Бабич У.Д.студент, Яковлєва В.А. к.філ.наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – ПЕДАГОГ НА ВСІ ЧАСИ

«Навчати людяності — дуже складна й неймовірно важка справа»

В. Сухомлинський

Василь Олександрович Сухомлинський — яскравий приклад людини, яка не просто віддала своє серце дітям, а віддала своє серце Людям! Адже завдяки його науковим працям, розробкам та новаторським ідеям відбулася величезна кількість позитивних змін не тільки в освіті, а й у ціннісній системі суспільства.

Актуальність даної статті полягає в тому, що В.О. Сухомлинський – це педагог крізь століття. Його праці слугуватимуть наукою й для наступних поколінь

Дослідженням творчою спадщиною В.О. Сухомлинського займалися Надія Костянтинівна Крупська, Микола Мушинка, Павло Павлович Чучка та інші.

В.О. Сухомлинський славетний педагог-гуманіст, мислитель, дитячий письменник створив психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини.

Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року у селі Василівка Кіровоградської області. І хоча родина Сухомлинських не відрізнялась заможністю, батьки В. Сухомлинського зробили все від них залежне, щоб виховати з нього та ще із трьох своїх дітей справжніх особистостей. «Родина – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися робити добро» [2, C. 56], – скаже пізніше В. Сухомлинський.

Совість, Краса, Праця і Колектив – це головні цілі при вихованні дитини, які став В.О. Сухомлинський [1, С. 5-7].

Совість, певно, одне з ключових понять у становленні Справжньої Людини. У Василя Олександровича Сухомлинського є такі золоті слова: «Людина є тим, чим вона стає, залишаючись наодинці з собою. Справжня людська сутність виражається в ній тоді, коли її вчинками керує не хтось, а її власна совість» [3, 258c.].

Василь Олександрович присвятив своє життя вихованню дітей, формуванню справжніх Особистостей. Він вважав, що треба давати дітям час подумати про свою помилку, відчути сором, каяття. Важливо, щоб дитина відчула, що внутрішній комфорт прийде тоді, коли вона виправить свою помилку: вибачиться, виконає обіцянку, визнає, що помилялася, придумає мирне вирішення ситуації тощо. Саме в такі моменти діти й учаться робити вибір на користь позитивного високоморального способу мислення, які є провідниками добра й краси.

Про красу Василь Олександрович Сухомлинський казав так: «У розумінні й відчутті краси — могутнє джерело самовиховання!»[3, 717c.]. За багато років спостереження за своїми вихованцями він прийшов до того, що однією з найважливіших чеснот Справжньої Людини є вміння бачити й відчувати прекрасне. Ця здатність закладається в юності. Сухомлинський виховував у дітях усвідомлення краси людського вчинку. На глибоке переконання великого педагога, бесіди й заняття з дітьми є вкрай необхідними для їх становлення як добрих, справедливих, світлих особистостей. Казки педагога можна прочитати й зараз, наприклад, В.О. Сухомлинський «Казки школи під голубим небом: казки, притчі, оповідання».

Значну увагу він приділяв також залученню дітей до безпосередньої діяльності, процесу, під час якого формуються найкращі якості особистості — колективної праці. Великий педагог вважав працю основою всього мудрого і прекрасного на землі. Виховання працею та колективом було одним з основних елементів його методики.

Про працю Сухомлинський упевнено казав: «Справжнє виховання немислиме без життя у світі праці. Праця лежить в основі і морального, і естетичного, і емоційного виховання» [3, 717c.], неодноразово доводячи, це на власному досвіді. У своїх книгах Василь Олександрович наводить приклади того, як колектив і праця на очах змінювали його вихованців, перетворюючи ледачих — на старанних, байдужих — на охочих допомогти. До того ж, педагог зазначив, що колективна праця на полях та виноградниках згуртовує хлопців, завдяки чому розумова робота в школі також стає для них більш комфортною та ефективною.

В. О. Сухомлинський писав: «Навчати людяності — дуже складна й неймовірно важка справа» [4, 470c.]. Педагог з власного досвіду знав, як багато уваги та сил вимагає виховання Справжньої Людини, і разом з цим він був глибоко переконаний у необхідності такого виховання. Нехай нас не лякає, що доведеться приділити багато часу й докласти максимум старанності для того, щоб посіяти й удобрити зерна людяності в дитині. Адже, як доводить багаторічна практика Василя Олександровича, — це того варте!

Мудрі слова великого педагога й понині нагадують нам про те, що ж означає бути справжньою людиною, надихають нас на добрі думки та справи: «Бути справжньою людиною — значить віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими; щоб у кожній людині, з якою ти стикаєшся в житті, залишилося щось гарне від тебе, від праці твоєї душі!»[4, 470c.].

ЛІТЕРАТУРА:

1. Дічек Н. Духовні домінанти В.О. Сухомлинського Н. Дічек. – К.: Рідна школа. – 2008. – С. 5-7.

2. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека В.А. Сухомлинский. – М.: Народная асвета, 1978. – 288 с.

3. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям В.А. Сухомлинский. – К.: «Радянська школа», 1985. – 717 с.

4. Сухомлинский В. А. О воспитании В. А. Сухомлинский. – М.: КВАНТА, 2001. – 470 с.