Студентка Королік І., доцент Тепла О.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Мовні реалії в іспанській мові

Актуальність дослідження зумовлена тим, що питання про природу мовних реалій у художніх текстах та засоби, які застосовуються для їх перекладу, є недостатньо вивченим. Водночас роль слів-реалій у процесі міжкультурної комунікації досить важлива. Мова тісно пов'язана з життя народу, в ній відображено все те, що цікавить носія даної мови, що значимо для нього: природа, побут, історія і традиції. Сучасне мовознавство прагне вивчати мову в тісному зв'язку з людиною, її мисленням і свідомістю, аналізувати мовні факти у взаємодії з мовною особистістю і колективом. Мова розглядається як форма розумової діяльності людини, як складова частина її природи і духовного світу. У кожній культурі поведінка людей регулюється сформованими уявленнями про те, що людині належить робити в типових ситуаціях.

Мета статті – дослідження реалій в іспанській мові та способів їх класифікації і адаптації під час перекладу українською мовою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню вивчення реалій та відтворення їх у перекладі присвячено чимало мовознавчих та перекладознавчих розвідок. Науковці, зокрема Р. Зорівчак, С. Влахов і С. Флорін, А. Реформатський, В. Уваров, А. Супрун, В. Рєпін, В. Крупнов запропонували різнотипні класифікації реалій, вивчали труднощі, пов’язані з адекватним перенесенням у перекладний текст усього масиву культурної інформації, закодованої в реаліях, що містяться в першотворі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Реалії характеризуються національною специфікою і тісно пов’язані з власними назвами настільки, що в окремих випадках визначити належність лексичної одиниці до того чи іншого класу лексики можливо лише з опорою на орфографію. Ряд авторів, у тому числі В. С. Виноградов , включають власні назви в категорію реалій , інші ж – С. Влахов , С. Флорін – розглядають реалії як клас безеквівалентної лексики. Деякі автори стверджують, що назви свят, казкових істот можуть бути як реаліями, так і власними назвами [3] .

Ряд реалій можуть становити відхилення від літературної норми. Насамперед їх слід шукати серед діалектизмів – реалії такого типу С.Влахов і С. Флорін називають локальними на противагу національним.

С. Влахов і С. Флорін визначають реалії як особливу категорію засобів вираження, що включає в себе слова і словосполучення, що називають об'єкти, характерні для життя, побуту, культури та історії одного народу і чужі для іншого. Дослідники відзначають, що під час перекладу реалії вимагають особливого підходу, оскільки не маючи точних відповідників в інших мовах, вони є носіями національного та історичного колориту.

В цілому наведені вище дефініції характеризують розглянуте нами поняття "слова - реалії" як мовні одиниці, що позначають елементи "чужої" культури, які мають національне, історичне, місцеве або побутове забарвлення, і не мають еквівалентів в інших мовах і культурах.

На питання, до якої категорії мовних одиниць належать реалії, немає єдиної думки. Однак більшість дослідників ( А. В. Федоров, С. Влахов, С. Флорін та ін ) вважають, що реалії можуть бути виражені окремими словами і словосполученнями. Граматична форма реалії як слова залежить від її належності до певної частини мови і від особливостей граматичного будови мови.

За спостереженнями С.Влахова і с.Флоріна, перважно реалії – іменники, що закономірно, оскільки, виходячи з розглянутих вище визначень, реалії найчастіше називають предмети і явища [1, 19 с.] : faja – пояс , корсет, almazcle – мускус.

Для з’ясування змісту реалії як перекладознавчого терміна слід розглянути її на тлі інших класів лексики.

Найбільша кількість спільних рис реалії мають з термінами. Як реалії, так і терміни є однозначними, позбавленими синонімів слова і словосполучення, які називають предмети, поняття, явища. Серед обох класів є одиниці іншомовного походження, а також одиниці з історично обмеженим значенням.

На основі аналізу літератури, ми виокремили такі типи мовних реалій в іспанській мові.

1. Географічні реалії, пов'язані з фізичною географією або суміжними науками, дуже близькі до термінів, тому чітке їх відмежування практично неможливо. Географічні реалії включають в себе: а) назви об'єктів фізичної географії, в тому числі і метеорології ; Valle del Darro – долина річки Дарро; Guadalquivir – п'ята за довжиною ріка в Іспанії; Toledo – ( укр. Толедо) місто в центральній частині Іспанії; Alcala - місто в Іспанії Алкала; Antequera – стародавнє місто войовників Антекера; Sierra Morena – ( укр. Сьєрра- Морена ) – 400- кілометровий гірський хребет на півдні плоскогір'я Месета в південній частині Іспанії; б) назви географічних об'єктів, пов'язаних з людською діяльністю: Geeneralife – ( укр. Хенераліфе) – колишня заміська резиденція султанів династії Насрідов; Alhambra – ( укр. Альгамбра з араб. «Червоний замок» ) – архітектурний ансамбль переважно мавританського періоду ( Гранадский емірат ), що складається з мечеті, палацу і фортеці в південній Іспанії, розташований на горбистій терасі в східній частині міста Гранада. Аламбра була побудована в XIV столітті як резиденція мавроскіх правителів, і в даний час є музеєм ісламської архітектури; Сuesto de Gomeres – схил гори Гомерес, названа так на честь мавританського роду.

2. Етнографічні реалії об'єднують слова, що позначають поняття побуту, матеріальної та духовної культури, релігії, мистецтва, фольклору.

Побут:

– їжа , напої тощо: almazcle – мускус;

– одяг, включаючи взуття , головні убори тощо: alforja – aльфорха (тут треба зауважити, що альфорхамі називаються квадратні кишені по кінцях матер'яної смуги в півтора фута завдовжки, утворені подверткой. Смугу цю простягають під сідлом, і кишені висять з боків), faja – пояс , захисний пояс, корсет, alhajas – дорогоцінна річ, sombrero – капелюх з широкими полями, сомбреро, mantilla – накидка, alecos – просторий каптан, manta – шаль, maleta – дорожній мішок / чемодан;

- житло, меблі , посуд та ін. начиння : tapiz – великий килим з вовни або шовку, іноді з золотом і сріблом, в якому малюнки копіюються і використовуються як прикраси;

– інші (предмети): alhajas – дорогоцінна річ;

Праця:

– люди праці;

– знаряддя праці;

– організація праці (включаючи господарство і т. п.): bracero – брасеро, жаровня;

Мистецтво та культура:

– музика і танці: flamenco – національний танець;

– музичні інструменти та ін.: caramillo – флейта з тростини , дерева або кістки , з високим звуком;

– Фольклор:

Escopetero – ескопетеро , мандрівник;

Don Quijote – Дон Кіхот , персонаж оповідань Сервантеса;

Sancho – Санчо , персонаж оповідань Сервантеса;

Bandolero - бандольеро, розбійник;

– Звичаї, ритуали:

Siesta – (ісп. Siesta ) – післяобідній відпочинок , який є спільною традицією деяких країн , особливо з жарким кліматом;

– Свята, ігри:

Corrida – бій биків. Слово corrida утворено від дієслова correr , головне значення якого «бігти» Тому приблизно зміст словосполучення corrida de toros можна перекласти як « біг биків ». Іспанці в побуті називають кориду просто toros, тобто «бики»;

Етнічні об'єкти:

– Назви осіб за місцем проживання: morros – арабський народ (звернення);

Заходи і гроші:

– Грошові одиниці: Ducat – від лат. Ducatus – герцогство. Дукат – золота монета , яка карбувалася з 1284 по 1914 рр. Дукат отримав широке поширення в Європі в якості високопробної золотої монети вагою 3.5 м.

3. Суспільно – політичні реалії.

Органи і носії влади:

– органи влади: Alcalde – алькальд, міський голова заходів;

Військові реалії:

– зброя: trabuco – трабуко, мушкетон з коротким розтрубом.

Вищенведене дає змогу стверджувати, що переклад – це дія не тільки лінгвістична, але й культурна, дія комунікації на кордоні культур. Процес перекладу завжди має два аспекти – мову і культуру, оскільки вони нероздільні. Мова і культура взаємопов'язані: мова не тільки висловлює культурну реальність, а й надає їй форму. Зміст лінгвістичного елемента зрозумілий тільки тоді, коли він узгоджується з культурним контекстом, в якому вживається. Однією з основних характеристик перекладу є «ситуація подвійного посилання», коли перекладачеві доводиться пов'язувати культурний контекст оригінального тексту і культурно-комунікативні особливості тексту перекладу. Сьогодні в теорії перекладу дуже важливе поняття еквівалентності, а саме вміння перекладати точно, дотримуючись змістової близькості текстів оригіналу та перекладу стає першочерговим завданням у формуванні професійної компетенції. Професіонала відрізняє від дилетанта не тільки здатність завжди перекладати на максимально високому для конкретної ситуації рівні еквівалентності, а й уміння за необхідності переходити на нижчий рівень, використовувати ті варіації, які можливі на тому чи іншому рівні .

Поняття « переклад реалій » умовне: реалія , як правило, неперекладна (у словниковому порядку) і як правило , вона передається (у контексті) не шляхом перекладу. А.В. Федоров писав, що «немає такого слова, яке не могло б бути перекладено на іншу мову , хоча б описово, тобто поширеним сполученням слів даної мови» [ 6, с.136 ]. Зазвичай , перекладачі стикаються з двома основними труднощами відтворення реалій: відсутність у мові перекладу еквівалента через відсутність у носіїв цієї мови позначеного реалією референта і необхідність, поряд з предметним значенням ( семантикою ) реалії, передати і колорит (конотацію ) – її національне та історичне забарвлення. Обираючи потрібний прийому перекладу необхідно приділити особливу увагу місцю та осмисленню незнайомої реалії в оригіналі. Ці незнайомі читачеві слова вимагають такого відтворення, яке дозволило б сприйняти опис, який дає змогу відчути той специфічний «аромат невідомого».

Отже, можна зробити висновок про те, що найбільш вдалим потрібно вважати таке введення в текст реалії, яке забезпечило б її цілком природне, невимушене сприйняття читачем без застосування з боку автора особливих засобів її осмислення. Не вимагають здебільшого пояснень ті реалії, які знайомі читачам. Однак у сумнівних ситуаціях перекладач повинен ретельно перевірити, чи існує розглянуте слово в мові перекладу.

Література:

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод./Л.С.Бархударов.– М.: Просвещение,1975.–102 с.

2. Вежбицкая А. Язык, сознание, культура /А.Вежбицкая. – М.: Просвещение, 1997. – 416 с.

3. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода /В.Н.Комассаров. – М.: Международные отношения,1980. – 167с.

4. Репин Б.И. Национально- специфические слова – реалии как особая часть лексики в переводимом произведении/ Б.И.Репин. –М.: Просвещение, 1970. – 98с.

5. Соболев Л.Н. О переводе образа образом // Вопросы художественного перевода / Л.Н. Соболев. – 1975. –№ 5. – С. 20-31.