Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К.і.н. Самойленко Н.І.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Гендерний підхід у підготовці майбутнього вчителя

Становлення української держави, утвердження цивілізованих норм життя, інтеграція у Європейське співтовариство передбачає гармонізацію суспільних відносин. Розвиток нашого суспільства вимагає радикальних змін у забезпеченні рівних можливостей представників обох статей у різних сферах суспільного життя та законодавчого закріплення і правового втілення гендерних правозахисних механізмів, розробки стратегії гендерної політики та її реалізації в Україні, активної участі у цьому процесі молоді.

Серед пріоритетних напрямів сучасної педагогічної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола ґендерних питань у підготовці майбутніх фахівців (В. Агєєва, М. Богачевська-Хом’як, Т. Говорун, О. Горошко, В. Кравець, Н. Лавриненко, Л. Міщик, Л. Смоляр, О. Цокур), зокрема проблема підготовки майбутніх учителів до ґендерної освіти і виховання підростаючого покоління (Л. Булатова, С. Вихор, Т. Голованова, О. Кікінежді, В. Костів, О. Луценко, І. Мунтян, І. Харченко).

Значне місце у трансформації існуючої системи гендерних відносин, формуванні егалітарної свідомості молодого покоління належить системі освіти. Саме освіта як одна з найважливіших соціальних інституцій виконує функції передачі та поширення знань, вмінь, цінностей, ідеалів і норм від одного покоління до іншого, спроможна закласти теоретичні та практичні засади для гендерного виховання студентської молоді. Підготовка майбутніх вчителів до реалізації ґендерного підходу складається з таких етапів. Перший етап ‒ інформаційно-діагностичний (довузівська підготовка, 1 курс); другий етап – теоретико-практичний (2–3 курси); третій етап ‒ рефлективно-аналітичний (4–5 курси).

Перший етап (початковий) – інформаційно-діагностичний передбачає професійне самопізнання, осмислення особливостей своєї індивідуальності як представника певної статі, розвиток творчих здібностей, формування у студентів здібностей виявляти, формувати, аналізувати і вирішувати творчі педагогічні завдання, проблемні педагогічні ситуації на основі аналізу типових педагогічних ситуацій і власного соціального досвіду, розвивати критичність мислення, адекватну самооцінку, здібності до саморефлексії достоїнств та недоліків, орієнтації на самовдосконалення індивідуальності.

Початковий етап підготовки студентів до реалізації ґендерного підходу у загальноосвітніх школах збігається з початком професійної підготовки у вищому навчальному закладі. Це період адаптації до нового середовища. Для більш ефективної адаптації студентів на першому курсі вони вивчають «Загальну педагогіку», «Загальну психологію», завдяки чому, майбутні вчителі переконуються у необхідності цих дисциплін як основ педагогічної діяльності; у студентів виникає зацікавленість до теорії та практики формування особистості, пізнання себе як майбутнього вчителя. Зміст вищезазначених дисциплін має охоплювати знання про шляхи самодіагностики особливостей жіночої/чоловічої індивідуальностей, потенціалу педагога і прийоми професійного становлення; знання про норми статевої поведінки, прийняті у суспільстві; трактування таких понять як «ґендерний підхід», «ґендерна соціалізація», «ґендерна чутливість», «ґендерне виховання», «жіноча/чоловіча індивідуальності». Важливе значення при підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності мають міждисциплінарні курси. Такі курси мають охоплювати знання, педагогічні ситуації, рольові ігри пов’язані із уявленнями про ґендерні стереотипи та сучасні ґендерні ролі, особливості ґендерної соціалізації, жіночу/чоловічу індивідуальності, культуру взаємовідносин статей. Основними формами навчально-пізнавальної діяльності студентів мають бути: аудиторна навчальна діяльність (лекції, практичні та лабораторні заняття, семінари); позааудиторна самостійна навчально-виховна робота, педагогічна практика.

Другий етап (основний) – теоретико-практичний (2 – 3 курси) ‒ ознайомлення з соціальними та науковими передумовами виникнення ідеї ґендерного виховання, його основними поняттями, сучасними підходами до проблеми виховання школярів у рамках ґендерного підходу. На другому етапі формування готовності студентів до реалізації ґендерного підходу у загальноосвітніх школах, починаючи з 2 – 3 курсів (у відповідності до навчального плану кожного факультету) студенти у процесі лекцій, семінарських занять вивчають історію розвитку ідей ґендерного виховання (диференційованого, статевого виховання), сучасні підходи виховання школярів у процесі їх ґендерної соціалізації, концепції виховання хлопчиків та дівчат у вітчизняній та зарубіжній педагогіці, вивчають особливості ґендерної соціалізації дітей різних вікових періодів.

Тематичний зміст підготовки студентів до педагогічної діяльності має реалізовуватись за допомогою спецкурсу «Основи теорії ґендеру» та фрагментарно через зміст таких курсів як: «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Вікова психологія», «Методика виховної роботи у дитячих закладах», педагогічної практики у загальноосвітніх навчальних закладах у ролі вчителя, класного керівника; літньої педагогічної практики у ролі вихователя літнього оздоровчого табору.

Третій етап (завершальний) ‒ рефлексивно-аналітичний (4 – 5 курси). На цьому етапі формуються індивідуально-творчі позиції майбутнього вчителя як система його поглядів і установок, рівень інноваційної культури відносно проблеми виховання школярів у рамках ґендерного підходу і педагогічне кредо по відношенню до майбутньої самостійної педагогічної діяльності. До 4 ˗ 5 курсів змінюється статево-рольове бачення багатьох студентів від дівчини/юнака до жінки/чоловіка, матері/батька. Взаємовідносини дружби, любові у багатьох доповнюються сімейними цінностями, новими обов’язками, що підвищують інтерес до проблеми ґендерного виховання у зв’язку з вихованням власних дочки/сина.

На кінцевому етапі (4 ‒ 5 курси) формування готовності майбутнього вчителя до виховання школярів в рамках ґендерного підходу характеризується власне самостановленням особистості, індивідуальністю спеціаліста. Проте, воно не зводиться виключно до процесу індивідуального самовиявлення, а має соціальний характер. Тематичний зміст третього етапу підготовки студентів до виховання школярів у рамках ґендерного підходу може бути у вигляді спецкурсу, а також, фрагментарно, у вигляді різних дисциплін. Форми і методи підготовки студентів до виховання школярів у рамках ґендерного підходу на третьому, завершальному етапі передбачають: конференції, тематичні практикуми, лекції-бесіди, лекції-діалоги, тематичні дискусії, аналіз педагогічних умов для реалізації програми ґендерного виховання, проблемно-дискусійні семінари, організацію педагогічних ситуацій позитивної та негативної статево-рольової поведінки, структурування проблемних педагогічних ситуацій функціонально-рольових і індивідуально-інтимних взаємовідносин статей, індивідуальні бесіди і консультації, реалізацію програм статево-рольового виховання з аналізом і взаємоаналізом проміжних та кінцевих результатів; рольові ігри, створення умов для моделювання і відтворення необхідної статевої поведінки; тренінги; рефлексивні практикуми.

На третьому етапі – рефлексивно-аналітичному, потрібні такі педагогічні ситуації, які вимагають оцінки, рецензування, самоаналізу педагогічної діяльності, саморефлексії статево-рольової поведінки, рівня культури взаємовідносин. Важливу роль грає індивідуальна думка кожного та рівень культури взаємовідносин у групі. Закладена у структуру занять система спеціальних процедур, завдань і вправ має бути спрямована на керований розвиток різних сфер індивідуальності студента, стимулювання творчості, рефлексію широкого діапазону: від загальних рефлексивних якостей до власне педагогічної рефлексії та творчості, саморегуляції ґендерної поведінки та педагогічної майстерності.

На даний час, на жаль, весь навчальний процес не є особистісно-орієнтованим, індивідуально-творчим. Навчальні програми пропонують лише об’єм знань, умінь і навичок, є своєрідною інформаційною системою, обов’язковою для засвоєння незалежно від індивідуальності студента. Більшість з них мало орієнтовані на формування особистісних якостей, становлення особистості. Статево-рольові стереотипи, засвоєні студентами з дитинства у сім'ї, школі прямо чи опосередковано впливають на дівчат і хлопців-школярів, з якими студенти взаємодіють у процесі педагогічної діяльності. Чим раніше студенти починають рефлексувати свої індивідуальні особливості як представника конкретної статі, тим швидше і ефективніше буде реалізовуватись індивідуальна і професійна підготовка студентів до виховання школярів у рамках ґендерного підходу.

Література:

1. Мунтян І. С. Ґендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / І. С. Мунтян. – Одеса, 2004. – 21 с.

2. Сериков В.В. Личностый подход в образовании: концепция и технология: Монография. – Волгоград: Перемена, 1994. – 152 с.

3. Сластенин В. А. Учебное пocoбиe для студентов педагогических учебных заведении. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 512 с.