Право/11.
Криминалистика и судебная медицина
Балицький
Т.М.
Національний університет державної податкової служби
України
Процесуальний
порядок проведення слідчого експерименту
Однією з найважливіших основ кримінального провадження є презумпція
невинуватості, яка покладає на сторону обвинувачення тягар доведення
обвинувачення і спростування доводів, наведених на захист підозрюваного або
обвинуваченого. При цьому слідчий повинен не тільки зібрати докази, а й
провести їх перевірку і оцінку шляхом провадження слідчих дій.
У багатьох випадках об’єктивні перевірка і оцінка отриманих доказів
можливі тільки при проведенні слідчого експерименту, що дозволяє слідчому
дослідним шляхом перевірити достовірність отриманих в ході слідства відомостей,
правильність своїх гіпотез і висновків, а також відтворити картину події в
повному обсязі з урахуванням взаємних зв'язків, різних деталей і особливостей
[1, с. 3].
Відповідно до КПК України (ч. 1 ст. 240) з метою перевірки і уточнення відомостей, які
мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий,
прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій,
обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи
випробувань [2, с. 99].
Теоретично спірним є
питання про те, чи має прийняте слідчим рішення про провадження слідчого
експерименту процесуальну форму, тобто чи виноситься про це спеціальна
постанова, аналогічна постанові про проведення обшуку, про обрання запобіжного
заходу і т.п.
Кримінальний процесуальний
кодекс України такої вимоги не містить (ст.ст. 223, 240). Разом з тим, у ч. 6
ст. 240 КПК України передбачається, що про проведення слідчого експерименту
слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК України. Крім того, у
протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту [2, с.
90, 99-100].
Р.С. Бєлкін та А.Р. Бєлкін вважають,
що немає жодних підстав для виділення слідчого експерименту серед таких слідчих
дій, як огляд, допит, пред’явлення для впізнання, провадження яких не потребує
попереднього винесення постанови слідчим. Слідчий експеримент не є виключенням,
а тому не потребує й виключного порядку проведення [3, с. 42].
При цьому КПК України (ч. 4 ст.
240) закріплює, що проведення слідчого експерименту допускається за умови, що
при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у
ньому участь, чи оточуючих, не принижуючи їхні честь і гідність, не завдається
шкода [2, с. 99].
Під правом слідчого на проведення експерименту в широкому сенсі мається
на увазі таке: 1) законодавець надає слідчому процесуальної самостійності
в прийнятті рішення про необхідність і доцільність проведення слідчого
експерименту; 2) слідчий не зобов’язаний проводити слідчий експеримент,
якщо вважає за непотрібне його проведення; 3) слідчий самостійно обирає
види слідчих експериментів, місце та час їх проведення, а також перелік
дослідних дій, котрі, на його думку, необхідно провести; 4) слідчий
самостійно визначає склад учасників експерименту та може залучати до його
проведення необхідні йому сили та засоби [1, с. 12-13].
Крім обов’язків слідчого, що стосуються безпосередньо проведення
слідчого експерименту, потрібно враховувати вимоги, закріплені в загальних
статтях КПК України. До них можна віднести: принцип неухильного дотримання
законності; недопустимість приниження честі та гідності учасників слідчого
експерименту та оточуючих осіб, створення небезпеки для їх життя; дотримання
встановленого порядку підслідності; дотримання прав учасників експерименту.
Так, до участі
в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок,
захисник, представник. Разом з тим слід враховувати, що Конституція України
(ст. 63) і КПК
України надають підозрюваному право не свідчити проти самого себе і своїх
близьких родичів. Таким чином, згода на участь у слідчому експерименті, а також
надання показань під час нього є правом підозрюваного, а не обов’язком.
Для проведення слідчого експерименту необхідно залучити
не менше двох понятих.
На місці проведення слідчої дії слідчий чи прокурор має
дати роз’яснення її учасникам щодо мети і порядку виконання експериментальних
дій, роз’яснити права і обов’язки кожної з присутніх осіб; запитати особу, чиї
показання будуть перевірятися, чи підозрюваного, чи згодні вони взяти участь у
слідчій дії; роз’яснити їх конституційне право не свідчити проти самого себе і
своїх близьких родичів (ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України). Свідок та потерпілий, які досягли віку кримінальної відповідальності,
попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показань, а свідок – також за відмову від дачі показань.
Закон містить вимогу про те, що перед проведенням
слідчої дії особам, які беруть в ній участь, роз’яснюються їх права та
обов'язки, передбачені КПК України (ч. 3 ст. 223) [4].
З формальної точки зору при проведенні слідчого експерименту слідчий
зобов’язаний оформити лише один процесуальний документ – протокол, у якому докладно
викладаються умови і результати слідчого експерименту (ч. 6 ст. 240 КПК
України) [2, с. 100].
Разом з тим в межах кримінального провадження слідчий оформляє низку інших
процесуальних документів, наприклад, підписки свідків, потерпілих, підозрюваних
про нерозголошення даних досудового слідства.
У випадку, коли виникає необхідність залучення спеціаліста (ч. 2 ст.
240 КПК України) або експерта, які залучаються до проведення експерименту
вперше, також необхідно оформити відповідні процесуальні документи.
До зазначених вище дій також можна віднести й інші процесуальні дії
(запити та доручення слідчого (наприклад, про доставку підозрюваного),
постанову про призначення перекладача тощо).
Таким чином, узагальнивши викладене вище, можна зробити висновок, що
КПК України надає слідчому повну самостійність у виборі форм і способів
провадження слідчого експерименту, накладаючи, разом з тим, на нього процесуально-правові
обмеження щодо проведення розглядуваної слідчої (розшукової) дії.
Література:
1.
Рубан
А.С. Следственный эксперимент: теория и
практика : автореф. дисс. … канд. юрид. наук :12.00.09 / Александр Сергеевич Рубан. –
Владимир, 2009. – 26 с.
2.
Кримінальний процесуальний кодекс України [текст] :
станом на 18 січня 2013 р. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 290 с.
3.
Белкин Р.С., Белкин А.Р. Эксперимент в уголовном
судопроизводстве : Методическое пособие. – М. : Издательская группа
ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 160 с.
4. Науково-практичний
коментар нового Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 №
4651-VI // Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава
Мудрого». – Х, 2012. – 681 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar_-_tatsiy_vya