Момотенко Д. О., к.т.н. Ладієва Л. Р.
Національний технічний університет України «Київський
політехнічний інститут», Україна
Система автоматичного керування
початкової фази виробництва n-парафінів
(установка «ПАРЕКС»)
Адсорбційний процес
"Парекс", застосовується для поділу гасових фракцій на два продукти:
рідкі нерозгалужені парафінові вуглеводні або так звані n-парафіни (С10 – С20) і
депарафінованний гасовий дистилят, званий денормалізатом (компонент дизельного
палива з температурою застигання мінус 60…70 °С). Сировиною установки є
прямокутний гасовий дистилят широкого або вузького фракційного складу (в
залежності від вимог, що пред'являються до продуктів), який попередньо
піддається гідроочистці. Зміст нерозгалужених парафінових вуглеводнів в одержуваній
фракції рідких n-парафінів (парафін-сирець) досягає 99% (мас.) від сировини. До сировини
пред'являються досить жорсткі вимоги за змістом сірки, олефінів та домішок. В
якості адсорбенту в даному процесі використовується нерухомий шар цеоліту.
В установці «ПАРЕКС» в якості десорбента використовується
газоподібний аміак (циркулює в установці), який легко витісняє n-парафіни та досить легко десорбується з цеоліту газосировинною сумішшю на
стадії адсорбції, тим самим забезпечуючи глибоке видалення n-парафінів з гасового дистиляту.
На ефективність
проведення процесу впливають: температура, тиск, якість гасового дистиляту,
співвідношення «гасовий дистилят: циркулюючий водневовмісний газ» та
співвідношення «циркулюючий водневовмісний газ:свіжий водневовмісний газ».
До гасового
дистиляту додається циркулюючий водневовмісний газ у кількості 10% від
поданого гасового дистиляту. До цієї суміші додається свіжий водневовмісний
газ, який складає 5% від кількості циркулюючого водневовмісного газу. Кінцева
суміш надходить до змійовика трубчастої печі
1 (див. рис. 1), де нагрівається до температури 380 °С. Далі по
трубопроводі нагріта суміш надходить до адсорбера-десорбера 2, де відбувається
насичення n-парафінами нерухомого шару цеоліту. На цій стадії з адсорбера виходить
суміш денормалізата (ізо-парафінові, нафтові та ароматичні вуглеводи) та
аміаку.
Запропонована система автоматичного регулювання початкової фази виробництва
n-парафінів. Регулятор співвідношення 1, за допомогою регулюючого клапану 2,
забезпечує задане співвідношення гасовий дистилят:циркулюючий водневовмісний
газ. Співвідношення циркулюючий водневовмісний газ:свіжий
водневовмісний газ забезпечується регулятором співвідношення 3, що впливає на
регулюючий клапана 4.
Температура суміші
на виході з трубчастої печі 5
регулюється через зміну подавання палива за допомогою регулятора 8 і
регулюючого клапана 9. Регулятор співвідношення 6 підтримує на заданому рівні
співвідношення паливо:повітря зміною подавання в піч повітря клапаном 7.

Рис.1. Система автоматизації початкової фази виробництва н-парафінів (установка «ПАРЕКС»)
Для забезпечення
заданого насичення нерухомого шару цеоліту n-парафінів в процесі
адсорбції зменшують подачу нагрітої суміші до адсорбера 15, що надходить з
трубчастої печі 5 регулятором 16, який впливає на регулюючий клапан 17. Це
пов’язано з тим, що в процесі адсорбції адсорбент (цеоліт), насичується n-парафінами, тим самим втрачаючи свої сорбційні властивості.
Забезпечення
температури газоподібного аміаку на виході з трубчастої печі 10 регулюється через зміну подавання
палива регулятором 13 та регулюючим клапаном 14. Регулятор співвідношення 11
підтримує на заданому рівні співвідношення паливо:повітря зміною подавання в
піч повітря клапаном 12.
Отримано математичну
модель динаміки процесу ізотермічної
адсорбції газу на цеоліті:
,
,
,
де F – витрата суміші газу, м3/год; R – газова стала, 4.82 (Па.м3)/(моль.К); T
– температура, 653К;
- загальний тиск, 1400000 Па;
- середня концентрація суміші газу в i – ому об’ємі; M - молярна маса суміші газу, 0.5
кг/моль;
- постійний коефіцієнт, 0.9 с-1;
- порожність
11.4;
- адсорбційна
здатність 5.5;
- час насичення
адсорбенту, 0.07 год; q0 – поглинена кількість адсорбуємого газу на одиницю маси адсорбенту, 18.4
моль/кг; V – об’єм цеоліту, 0.2 м3; w
- маса цеоліту, 160 кг; k - кількість об’ємів.
Початкові умови процесу
адсорбції
![]()
Виконавши
деякі математичні перетворення, запишемо нашу математичну модель у вигляді:
,
де
; ![]()
Для даної моделі
обираємо критерій оптимальності вигляду:

Об’єднаємо критерій
та обмеження за допомогою множників Лагранжа:
![]()
Скористаємось рівняннями Ейлера-Лагранжа. Отже для цієї задачі
ці рівняння мають вигляд:
спряжена
система:
оптимальне
керування:
![]()
Використовуючи програмне
керування знайдемо оптимальне керування.
В результаті даних
розрахунків отримуємо такий графік:
|
|
Рис.2. Математична модель процесу розрахована в прямому
часі при оптимальному керуванні
Висновок
В результаті розрахунку отримано оптимальне програмне
керування і вектор переходу стану у стан рівноваги.