К.пед.н. Карчевська Н.В., Савенко О.С.

Стахановський навчально-науковий інститут гірничих та освітніх технологій

Методи контролю НАВЧАННЯ у вищій школі

Основною вимогою до вищої освіти за сучасних умов є орієнтація її на розвиток особистості, здатної творчо вирішувати проблеми. Розв’язання завдань щодо підготовки фахівців, які відповідають вимогам сьогодення, безпосередньо залежить від змісту та організації навчально-виховного процесу, оскільки саме в його перебігу проходить професійне становлення особистості. Засобом визначення кількісних і якісних параметрів технології навчання виступає контроль як один із невід’ємних компонентів процесу діагностування навчальних досягнень студентів.

Процес, зміст і результати навчально-виховної роботи у вузі багато в чому залежать від того, наскільки систематично, глибоко і цілеспрямовано здійснюється контроль навчально-пізнавальної діяльності студентів. Педагогічна наука розглядає контроль як важливу складову частину навчального процесу.

Контроль як дидактичне поняття - це сукупність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відомостей про рівень оволодіння студентами програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками і вміннями, які необхідні при виконанні завдань сучасної професійної діяльності [2].

Основна мета контролю знань і умінь полягає у виявленні досягнень, успіхів студентів , у вказівці шляхів вдосконалення, поглиблення знань, умінь, з тим, щоб створювалися умови для подальшого включення студентів в активну творчу діяльність. Ця мета в першу чергу пов'язана з визначенням якості засвоєння студентами навчального матеріалу - рівня оволодіння знаннями, вміннями та навичками передбачених програмою з предмета. Якщо цілі контролю знань і умінні реалізувати, то можна говорити про те, що контроль виконує такі функції: контролюючу, навчальну, діагностичну, прогностичну, розвиваючу, орієнтуючу, виховну.

Якщо розглянути контроль як систему, єдиний механізм, то він може працювати спираючись на свої складові частини, що забезпечують якісну і результативну роботу системи. До таких складових частин відносяться види контролю, форми його проведення, систему оцінювання, методи та засоби. Правильний вибір та компоновка педагогом цих частин забезпечить результативність педагогічної діяльності.

Від обраного метода контролю може залежати достовірність інформації та результатів про здібності того чи іншого студента. Відповідно до цілей контролю, які визначають науково-педагогічні працівники, для реалізації форм перевірки використовуються певні методи. При цьому треба відмітити, що не всі методи контролю можна застосовувати на різних типах занять.

Методи перевірки — це сукупність прийомів і способів педагогічної діагностики ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів, котрі мають забезпечувати повну й змістовну інформацію про перебіг дидактичного процесу в навчальних закладах освіти, його дієвість і результативність.

Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження. Окремі вчені виділяють також методи графічного контролю (Щукіна ГЛ.), методи програмованого і лабораторного контролю (Бабанський Ю.К.), користування книгою, проблемні ситуації (В. Оконь). Розкриємо та охарактеризуємо основні методи перевірки успішності оволодіння знань та вмінь студентів у дидактичному процесі [1].

Усне опитування – найбільш поширений метод контролю знань студентів. Усне опитування вимагає від викладача великої попередньої підготовки: ретельного відбору змісту, всебічного осмислення питань, задач та прикладів, які будуть запропоновані, шляхів активації діяльності усіх студентів групи в процесі перевірки, створення на занятті ділової та доброзичливої обстановки.

Розрізняють фронтальне та індивідуальне опитування.

Фронтальне опитування проводиться у формі бесіди викладача з групою.

Індивідуальне опитування припускає змістовні, зв’язні відповіді студентів на питання, яке відноситься до матеріалу, що вивчається, тому служить навчальним засобом розвитку мови, пам'яті, мислення студентів.

Письмовий контроль забезпечує глибоку й усебічну перевірку опанування студентами програмного матеріалу. Застосування цього методу дає можливість в найбільш короткий термін одночасно перевірити засвоєння матеріалу всіма студентами групи, визначити напрямки для індивідуальної роботи з кожним.

Практична перевірка займає особливе місце в системі контролю або метод вправ. Вона дає можливість виявити, як студенти вміють застосовувати отримані знання на практиці, наскільки вони оволоділи необхідними уміннями, головними компонентами діяльності.

Метод спостереження дає можливість педагогу докладно вивчати діяльність студентів, їхню волю й бажання, з'ясовує нахили та здібності, успіхи, поведінку, можливості й способи дій у певних ситуаціях, визначати обсяг і глибину оволодіння фаховими знаннями, рівень опанування відповідними навичками й уміннями, ступінь сформованості особистісних якостей. Метод дозволяє збирати необхідну інформацію і після її обробки результати використовувати на благо педагогічного процесу.

Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього періоду вивчення навчальних курсів – дидактичні тести. Перевага цього методу полягає у тому, що за допомогою найпростіших засобів можна отримати відповідь практично на будь-яке запитання, а недоліком є можливість вгадування правильної відповіді. Тоді якість та об’єктивність результату оцінювання різко падає.

На ряду зі всіма розглянутими методами контролю, з розвитком інформаційних технологій, став новий метод комп’ютерний. Який розширив та підняв процес контролю та оцінювання знань на новий рівень. Такий контроль знань з боку студентів викликає велику зацікавленість, так як проведення такого тестування проходить спокійніше, ніж звичайна контрольна робота чи колоквіум, дозволяє багатократне звернення, має об'єктивне оцінювання та не обтяжене присутністю викладача.

Всі засоби навчання можна поділити на друковані завдання(тести) та комп’ютерні програмні засоби контролю (тесті, завдання). Все більшого розповсюдження серед засобів навчання і контролю отримують програмні навчальні розробки. Особливої уваги заслуговує паралельний індикатор, за його допомогою можна реалізувати не тільки навчання, але й контроль. При використанні паралельного індикатора, як засобу контролю можна реалізувати наступні методи: усне опитування (складні технології), фронтальне опитування, письмовий (програмний) контроль, вправи, тести. В процесі такого способу оцінювання знань відбувається не тільки контролювання рівня засвоєння студентами знань, але й навчання, повторювання та закріплення.

У висновку можна сказати, що вибір методу контролю важливий, але не менш ніж його якісна, коректна і свідомо результативна підготовка і організація. Так як на викладача лягає відповідальність за об'єктивність і достовірність оцінки рівня оволодіння знаннями студентів, що в свою чергу призведе до цілеспрямованого й необхідного коригування навчального процесу.

Література:

1. Зайченко І.В. Педагогіка: Навчальний посібник . – К.: Освіта України, КНТ, 2008. – 528 с.

2. Козяр М.М. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / М.М.Козяр, М.С. Коваль. – К.: Знання, 2013. – 327 с.

3. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.