Право / 10. Господарське право

Солдатенко А.Г., Амбражей О.А.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Захист комерційної таємниці на підприємстві

Захист комерційної таємниці набуває все більшої актуальності для підприємців сьогодення, враховуючи стрімкий і безперервний розвиток науки і виробництва товарів і послуг. Саме через постійний прогрес, що пронизує усі сфери життя, виникає потреба у захисті інформації, що становить комерційну таємницю.

Правовий захист інформації, що становить комерційну таємницю, здійснюється через закріплення у нормативних і установчих документах прав і обов’язків відповідних суб’єктів щодо порядку захисту відомостей з обмеженим доступом [1]. Комерційна інформація має особливий статус і особливі ознаки, що відрізняють її від інших видів інформації. Основними ознаками комерційної інформації є: комерційна цінність, обмеженість, захищеність та законність [2]. Зазначені ознаки виходять із визначення комерційної таємниці, наведеного у Цивільному та Господарському кодексах України. Комерційна таємниця – це різновид інформації з обмеженим доступом, що має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а її власник вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності [2].

У чинному законодавстві України визначено лише перелік інформації, яка за будь-яких обставин не може бути комерційною інформацією, що надає право власнику самостійно визначати приналежність наявної інформації до комерційної таємниці, але з урахуванням притаманних комерційній інформації ознак.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, особа має право звернутися до суду для захисту права на комерційну таємницю. У цьому випадку підставою для позову буде ст. 432 Цивільного кодексу України [3].

Виділяють два види так званої інформаційної безпеки, яка використовується під час здійснення підприємницької діяльності: активну і пасивну охорону. Пасивна охорона характеризується тим, що власник інформації надає їй режиму відкритості, робить доступною для третіх осіб, але за умов заборони використання такої інформації ними у комерційних цілях. Виключне право дозволу на використання подібних даних належить власнику, воно захищене патентним та авторським правами. Прикладами використання пасивної охорони інформації, що становить комерційну таємницю, можуть бути різні винаходи, комп’ютерні програми, лекції, промислові зразки [4].

Активна охорона інформації, що має на меті в першу чергу захист від несанкціонованого власником використання, полягає у тому, що власник встановлює певний режим доступу, наприклад, обмежує коло осіб, які мають право доступу до інформації, утворює режимні зони на підприємстві, захищає носії інформації від копіювання тощо. Прикладом інформації, що може підпадати під активну охорону, можуть бути відомості технічного характеру – методики, результати різних досліджень, а також інформаційні об’єкти, що мають значну комерційну цінність [4].

Захист комерційної таємниці має проводитись комплексно і на всіх рівнях. По-перше, необхідно скласти чіткий перелік інформації, що становить комерційну таємницю підприємства. Таку інформацію можуть представляти наукові винаходи, проекти, відкриття; схеми, записи, конструкторські документи; відомості про рівень прибутку, інформація про укладені договори, клієнтів, постачальників тощо. Слід розуміти, що у разі відсутності на підприємстві охорони інформації організаційними і технічними заходами, вважати таку інформацію комерційною таємницею немає підстав. Саме тому другим кроком із захисту комерційної таємниці буде ухвалення наказу по підприємству, який має ознайомити усіх працівників з переліком та положеннями про комерційну таємницю. Необхідно також встановити перелік осіб, які мають право ознайомлення з конфіденційними відомостями і регламентувати доступ до закритої інформації.

Правова охорони комерційної інформації в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про інформацію», інших законів, Господарського та Цивільного кодексу України.

До правових форм захисту прав на комерційну таємницю належать: звернення до суду з позовом про захист порушених прав; визнання права на комерційну таємницю; відновлення становища, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; визнання недійсними повністю або частково акта державного або іншого органу, що суперечить законодавству і порушує право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю; відшкодування збитків, завданих порушенням права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю.

Законодавство України закріплює спосіб захисту об’єктів прав на комерційну таємницю – компенсацію, але вона застосовується виключно у випадках, коли доведено наявність у потерпілого збитків [5].

Питання захисту комерційної таємниці є актуальним у відносинах економічної конкуренції. Неправомірне заволодіння або використання комерційної таємниці конкурента оцінюється як недобросовісна конкуренція. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачає такі склади правопорушень: неправомірне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, розголошення комерційної таємниці, схиляння до розголошення комерційної таємниці, неправомірне використання комерційної таємниці [6].

Підсумовуючи, необхідно наголосити, що ефективний захист комерційної таємниці на підприємстві може забезпечити лише комплексне використання організаційних, технічних і правових заходів. Питання захисту комерційної таємниці залишається актуальним і невирішеним, адже закон України про охорону комерційної таємниці відсутній, хоча концепція проекту Закону «Про охорону прав на комерційну таємницю» є схваленою з 2008 року [7]. Часткова правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках законів України «Про інформацію» і «Про науково-технічну інформацію» [8, 9].

Існуючі проблеми в нормативно-правових актах з приводу визначення комерційної таємниці можливо усунути прийняттям окремого закону, який би врегулював правовий статус та шляхи захисту права на комерційну таємницю.

Література:

1. Сергєєва В. Способи захисту прав на комерційну таємницю // Юридичний журнал, №6. – 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3535.

2. Сляднева А. Определение понятия коммерческой тайны субъекта хозяйствования // Підприємництво, господарство і право. – 2009, № 9. – с. 40–43.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030435.html.

4. Князєв С. Комерційна таємниця в Україні: особливості організаційно-правового впровадження // Юридичний журнал, №6. – 2006. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2305.

5. Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: [Текст]. Курс лекцій. – К.: КНТ, 2007. – 208 с.

6. Закон України Про захист від недобросовісної конкуренції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80.

7. Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-2008-%D1%80.

8. Закон України Про інформацію [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

9. Закон України Про науково-технічну інформацію [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3322-12.