Економічні науки / 10. Економіка підприємства

 

К.е.н., докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Формування інституціональних засад соціальної відповідальності бізнесу у діяльності харчових підприємств

 

Соціальна відповідальність бізнесу в Україні поступово набирає сили і впливу на розвиток соціально-економічних процесів. Підтвердженням цього виступає розробка проекту Концепції національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) в Україні, наявність та активність громадських об’єднань з цих питань, а також міжнародна допомога у їх формуванні та розвитку. Прагнення України до євроінтеграції обумовлює реалізацію вимог Європейської стратегії корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на 2011-2014 роки, як підсистеми загальної стратегії розвитку «Європа 2020».

Дослідники процесів виникнення нових інститутів СВБ констатують існування таких стадій  розвитку СВБ: дотримання діючого законодавства, здійснення доброчинної діяльності, використання зв'язків з громадськістю, покращення ефективності бізнес-процесів, стратегічний підхід до СВБ [3]. Петрушенко Ю. та Дудкін О. доводять необхідність проходження ряду стадій закріплення правових інститутів СВБ: 1) виникнення умов для нових соціальних ініціатив; 2) виникнення умов для нових ділових практик; 3) розповсюдження ділових практик; 4) сприйняття суспільством нових ділових практик як обов’язкових до виконання; 5) правове закріплення [2].

Підприємство, у т.ч. харчове, зв'язує воєдино різні інституції і інститути, забезпечуючи їх координацію і субординацію, функціонуючи на їхній основі. У випадку розвитку СВБ підприємства як суб’єкти соціалізації виконують такі функції: представляють мікрорівень соціально-економічних відносин; самостійно визначають рамки соціальної відповідальності та взаємодії зі стейкхолдерами; регулюють трансакції в чітких межах (персоніфіковані та локальні); виступають результатом свідомого вибору індивідів; в основі їх функціонування лежать відносини власності; соціальна відповідальність підприємств сприяє економії трансакційних витрат, які визначені інституціональними рамками.

Унаслідок інституціональних змін зацікавлені суб’єкти інституціоналізації планують поліпшити своє становище. Але не завжди інституціональні зміни, які є вигідними для певної групи інтересу, є ефективними у масштабах усієї економіки, всього суспільства. Так, у багатьох суспільствах політики ухвалюють не ті рішення, що сприяють економічному зростанню, а ті, що вигідні впливовим соціальним, економічним групам, які підтримують при владі політиків. Також не завжди соціальні зобов’язання бізнесу можуть принести економічну вигоду. Тому серед економічних заходів активізації СВБ експерти відзначають необхідність надання соціально відповідальним компаніям державних замовлень та інвестицій (58,2%), надання регіональних преференцій у вигляді пільгового землевідведення, дозволів на будівництво, зниження кількості перевірок та ін. (30,4%), здійснення заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника (24,1%) [1, с.180].

Виходячи зі змісту СВБ та її цільової спрямованості, інститути соціалізації бізнесу можна визначити як сукупність правил та механізмів, які спрямовані на реалізацію принципів соціальної відповідальності бізнесу з метою гармонізації соціально-економічних інтересів зацікавлених сторін та забезпечують досягнення економічних, соціальних, екологічних пріоритетів сталого розвитку. Соціальні інститути мають виконувати такі функції: адаптація до навколишнього середовища; забезпечення реалізації основних цілей системи і мобілізація засобів їх здійснення; координація і інтеграція діяльності структурних елементів системи; підтримка пануючих в суспільстві цінностей.

Чинники розвитку СВБ мають національну специфіку. Як показують спеціальні дослідження, найбільшою мірою впливають на формування соціальної відповідальності в українському суспільстві три чинники – система виховання, освіта, родина (62,0%), ментальність традиції та історичний досвід (53,2%), а також схвалення та стимулювання соціально відповідальної поведінки з боку органів влади (44,9%) [1, с.116].

В Україні більшість харчових та переробних компаній (як великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії СВБ, перебувають на етапі дотримання законодавства та точкових доброчинних проектів. Лідери українського бізнесу, зокрема приватної форми власності, здійснюють активну доброчинну діяльність (стратегічне благодійництво) та використовують інструментарій зв’язків з громадськістю (PR). Майже всі великі компанії здійснюють  проекти підвищення ефективності бізнес-процесів із певними соціальними або екологічними перевагами, однак більшість не робить прив’язки таких бізнес-проектів до власної соціальної відповідальності.

У процесі здійснення соціально відповідальної бізнесової діяльності харчові підприємства  вступають у відносини з державою, громадянським суспільством, партнерами, конкурентами, споживачами, іншими зацікавленими сторонами. Кожний із них реалізує власні інтереси. У ході реалізації цих інтересів виникають неузгодженість та суперечності, розв’язання яких вимагає формування/удосконалення соціально-економічних інститутів СВБ. Таким чином, інституціоналізація СВБ виступає засобом узгодження соціально-економічних інтересів та сприяє соціалізації економіки.

 

Література:

1. Діагностика стану та перспектив розвитку соціальної відповідальності в Україні експертні оцінки): [монографія] / О.Ф.Новікова, М.Є. Дейч, О.В. Панькова та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2013. – 296 с

2. Петрушенко Ю.Н. Особенности реализации концепции социальной ответственности бизнеса в национальном хозяйстве Украины / Ю.Н. Петрушенко // Журнал институциональных исследований . – 2013. – Том: 5 . – №: 1. – С. 92-106.

3. Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності бізнесу» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.csr-ukraine.org/ userfiles/file/S.oc