к.психол.н. Гаркавенко Н.В., Яна Саламандик

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Особливості впливу травмуючих подій

на особистість підлітка

В сучасному світі людина кожного дня піддається впливу багатьох стресогенних факторів, що значно підвищує можливість виникнення психологічної травми.

Одним з важливих питань в психології переживань та кризовій психології є вивчення особливостей впливу тяжких життєвих ситуацій на психіку підлітка.

Різні аспекти вивчення проблеми психологічної травми висвітлені в працях вітчизняних (Александровський Ю.А., Лазебна О.О., Магомед-Емінов М.Ш., Мазур О.С., Решетніков М.М., Тарабріна Н.В., Трубіцина Л.В., Черепанова О.М.) та зарубіжних (Калшед Д., Левін П., Перлз Ф., Фрейд З., Юнг К.) вчених.

Психологічну травму в загальному можна визначити як реакцію особистості на стресову життєву подію.

На сьогоднішній день у психології не існує єдиного визначення поняття психологічної травми. Травму часто визначають як реакцію на подію, яка виходить за рамки звичного досвіду й завдає шкоди психічному й фізичному здоров'ю, ранить особистість і впливає на життя людини [3, с.142].

Із сучасних авторів проблематиці психічної травми присвячена монографія «Психическая травма» Решетнікова М.М., що уперше у вітчизняній літературі на основі широкого психолого-психіатричного підходу зробив аналіз історії теорії психічної травми і її терапії [5].

У роботі Мазур Е.С. було показано, що подолання психотравмуючої ситуації відбувається в процесі саморегуляції, що містить у собі ряд етапів:

· усвідомлення змісту травми і її переробка;

· поповнення провідних смислових утворень, порушених травмою;

· зміна смислової спрямованості й поновлення перерваної життєдіяльності[35; 36].

Агарков В.А., Биховец Ю.В., Тарабрина Н.В. виділяють наступні характеристики психічної травми [4]:

– джерелом травми завжди є зовнішня подія – у реальному світі – не уявному, не прочитаному;

– подія, що відбулась,усвідомлюється (людина знає, від чого з нею відбувається те, що відбувається), але при посттравмуючому стресовому розладі людина витісняє частково цю подію, а при шоковій травмі - повністю, щоб не відчувати «душевной боли»;

– травма викликає почуття жаху й безпорадності;

– пережите руйнує звичний спосіб життя, виходить за рамки повсякденного людського досвіду й викликає дистресу будь-якої людини (плюс до цього реакція на травму супроводжується спробами уникнути травматичних переживань, емоцій, тобто якщо ми спостерігаємо ці прояви, ми можемо говорити, що в житті людини відбулася травматична подія);

– виникає відчуття неможливості контролювати свої емоції, відторгнення усвідомлення цих емоцій – виступає як захисний механізм психіки людини.

Більшість авторів однозначні в тому, що психологічна травма виникає в випадку наявності травмуючої події, яка є значимою для людини і викликає у неї глибокі переживання, з якими важко впоратися.

Ряд авторів розглядають психологічну травму як процес переживання травматичних подій. При цьому переживання травматичної події розглядається як динамічна система, що включає в себе різні елементи й підсистеми (психофізіологічних механізмів, емоцій, когнітивних процесів, установок) у їх взаємодії [35; 59; 66; 67].

Канторович Н.В. під психічною травмою розуміє важкі індивідуальні психічні переживання, що грають значну або вирішальну роль в етнопатогенезі, клініці нервово-психічних захворювань.

У рамках цього підходу психічна травма розглядається як психічне переживання, у центрі якого перебуваєпевний емоційний стан. Емоції займають центральне місце в структурі психотравмуючого переживання, це обумовлено важливим місцем емоцій в організації й інтеграції психічних процесів, і їхньою роллю у взаємозв'язку психічних і соматичних систем особистості.

Незважаючи на те, що накопичений великий обсяг праць стосовно методів психологічної допомоги при травмі багатьма напрямками психології, у цілому ми все-таки знаємо дуже мало про комбіновану психотерапевтичну допомогу.

Тому, проаналізувавши літературу, ми прийшли до висновку, що більшість авторів сходиться на тому, можна говорити про психічну травму в тому разі, коли є деяка психологічно важка травмуюча подія, вона викликає глибокі переживання, з якими важко впоратися, і формує певні симптоми.

У своєму дослідженні ми будемо розглядати психологічну травму як шкоду, нанесену психічному здоров'ю людини в результаті інтенсивного впливу несприятливих факторів середовища або гостроемоційних, стресових впливів інших людей на її психіку. Вивчення психологічної травми буде проводиться в контексті уявлень про критичні життєві ситуації й кризи або кризові стани.

Трубіцина Л.В. включає в цю групу й події, пов'язані із загpозою фізичному або психічному здоров'ю людини або її близьких, ситуації, пов'язані із сильним приниженням, які для багатьох людей виявляються не менш, а іноді й більш травмуючими, ніж фізична небезпека, а також ситуації «краху», «провалу», втрати всіх надій.

За типом подій розрізняють наступні психотравмуючі фактори:

- воєнні дії,

- природні (кліматичні, сейсмічні) катастрофи,

- екологічні й техногенні катастрофи,

- пожежі, терористичні акти,

- присутність при насильницькій смерті інших,

- нещасні випадки, у тому числі транспортні й виробничі аварії,

- сексуальне насильство,

- раптова поява загрозливого для життя захворювання,

- напад й т.п.

Особливим видом травмуючих подій, що відносять до числа найбільш травмуючих, є втрата близької людини[ 3].

Підлітковий вік є одним з найбільш важливих етапів життя людини. Саме в цей період відбуваються найсерйозніші зміни і зрушення в особистості підлітка та його організмі.

Підлітковий вік (пубертатний період) є також одним із кризових етапів становлення особистості людини [4].

Провідним видом діяльності підлітка стає встановлення системи взаємин з навколишніми (спілкування зі своїми однолітками).

Емоційна сфера підлітків характеризується великою яскравістю, силою, стійкістю. Дослідження показали, що підлітки частіше випробовують сильні позитивні або сильні негативні емоції й рідше перебувають у нейтральному стані (Р. Ларсон, М. Ричардс).

Особливістю емоційного реагування є порівняно легке виникнення емоційної напруженості. У цей період спостерігаються досить часті й тривалі афективні реакції.

Саме тому реакція на травмуючі події в цей період може бути яскравою, тривалою і непередбачуваною.

Розглядаючи наслідок подій, що травмують людину, ряд авторів розділяють їх на дві групи: найближчі й віддалені. Найближчі наслідки переживання травмуючої події проявляються у вигляді стану стресу, психічної напруженості, афективних реакцій. При цьому можуть мати місце розлади свідомості, виникають психопатологічні прояви типу невротичних реакцій і станів (неврози), реактивних психозів і афективно шокових peакцій [2].

Більш загальною реакцією на травмуючу подію, що відбулася, є розгубленість, нерозуміння, а слідом за цим страх різного ступеня, від помірного (сприятливій мобілізації й ефективним діям, спрямованим на забезпечення безпеки) до патологічного (який порушує можливість цілеспрямовано і ефективно діяти), аж до паніки.

Віддалені наслідки травми розділяються на кілька блоків:

- нервово-психічні захворювання, психологічні порушення й зміни;

- проблеми соціальної дезадаптації, реадаптації й необхідності адаптації до нової ситуації;

- соціальні проблеми, пов'язані з наслідками травми[3].

Серйозним наслідком травмуючої події є зміна соціальної ситуації, в якій знaходиться людина. У результаті травматизації дуже часто людина може бути змушена змінити місце проживання (аж до країни), може втратити ті або інші соціальні зв'язки (опинитися в новому місці, де немає ні рідних, ні друзів; втратити близьких у результаті їх смepті; втратити коло спілкування в результаті розлучення й т.п.), може бути змушена змінити рід діяльності (виявитися безробітною або одержати інвалідність). З одного боку, в силу пережитої травми, у людини знижуються адаптаційні можливості, з іншого, ситуація, що змінилася, веде до необхідності адаптації до значних змін.

Таким чином, підлітковий вік носить кризовий характер, що пов'язаний з переходом дитини на наступну стадію формування особистості. У процесі переходу виникають новоутворення даного віку, які й характеризують його: почуття дорослості; розвиток самосвідомості, формування ідеалу особистості; схильність до рефлексії; статеве дозрівання; підвищена збудливість, часта зміна настрою; особливий розвиток вольових якостей; потреба в самоствердженні й самовдосконаленні, у діяльності, що має особистісний зміст; самовизначення. Саме через ці особливості всі види травмуючих подій підліток може переживати дуже гостро і важко, з відповідною необхідністю отримання психологічної допомоги і підтримки.

Література:

1. Дозорцева Е.Г. Психологическая травма у подростков с проблемами в поведении. Диагностика и коррекция / Е.Г. Дозорцева. - М.: Генезис, 2006. - 128 с.

2. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика / А.М. Прихожан. - М.: Московский психолого- социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2000. - 304 с.

3. Психогения в экстремальных условиях / [Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П.]. - М.: Медицина, 1991. -115 с.

4. Райе Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Ф. Райе. - СПб.: Питер, 2000. - 656 с.

5. Трубицына Л.В. Процесс травмы/ Л.В. Трубицына. - М.: Смысл; ЧеРо, 2005. - 218 с.