Шкута Анастасія Василівна

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Педагогічний факультет; напрям: Філологія (переклад), ІІІ курс, 1 група

ВІДОБРАЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У МОВІ І КУЛЬТУРІ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що гендерний стереотип, як і інші види соціальних стереотипів – це невід'ємний атрибут повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі. Адже при першій зустрічі більшість людей приписують співрозмовнику не ті характеристики, які в нього насправді є, а ті, які б, на їхню думку, повинні були б бути характерними для особи даної статі, тобто використовують загальноприйняті шаблонні образи чоловіка та жінки, що формувалися віками і виявилися дуже живучими – ще й сьогодні вони поширюються на представників обох статей, не залежно від їхніх індивідуальних особливостей та віку.

Гендерним стереотипам присвячені дослідження таких зарубіжних науковців: Шерріфса, Мак-Кі, С. Шермана, К. Дайон, Г. С. Двіняніної, А. В. Кириліної та ін.; гендерна проблематика в українському суспільстві висвітлюється у працях Р.Ануфрієвої, О.Балакірєвої, О.Бойка, О.Забужко, М.Рубчак, М.Скорик, О.Яременка та ін.

Мета дослідження – дослідити гендерні стереотипи в культурі та мові.

З раннього дитинства людина живе у просторі соціально-культурних стереотипів, які вироблені суспільством під впливом найрізноманітніших причин. Дослідники стверджують, що гендерні стереотипи виникають на грунті різних статусів і ролей жінок і чоловіків у суспільстві. Ці стереотипи мають тривалу історію.

Тупіцина І.А. виділяє три групи гендерних стереотипів:

1. Стереотипи маскулінності –фемінності

Відповідно до цих стереотипів чоловікам притаманні активні творчі характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, агресивність, впевненість у собі, логічне мислення, здатність до лідерства. Жінкам, навпаки, притаманні риси повністю протилежні. Жінки вважаються пасивно-репродуктивним началом, їм притаманна залежність від інших, турботливість, тривожність, низька самооцінка, емоційність [4; с. 144].

3. Уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей:

Жінка – домогосподарка, мати, основним життєвим простором є приватна сфера життя. Іншими словами так зване правило 4 К: Kirche (церква), Küche (кухня), Kinder (діти), Kleid (одяг). Чоловіки, відповідно створені для суспільного життя. Їм притаманна професійна успішність, на їх плечах лежить відповідальність за забезпечення сім’ї.

4. Специфіка змісту праці.

Жінці притаманний виконавчий характер праці – прислужниця, часто експресивна сфера діяльності. Жіночі професії належать до сфери освіти, медицини, торгівлі. Чоловікам притаманна творчість та схильність до лідерства, відповідно чоловічими професіями є професії інструментальної сфери діяльності. [4; с.145].

Розглянемо гендерні стереотипи власне у культурі та мовленні.

Культуру, яка існувала до сьогодення творили чоловіки, відповідно і вплив на творення і рефлексію ґендерних стереотипів у культурі мали чоловіки. Тож мистецтво було суто чоловічим. Ми не згадаємо жодної жінки, яка б прославилася на весь світ як художник, архітектор, скульптор. В історії мистецтва переважають лише чоловічі імена. Знову ж таки стикаємося із стереотипним уявленням про те, що геніальність властива лише чоловікам. Саме це твердження утверджувало обмежене входження жінок у кола митців і робило їхню творчість несуттєвим надбанням в історії мистецьких практик.

Споконвіків чоловік розглядався як творець, що начебто був уклінним перед Жінкою як об’єктом шанування. Усманова у своїй публікації пише: «Пропонується інший погляд, за яким сам об’єкт шанування настільки репресований, що вже не має права зійти із п’єдесталу, і тому йому (об’єкту) нічого не залишається, як … любуватися своїм зображенням чоловічого Его» [1; с.313]. Можливо, таке твердження є занадто радикальним і досить суб’єктивним. Але якщо відкинути емоційну забарвленість даного судження, то отримаємо досить цікаву думку: чоловік реалізував себе і самоутверджувався через зображення жінки, через її ідеалізацію. Применшувати вміння художника в даному випадку не можна, адже лише будучи талановитим художником можна відтворити природну красу. Але з іншого боку маємо певну ідеалізацію образу жінки – її зображали такою, якою хотіли бачити, а не такою, якою вона була насправді.

Найповніше гендерні стереотипи відображаються в мові та мовленні. Чоловікам важко сприймати темп, швидкість, емоційність та експресивність жіночої мови. Поряд з цим, жінкам не завжди зрозуміла повільність, занадто обміркованість та однобічність чоловічих думок. Гендеристи вважають, що жіночій мові властива статичність, нейтральність, у її лексиці частіше зустрічаються застарілі слова та звороти. На відміну від жінок, чоловіки ліпше сприймають нове в мові, вони більше вживають неологізмів (нові слова), термінів. При цьому було встановлено, що з підвищенням рівня освіти відмінності у мові стираються.

Чоловіча стратегія у спілкуванні напориста, агресивна, орієнтована на монолог. О.Е.Пчеліцева пояснює це тим, що для чоловіка розмова – завжди змагання, він націлений на індивідуальний успіх [2; с.118].

Жінки легко відволікаються на ситуативні деталі, культивують побічні теми – тобто мають здатність до «асоціативного зісковзування»: починаючи розповідь, жінка довільно хапається за логічно необхідне в даному тематичному полі розмови слово, а воно може дати імпульс для принципово іншої теми. До речі, неуважність до деталей, байдужість до вербального плану, властиву чоловікам, жінки схильні сприймати як «психологічну глухоту»[5] .

Більшість мов формувалося в патріархатних суспільствах, де влада та соціальні пріоритети належали чоловікам. Це накладало відбиток на свідомість людей, на їхню культуру, духовні цінності і, без сумніву, на мову. Тому в її глибинах досі зберігаються риси патріархатності. Дослідження у різних мовах підтверджують: чоловік віддзеркалений у мові більш повно, різноманітно і нейтрально, а жінка – неповно і суб’єктивно. Тобто мова більш «пристосована» для відображення «світу чоловіків» і менш – для відображення «світу жінок». Ці властивості мови і названо гендерною асиметрією.

Гендерна асиметрія мови – це нерівномірність, «непропорційність» відбиття в самій мові (у лексиці, граматиці) особливостей жінок і чоловіків. Таке явище властиве різним мовам.

І, перш за все, це пов’язано зі значенням роду. Відмічено, що у всіх мовах, які мають граматичну категорію роду, існують «пріоритет» чоловічого роду. Наприклад, у всіх слов’янських мовах серед іменників більше за все слів чоловічого роду. Початковою формою прикметників, займенників вважають форму чоловічого роду. Більшість слів жіночого роду утворюються від слів чоловічого роду.

Ці якості притаманні й українській мові. Так, дуже часто слова жіночого роду утворюються від слів чоловічого роду: він – вона, раб – раба (рабиня), сват – сваха, тесть – теща, родич – родичка, юнак – юначка, сусід – сусідка, брехун – брехуха. Тобто форми чоловічого роду є первинними, а форми жіночого – наче вторинними.

Назви осіб чоловічої статі у формі чоловічого роду вживаються й щодо жінки: «Вона – молодець, мудрець, геній, хвалько, підліток». «Вона – наш друг, ворог, кумир, свідок». Слів жіночого роду для назв таких якостей в осіб жіночої статі немає. Але мова віддає перевагу формі чоловічого роду і тоді, коли для позначення жінок є слова жіночого роду.

Іменники за таким «поширеним» значенням використовуються у передачах радіо і телебачення, текстах реклами журналів і газет. Це можна чути у мові багатьох журналістів: «Сьогодні гостем програми була співачка….» або «Ганна Бойко – переможець нашого конкурсу» то що. «Ти не один!» – заставка на телеканалі «1 + 1». І тільки до свята Восьмого березня з’явилась нова заставка – «Ти не одна!». Телевізійне шоу на цьому каналі має назву «Найрозумніший», проте перемагає в ньому не тільки найрозумніший хлопець, а й найрозумніша дівчина [3; c. 48].

Інша ознака ґендерної асиметрії – назви професій, які існують тільки у формі чоловічого або жіночого роду. Тільки форму чоловічого роду мають назви престижних професій і посад, що протягом тривалого часу були недосяжними для жінок, а деякі й досі залишаються такими: юрист, хірург, директор, менеджер, професор, диригент, депутат, міністр, президент. Тільки форму жіночого роду мають назви непрестижних професій та низькооплачуваних посад: педикюрша, манікюрниця, покоївка, прибиральниця.

Цікаво, що навіть у тих сферах, де значну, а інколи навіть переважну, частину становлять жінки, їх називають за допомогою слів чоловічого роду: викладач, бухгалтер, модельєр, стиліст, дизайнер, кухар тощо [3; c. 50].

Підводячи підсумок, можна сказати, що гендерні стереотипи найсильніше вкорінені в культурі. З одного боку – вони є продуктом культури, з іншого боку певним чином впливають на творення культури.

Основними характеристиками гендерних стереотипів є їх тривалість і незмінність у часі, тож змінити певні стереотипні уявлення досить важко. Тим паче, що формування стереотипів у патріархальній культурі пройшло довготривалий час, беручи свій початок від дохристиянських вірувань, з переходу від матріархату до патріархату.

Література

1. Гендерний розвиток у суспільстві (конспект лекцій)/ Відп. ред. К.М.Левківський. – 2-е видання. – К.: ПЦ «Фантаст», 2005. – 351с.

2. Майерс Д. Социальная психология (Перевод с англ.). – СПб., 1997. – 684 с

3. «Ми різні – ми рівні». Основи культури гендерної рівності: Навчальний посібник для учнів 9 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів / за ред. О. Семиколєнової – К.: «К.І.С.», 2007. – 176 с.

4. Практикум по гендерной психологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер, 2003. – 480 с.

5. Ставицька Л.О. Ґендерна лінгвістика: українська перспектива // http/www.ua.slavica.org/modules.php?name=News&file= article & sid=59