Экономические науки/10.Экономика предприятия

К.н.держ.уп., доцент Маєвська Н.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Україна

Аналіз факторів ризику при плануванні стратегічних інноваційних проектів

У сучасних умовах господарювання, для яких характерна економічна нестабільність з періодичним проявом кризових явищ на загальносвітових, макро – і мікроекономічних рівнях окремих держав в наслідок чого розвиток окремих галузей господарства може змінюватися періодами їх падіння, що вимагає від підприємств додаткових постійних інноваційних заходів з підвищення якості, асортименту та обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції. В Україні, на рівні держави, розроблено вимоги до системи довгострокового управління інноваційною діяльністю в гуманітарній та виробничій сферах, методи та методики фінансового забезпечення, комплексної оцінки ефективності очікуваних результатів за умов можливостей подолання проявів різноманітних ризиків. при її реалізації.

Стратегія розвитку інноваційних процесів в промисловій сфері, спрямовується, в першу чергу, на підвищення технічного рівня основних виробничих фондів, ефективності їх використання, може бути представлена тільки як форма цільової орієнтації об'єкта стратегічного планування за допомогою реалізації дій, які найбільшою мірою сприяють досягненню необхідних економічних і соціальних результатів. Інвестування коштів в основні фонди промислового підприємства в умовах безперервних змін галузевої, народногосподарської та загальносвітової кон'юнктури, зростання конкуренції збільшує впливовість активних та пасивних елементів у складі самих основних фондів внаслідок можливості створення і впровадження нововведень технічного та технологічного характеру як в поточній діяльності, так і в реалізації планів і програм стратегічного розвитку виробництва.

Питанням інноваційного розвитку окремих напрямів економічної діяльності в системі державного і галузевого управління та на рівні окремого підприємства в виробничий сфері в залежності присвячені дослідження як вітчизняних, так і закордонних фахівців: П. Бубенко, В. Гєйця, А. Гальчинського, А. Гриньова, Г. Задорожнього, С. Іляшенко, К. Крістенсена, Б. Кузика, Т.Лепейко, А. Нагієв, Г. Рейна, В. Семіноженко, Ю. Яковця та інших.

Стратегічне орієнтування соціально-економічного та інноваційного розвитку промислового підприємства, галузі, народного господарства має передбачати дотримання принципів цільового перспективного і стратегічного планування. Цільове стратегічне орієнтування інноваційних процесів на промисловому підприємстві передбачає забезпечення безперервності процесу створення, придбання і впровадження нововведень для підвищення фондовіддачі основних виробничих фондів, що забезпечують якість, конкурентоспроможність та збільшення виробництва обсягів продукції

Досягнення максимально можливої фондовіддачі за рахунок впровадження технічних і технологічних нововведень передбачає:

- раціоналізацію структури основних фондів та вжиття заходів для своєчасного вирішення проблем, пов'язаних з фізичним зносом і моральним старінням активної частини основних виробничих фондів;

- підвищення коефіцієнтів змінності роботи і в цілому інтенсивності використання машин та обладнання;

- скорочення простою машин і устаткування з причин організаційного і технічного характеру;

- своєчасну оцінку змінювання вартості основних фондів та організацію обліку вибуття і введення в дію різних елементів основних фондів;

- прискорену амортизацію у якості засобу оперативної заміни зношених основних виробничих фондів.

Стратегічна цільова орієнтація інноваційних процесів на підвищення рівня ефективності використання основних виробничих фондів промислового підприємства повинна інтегруватися зі стратегічною спрямованістю підвищення технічного і технологічного рівнів виробництва в галузі, в яку входить об'єкт стратегічного планування. При цьому галузева стратегічна орієнтація на модернізацію активних і пасивних елементів основних фондів повинна: передбачати прийняття і здійснення обґрунтованого комплексу заходів з боку суб'єкта управління протягом усього тимчасового періоду стратегічного планування; доповнювати і розширювати сферу стратегічної орієнтації господарюючих суб'єктів; сприяти за рахунок інноваційної діяльності підвищенню технічного та технологічного рівнів виробництва; розвивати конкуренцію на конкретних сегментах товарного ринку і ринку послуг незалежно від форм власності на засоби виробництва у конкуруючих господарюючих суб'єктів; бути спрямована на підвищення рівня інвестиційної привабливості галузі, збільшення обсягів коштів для інвестування, приведення в рівноважний стан попиту і пропозиції капіталу на фінансовому ринку; виступати в якості засобу ідентифікації ресурсних можливостей галузі, що враховує умови її розвитку, нестабільність факторів впливу зовнішнього середовища. [1]

Стратегічної орієнтації на інноваційний розвиток та ефективне використання основних виробничих фондів промислового підприємства можуть сприяти:

- не використовуваний на підприємстві ресурсний потенціал, включення якого в виробничий процес дозволяє підвищити обсяги виробництва і скоротити темпи зростання загальних витрат;

- підвищення професійного рівня системи менеджменту;

- вдосконалення системи управління поточною діяльністю підприємства та його перспективним розвитком;

- визначення пріоритетних рішень в області модернізації та оновлення активної частини основних фондів;

- використання результатів маркетингових досліджень для створення нових видів продукції, диверсифікації виробництва.

Початковий етап процесу досягнення поставленої стратегічної мети робить необхідними планово-розрахункові обґрунтування економічної доцільності створення, придбання і впровадження технічних, технологічних нововведень, що сприяють не тільки підвищенню технічного рівня основних виробничих фондів і якості продукції, що випускається, але й економічному зростанню в перспективному періоді з урахуванням сформованих організаційно-економічних умов діяльності промислового підприємства і стану зовнішнього середовища, а також очікуваних її змін.

Другий етап стратегічної орієнтації промислового підприємства передбачає:

- формулювання стратегічної мети соціально-економічного розвитку підприємства на основі ефективного використання основних виробничих фондів;

- економічний аналіз проблем відтворення активних і пасивних елементів основних виробничих фондів, основних факторів впливу зовнішнього середовища на інноваційний та інвестиційний процеси модернізації, реконструкції та оновлення основних виробничих фондів;

- розробку і реалізацію базової і функціональних (приватних) стратегій економічного, структурно-організаційного, соціального, фінансово-інвестиційного та маркетингового характеру, спрямованих на досягнення необхідних рівнів ефективності використання основних фондів, матеріальних елементів оборотних фондів, праці персоналу підприємства.

До завершального етапу стратегічної орієнтації на інноваційний та інвестиційний оновлення, реконструкцію та модернізацію основних виробничих фондів промислового підприємства можна віднести:

- визначення дієвості стратегій, реалізованих промисловим підприємством;

- корегування і заміну ряду функціональних (приватних) стратегій у зв'язку зі зміною умов в макро-, мікросередовищі економіки;

- аналіз подальших можливостей досягнення необхідних економічних і соціальних результатів за рахунок впроваджених технічних і технологічних нововведень, фінансування модернізації, реконструкції та оновлення основних виробничих фондів.[2]

Інноваційний процес в результаті поетапно йде від виконання фундаментальних досліджень до створення науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок та їх впровадження у виробництво у вигляді інновацій. При цьому нововведення технічного, технологічного характеру можуть бути реалізовані і на підприємстві, що фінансував науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, і в ряді інших організаційно-правових структур виробничої та соціальної сфер, тим самим скорочуючи терміни окупності коштів, вкладених у створення нововведень і підвищуючи конкурентоспроможність економіки.

Взаємодія інноваційного та інвестиційного процесів в рамках модернізації та оновлення основних виробничих фондів забезпечує досягнення підприємством основної мети - максимізації обсягу прибутку при мінімізації витрат на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт, що визначає його головним важелем інтенсифікації соціально-економічного розвитку господарюючих суб'єктів і держави в цілому.

Разом з тим, процес інноваційного перетворення економіки держави суттєво залежить від моделі її соціально – економічного розвитку. На теперішній час, Україні притаманна модель кланово-олігархічного капіталізму, розвиток інноваційної діяльності в якій характеризується жорсткими макро – і мікроризиками і які практично унеможливлюють стійкий соціально - економічний розвиток національної економіки на відміну від моделі народного капіталізму.

До основних макроризиків відносяться: інституціональний – низька ефективність діяльності національних, регіональних і місцевих органів влади та організаційних структур; інфраструктурний – застаріла матеріально – технічна база та командно – адміністративні методи управління; податковий – нестабільність самої податкової системи та її великий тиск на середній бізнес; банківський – нестійкість і практична безвідповідальність системи, а також невідповідність процентних ставок кредитування доходам малого і середнього бізнесу та домогосподарств, включаючи перешкоди в валютних операціях та ін.; корупційний – спекулятивність взаємовідносин у всіх соціально - економічних сферах життєдіяльності країни; надзвичайне становище – природні катастрофи та техногенні аварії, а також ведення військових дій чи антитерористичних операцій. [3]

Наведене дозволяє визначити необхідність урахування факторів ризику на макро – і мікроекономічних рівнях відповідно до діючої соціально - економічної моделі держави при плануванні та реалізації актуальних стратегічних інноваційних проектів загально – національного, регіонального, галузевого та виробничого значення.

Литература:

1. Назімко В.В. Ідентифікація та оцінка ризиків в надрокористуванні / В.В. Назімко, Л.М. Захарова, Н.В. Маєвська//Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління дільністю суб'єктів господарювання : монографія / [під. ред.д.е.н., проф. Білопольского М.Г.] – Донецьк : Вид-во «Східний видавничий дім» , 2012. – С.280-295

2. Нагиев А.Г.Стратегическая ориентация инновационных процессов на повышение технического уровня и эффективности использования основных производственных фондов / А. Г. Нагиев // Проблемы современной экономики. - 2010. -№ 1(13). - С. 126-129.

3. Джонсон М., Кристенсен К., Кагерманн Х. Изобретая новую бизнес-модель // &Стратегии. - 2009. - № 1–2. - С.14–24.