“Педагогічні науки”/5.Сучасні методи викладання.

Бойко М.А.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Формування англомовної лексичної компетенції засобами театральної діяльності в учнів старших класів

Одним із пріоритетних напрямків модернізації освіти є навчання іноземної мови в школі. Воно створює умови для комунікативно-психологічної адаптації школярів до нового мовного світу, сприяє подоланню бар’єрів у використанні іноземної мови як засобу спілкування. У свою чергу, лінгвістична та змістова складові іншомовного спілкування залежать від словникового запасу учнів і вміння оперувати ним у реальних комунікативних ситуаціях. Аналіз проблеми дослідження надав можливість констатувати, що актуальність цієї теми не зменшується впродовж багатьох років, залишаючись значущою для теорії та практики навчання англійської мови.

Сучасне життя характеризується швидкими темпами розвитку, як в інформаційних і промислових галузях виробництва, так і в галузі освіти. Безперечно, знання, уміння та навички, що здобувають випускники протягом навчання є досить важливими. Але, в останній час у зв’язку із соціальним замовленням на випускника, актуальним стає поняття «компетенція».

Іншомовна комунікативна компетенція є однією з найважливіших складових професійної компетентності сучасного фахівця будь-якої галузі. Розуміння вченими поняття «іншомовна комунікативна компетенція» не є однозначним. Слід зазначити, що поняття «комунікативна компетенція» вперше було запропоноване Д. Хаймзом, який визначив її як внутрішнє знання ситуаційної доцільності мови, як здібності, що дозволяють бути учасником мовленнєвої діяльності.

Іншомовна лексична компетентність розглядається сьогодні як властивість сформованої вторинної мовної особистості, де її лексикон є одним із компонентів трикомпонентної структури моделі мовної особистості. Як вважають учені (О. В. Кравченко, В. Ф. Петренко), саме в лексиці закладено ті смисли, за допомогою та на основі яких відбувається спілкування людей між собою, а Б.В.Бєляєв розглядає оволодіння іншомовною лексикою найголовнішою та основною задачею усього навчання іноземної мови, з чого й випливає значущість сформованості у майбутніх фахівців іншомовної лексичної компетентності.

Вивченням проблеми навчання іншомовної лексики займалося багато вчених, зокрема І. М. Берман, В. Д. Борщовецька, В. А. Бухбіндер, С. Ф. Шатілов, В. В Шмідт, V. F. Allen, B. Mascull, M. McCarthy, M. Senechal, L. White та інші.

Слід зазначити, що лексична компетентність у науково-методичній літературі визначається, як знання і здатність використовувати мовний словниковий запас. Це здатність людини до коректного оформлення своїх висловлювань і розуміння мовлення інших, яка базується на складній і динамічній взаємодій відповідних навичок, знань та лексичної усвідомленості.

Одним з найбільш ефективних засобів формування англомовної лексичної компетенції є театралізована діяльність, яка сприяє розвитку творчих здібностей учнів та підвищенню пізнавального інтересу до вивчення іноземної мови.

О. П. Аматьєва дає визначення театралізованої діяльності як театрально-ігрової, що базується на сприйманні художніх творів із подальшим відтворенням змісту на виконавчому (інсценівки, театральні вистави) та на творчо-імпровізаційному (театральніні ігри: ігри-драматизації, ігри за сюжетами художніх творів) рівнях.

Нагадаємо, що перші шкільні театри створювались при навчальних закладах Європи в епоху пізнього середньовіччя, Ренесансу та бароко з навчальною та виховною метою, основою репертуару котрих була шкільна драма. Учнівський театр, який запроваджувався з метою навчання мов і з естетико-виховною, набув популярності в гімназіях.

Впровадження театрального моделюючого підходу в процес викладання іноземної мови дозволяє зняти побоювання та інші негативні емоції у школяра, на що вказували Г. Лозанов, С. Роман та інші, та дає змогу активізувати розвивально-творчі можливості школярів в процесі набуття ними соціокультурного досвіду. Доцільно зауважити, що з учнями старших класів можна театралізувати будь-які художні твори з культурної спадщини інших народів. Це сприяє розвитку кросс-культурної грамотності.

Таким чином, доцільність використання елементів театральної діяльності у процесі навчання іноземної мови виявляється ефективним засобом навчання, який утворює особливу атмосферу у класі, робить процес вивчення англійської мови захопливим, приносить задоволення; викликає подальше бажання вивчати іноземну мову і удосконалюватися в ній; надає можливість уникнути одноманітності завдяки використанню колективних форм пізнавальної діяльності, індивідуального підходу в умовах групової взаємодії.

Література:

1. Аматьєва О. П. Діагностика та розвиток творчих здібностей дошкільників у театрально-ігровій діяльності / О. П. Аматьєва // Наука і освіта. – 1999. – № 5. – С. 77 – 80.

2. Беляев Б.В. Очерки по психологи обучения иностранным языкам: пособие для преподавателей и студентов / Борис Васильевич Беляев. – М.: Просвещение, 1965. – С. 227.

3. Водолага Н. В. Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності: дис. канд. пед. Наук : 13.00.02 : «Теорія та методика навчання (українська мова)» / Наталія Володимирівна Водолага. – Одеса, 2001. – С. 201.