Педагогічні науки

Д. пед. н., доцент Лабінська Б. І.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

ВИКОРИСТАННЯ ХРОНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ АНАЛІЗУ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1867–1939 рр.)

Сучасний рівень іншомовної підготовки потребує глибокого переосмислення накопиченого педагогічного досвіду, подолання фрагментарності історичних знань стосовно розвитку методики навчання іноземних мов (МНІМ) на західноукраїнських землях у контексті різних за масштабністю і змістом реформ. Завдання обґрунтування цілісного ретроспективного знання й визначення його місця в сучасній методиці навчання ІМ зумовлене соціально-практичною потребою критичного аналізу історико-педагогічних умов трансформування школи як певного досвіду для творчого його осмислення в ході сучасної модернізації освіти в нинішній соціально-економічній, суспільно-політичній і культурологічній ситуації.

Проблема тенденцій розвитку МНІМ на західноукраїнських землях (друга половина XIX – перша половина XX століття) досліджується нами у взаємозв’язку з методологічними знаннями. В. В. Краєвський, зокрема, зазначає, що без методологічних знань неможливо грамотно провести наукове дослідження і таку грамотність дає оволодіння методологічною культурою, до змісту якої входить: методологічна рефлексія (уміння аналізувати власну наукову діяльність), здатність донаукового обґрунтування, критичне осмислення і творче застосування певних концепцій, форм і методів пізнання, управління, конструювання [2, с. 1]. І. Зязюн підкреслює, що сукупність ідей, теорій і підходів, які обираються в якості методологічних засад наукового пошуку, складає ”призму“, крізь яку і завдяки якій з’ясовується сутність об᾿єкта дослідження, моделюються уявлення про нього, здійснюється пошук засобів і умов удосконалення, ефективного розвитку [1, с. 7]. Власне завдяки цьому уможливлюється утримання системи результатів наукового пошуку в рівновазі, тому методологічну базу дослідження складають уявлення про науку як систему, що розвивається та є особливим типом системної організації.

Побудова ретроспективного дослідження на основі хронологічного підходу уможливлює проаналізувати рух наукових думок, зміну концепцій, поглядів та ідей у хронологічній послідовності, що дозволяє розкрити закономірності накопиченого й поглибити історіографічні знання. У хронологічній послідовності можна зафіксувати більш конкретно зміст, цілі НІМ, комунікативні зв᾽язки в межах регіонів і з᾿ясувати, у чому розходяться на практиці закладені положення того чи іншого методу, виявити окремі тенденції цих змін. Проблемно-хронологічний аспект дослідження уможливлює проаналізувати систему НІМ, розподіляючи її на компоненти, кожен з яких розглядається в хронологічному порядку.

Хронологічна площина дослідження МНІМ на західноукраїнських землях 1867–1939 рр. зорієнтована на вивчення розвитку підходів, принципів, методів НІМ на окресленій території, що уможливлює доповнити, поглибити ретроспективні знання з цієї дисципліни.

Спираючись на праці Ф. Ф. Корольова, З. І. Равкіна щодо дотримання хронологічності викладення та з’ясування причинних зв’язків, які стосуються досліджуваного явища, можна сформулювати такі вимоги до історико-методичного дослідження: єдність теорії та історії, теорії та практики, логічного та історичного у висвітленні сутності проблеми.

Хронологічний підхід у дослідженні розвитку МНІМ сприяє розробці періодизації в різні історичні епохи, відкриває широкі можливості для виокремлення проблемних блоків і синхронного розгляду певних подій в межах одного етапу розвитку. Хронологічні рамки дослідження дозволяють врахувати історичні, соціальні та політичні чинники, які впливали на розвиток МНІМ на західноукраїнських землях (1867–1939 рр.).

Резюмуючи результати проведеного історико-методичного пошуку та беручи їх за основу періодизації, сформулюємо головні для нашого дослідження критерії розвитку методики НІМ на західноукраїнських землях (1867–1939 рр.): 1) історичні, соціальні та політичні фактори, які впливали на розвиток МНІМ; 2) вплив зарубіжної МНІМ; 3) зміни у самій методичній науці, пов’язані з появою нових методичних ідей, цілей, змісту, методів і засобів навчання.

З огляду на вищезазначене, сформульовані базові критерії періодизації розвитку МНІМ на західноукраїнських землях (друга половина XIX – перша половина XX ст) уможливли виділити такі етапи розвитку МНІМ: 1867–1890 рр. – перший етап, 1890–1918 рр. – другий етап, 1918–1939 рр. – третій етап. Зазначені етапи характеризуються інноваційними ідеями щодо природи методів НІМ, встановленням певних стандартів наукової практики й теоретичних постулатів, збереженням прийнятих у професійному співтоваристві методичних теорій, концепцій, підходів, принципів, методів НІМ. При цьому вектор наукового пошуку в МНІМ спрямований на розвиток і вдосконалення особистих здібностей учнів у процесі оволодіння ІМ, пізнання культури й суспільства інших лінгвоетносоціумів.

Література:

1. Зязюн І. Цілісний методологічний підхід у педагогічному науковому дослідженні / Іван Зязюн // Професійне становлення особистості : проблеми і перспективи : матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції. – Хмельницький, 2011. – 405 с.

2. Краевский В. В. Методология педагогики : новый этап : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / В. В. Краевский, Е. В. Бережнова. – М. : Академия, 2006. – 400 с.

3. Равкин З. И. Ценностные ориентации как одна из основ стратегии развития образования и предмет историко-педагогического исследования / З. И. Равкин // Аксиологические аспекты историко-педагогического обоснования стратегии развития отечественного образования. – М., 1994. – 280 с.