Чайковська Олена Юріївна

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Особливості перекладу німецької ділової документації

У процесі перекладу необхідно зрозуміти текст оригіналу, знайти відповідні засоби передачі у мові перекладу, перевірити наступні аспекти перекладу: ступінь формальної відповідності, ступінь смислового навантаження та прийнятності для цільової аудиторії.

Першим етапом процесу перекладу є сприйняття тексту, що являє собою складний процес розумової діяльності, процес аналізу та синтезу інформації. Це не тільки повне розуміння оригінального тексту, а й відчуття його образного та емоціонального впливу.

Другим етапом є відтворення тексту іншою мовою, що є також складним процесом аналізу та синтезу, який відбувається у свідомості перекладача. Після сприйняття семантичної та експресивно-емоційної інформації перекладач відтворює, перекодує її у формі матеріальних одиниць мови перекладу; завершальною стадією даного етапу є процес ідентифікації перекладу.

При перекладі документів необхідно передати і зміст оригіналу, і його стиль, при цьому важливого значення набуває форма тексту, яка має бути збережена. Перекладач має максимально чітко передати зміст оригіналу, а отже максимально зберегти граматичні форми, синтаксичні конструкції і лексичне наповнення речень оригіналу. Тому досить часто перекладач вдається не до комунікативного перекладу (як при перекладі кореспонденції), а до семантичного, який орієнтований на збереження особливостей початкової форми вираження. До того ж, щоб переклад був зрозумілим для його адресата, іноді доводиться збільшити текст і обтяжити його додатковими поясненнями аби забезпечити адекватне його сприйняття і розуміння читачем [1].

Будь-який переклад – це відтворення конкретного повідомлення, що виражене однією мовою, способами іншої мови або ж «перекодування».

Відтворення реквізитів документа – це сукупність встановлених законом обов’язкових, формальних елементів у складі офіційного документа, відсутність яких позбавляє документ юридичної сили [2]. Сукупність реквізитів, певним чином розміщених у документі, складають його обов’язкову форму – формуляр (нім. Vordruck, Formular). У цьому зв’язку головне правило перекладу офіційних документів звучить так: Переклад документів повинен бути дзеркальним відображенням оригіналу. Кожен напис в документі неповинен бути відтворений. Будь-яка примітка чи інший текст, що є в оригіналі чи оформлений в оригіналі особливим чином (наприклад, напис на печатці чи штампі, підпис від руки на печатному тексті) необхідно брати в квадратні дужки.

Прикладом може слугувати логотип німецької фірми:

TREFF¥PUNKT

s p r a c h i n s t i t u t

[Логотип фірми

Treffpunkt Sprachіnstitut]

Переклад відповідних частин документу необхідно розміщати на тому ж місці, де вони розміщені в оригіналі (у центрі, всередині тексту, за текстом); розмір та модифікації шрифтів за можливості зберігати. Усі без винятку реквізити документа потрібно обов’язково відтворювати чи описувати іноземною мовою або, за необхідності, зберігати в оригінальному написанні [3].

Ще однією лексичною складністю для перекладача виступає багатозначність та варіативність термінів. Особливу увагу слід звернути на переклад заголовків, які є техніко-юридичним прийомом нормативних документів і засобом вираження змісту певної групи юридичних норм. Заголовки відіграють важливу роль під час тлумачення актів. Наприклад, первинність правозастосування залежить від ієрархії документа, а ієрархія визначається за заголовком (рішення апеляційного суду ієрархічно вище за рішення місцевого або районного суду тощо). Тому переклад заголовків вимагає не лише точності, але й відповідного коментування та надання оригінальної назви [3]. Так на приклад слово Antrag може означати укр. пропозиція, вимога, заява, оферт, та у словосполученні Antrag auf Sozialhilfe воно означає Заява на отримання соціальної допомоги. Так само слово Klage окрім значення скарга, наклеп в українській мові може означати позов, а слово Auftrag саме у цьому контексті означає не контракт, чи наказ, а завдання.

Граматичні трансформації або граматичні заміни – це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетвориться в одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця мови оригіналу будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, речення певного типу. Зрозуміло, що при перекладі завжди відбувається заміна форм мови оригіналу на форми мови перекладу. Граматична заміна, як особливий спосіб перекладу, має на меті не просто вживання в перекладі форм мови перекладу, а відмову від використання форм мови перекладу, аналогічних формам мови оригінала, заміну таких форм на інші, відмінні від них за граматичним значенням [4].

Під час перекладу ділової документації можуть використовуватися наступні види граматичних трансформацій: перестановка, заміна (або субституція), додавання, вилучення та комплексна трансформація.

Література:

1. Полюк І.С., Бондар Л.В. Закономірності та особливості процесу письмового перекладу текстів різних жанрів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://novyn.kpi.ua/2006-3/07_Polyuk.pdf

2.Красницька А. В.Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування : посібник / А. В. Красницька. – К : Парламентське видавництво, 2003. – 499 с.

3.Шаблій О.А. Переклад офіційних документів – трансфер між німецькою та української правовими культурами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ahrens.kiev.ua/files/jelena_schabli-urkundenuebersetzung.pdf

4.Комиссаров В.Н. Слово о переводе / В.Н. Комиссаров– М.: Международные отношения, 1973. – 215 с.