Студентка Онищенко М. В.

Студентка Богацька Ю. В.

Національний авіаційний університет, Україна

Визначення поняття «спеціальний податковий режим» за законодавством Російської Федерації та України

На сьогодні актуальним залишається питання щодо необхідності і доцільності встановлення та застосування в Україні спеціальних податкових режимів. Дослідження ефективності їх застосування в Україні на прикладі зарубіжних країн, а саме Російської Федерації, дозволить краще пізнати сутність цього правового явища.

За податковим законодавством Російської Федераціїї поняття спеціального податкового режиму вперше було наведено в законі «Про засади податкової системи в Російській Федерації». Пункт 3 ст. 8 даного закону передбачав, що актами законодавства Російської Федерації про податки і збори може передбачатися встановлення спеціальних податкових режимів (систем оподаткування), відповідно до яких вводиться особливий порядок обчислення і сплати податків, у тому числі заміна сукупності податків і зборів одним податком. Водночас нормами цієї ж статті зазначалось, що встановлення та введення в дію спеціальних податкових режимів не відноситься до встановлення та введення в дію нових податків і зборів. Тобто ще до набрання чинності Податковим кодексом Російської Федерації, у податковому законодавстві цієї країни вже було регламентовано встановлення спеціальних режимів, але не як податкових режимів, а саме як систем оподаткування [3].

Визначення поняття спеціального податкового режиму в Податковому кодексі Російської Федерації наведено дещо іншим чином, а саме шляхом визначення вичерпного переліку спеціальних податкових режимів. Зокрема, п. 2 ст. 18 Податкового кодексу передбачено, що до спеціальних податкових режимів належать: 1) система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників (єдиний сільськогосподарський податок); 2) спрощена система оподаткування; 3) система оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності; 4) система оподаткування при виконанні угод про розподіл продукції [1]. Таким чином, відсутність у Податковому кодексі визначення поняття «спеціальний податковий режим» і наявність вичерпного переліку спеціальних податкових режимів, свідчить про те, що дане поняття поєднує у своїй структурі два види режимів: спеціальний режим як систему оподаткування та податковий режим як складову цієї системи. Підтвердженням цьому є норми п. 7 ст. 12 Податкового кодексу Російської Федерації, де зазаначено, що цим Кодексом встановлюються спеціальні податкові режими, які можуть передбачати федеральні податки, не зазначені у ст. 13 цього Кодексу, визначається порядок встановлення таких податків, а також порядок введення в дію та застосування зазначених податкових режимів [3].

Проте не зважаючи на закріплення вичерпного переліку видів спеціальних податкових режимів на законодавчому рівні, російські науковці не полишили спроб дати своє визначення цього поняття. Так, С. В. Барулін визначає спеціальний податковий режим як спеціальну систему податків і оподаткування для певних категорій платників податків, видів діяльності та галузей, яка заснована на єдиному податку і обмеженій кількості оподаткування, більш повній реалізації принципів та досягнення найбільшого фіскального та регулюючого ефекту [3].

Інший російський науковець, О. І. Косолапов, вважає спеціальні податкові режими спрощеними порядками оподаткування, що полягають в заміні основних податків одним податком, який обчислюється за спрощеними правилами.

Таким чином, у Російській Федерації актуальним залишається питання удосконалення спеціальних податкових режимів, оскільки в науці досі не вироблено чіткого понятійного апарату, використання якого дало б можливість абстрагуватись від наукових дискусій у теоритичній площині та перейти на вдосконалення практики застосування спеціальних податкових режимів.

В Україні ж до моменту набрання чинності Податковим кодексом законодавство не використовувало поняття «спеціальний податковий режим», хоча як наукова категорія воно доволі широко застосовувалося для позначення податкових платежів, які були призначені для зменшення податкового тиску, спрощення обліку і звітності, та встановлювали спеціальні режими оподаткування окремих категорій платників [4].

Згідно з п. 11.2 і 11.3 ст. 11 Податкового кодексу України спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів [2]. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Дані режими закріплюють особливий порядок обчислення та сплати податків та зборів у відповідний податковий період, який застосовується у випадках та порядку, встановлених податковим законодавством. Також вони передбачають особливий порядок визначення елементів правового механізму податку, спеціальний режим застосування податкових пільг.

Цікавими є думки українських науковців щодо визначення поняття «спеціальний податковий режим». Зокрема, В. В. Сідляр визначає спеціальний податковий режим, як систему заходів і правил, яка встановлює особливий порядок організації та здійснення оподаткування на певній території, у певній галузі економіки чи окремих категорій господарюючих суб’єктів, який відрізняється від загального режиму оподаткування, передбаченого законодавством, і запроваджується державою з певними цілями за допомогою встановлення податкових преференцій для суб’єктів господарювання [4].

Винятково важливою для розуміння сутності та складових спеціального податкового режиму є позиція О. О. Костенко, яка визначає у складі спеціальних податкових режимів існування альтернативних систем оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський та фіксований податок із придбанням патенту). Ідеться про те, що, запроваджуючи будь-яку з альтернативних систем оподаткування (як і всі спеціальні податкові режими), законодавець припускає можливість застосування системи спеціальних заходів податкового регулювання, які не мають свого закріплення у правовому механізмі податків і зборів, передбачених загальною системою оподаткування.

Поряд з цим Ю. Б. Іванов, досліджуючи спеціальні податкові режими, відносить до них виключно спеціальні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки, виключаючи таким чином з їх складу альтернативні системи оподаткування [4].

Отже, спеціальні податкові режими в Україні та Російській Федерації є унікальні та своєрідні, оскільки належать до різних національних податкових систем. Якщо в Україні спеціальні податкові режими – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів, то в Російській Федерації спеціальні податкові режими являють собою окремі системи оподаткування.

Література:

1. Налоговый кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nalkodeks.ru

2. Податковий кодекс України: від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

3. Коломієць П. В. Спеціальний податковий режим: порівняльно-правовий аналіз визначення поняття за податковим правом України й окремих зараубіжних країн / П. В. Коломієць // Наука і правоохорона. – 2013. – № 1. – С. 235-239.

4. Сарана С. В. До питання поняття спеціального податкового режиму / С. В. Сарана // Фінансове право. – 2011. – № 4 (18). – С. 15-18.