Доцент, к.е.н. Олександренко І.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Напрями соціальної відповідальності підприємств

Підприємства як основні економічні суб’єкти відіграють вагому роль у соціальному розвитку країни, та регіону зокрема. Підприємства виступають рушійною силою у забезпечені зайнятості населення регіону, їх доходів та є гарантами якості товарів, які пропонують населенню. В цілому не усі підприємства позитивно впливають на соціальне становище регіону, оскільки більшість із них провадить свою діяльність виключно для максимізації прибутку та збільшення доходів власників. Таким чином забезпечення позитивної ролі підприємств у соціальному розвитку регіону лежить у площині соціальної відповідальності бізнесу. В енциклопедії під соціальною відповідальністю бізнесу розуміється відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем. Згідно до визначення запропонованим «Зеленою книгою» Європейської комісії, під соціальною відповідальністю підприємств розуміється концепція, що дозволяє впроваджувати в повсякденну діяльність комерційних підприємств соціальні та екологічні аспекти, а також добровільно враховувати їх при взаємодії із стейкхолдерами [1]. Таким чином, це свідчить, що підприємства повинні здійснювати свою діяльність із забезпеченням позитивного впливу на соціальний та екологічний розвиток регіону та ділову репутацію бізнесу.

В економічній літературі найбільш широко застосовується поняття «корпоративна соціальна відповідальність», яка в своєму змісті розуміє соціальну відповідальність компаній за вплив її рішень і дій на суспільство, навколишнє середовище шляхом прозорої та етичної поведінки, яка сприяє сталому розвитку, у т.ч. здоров’ю та добробуту суспільства; враховує очікування зацікавлених сторін; відповідає чинному законодавству та міжнародним нормам поведінки та інтегрована у діяльність організації і практикується у її відносинах [4].

Заходи підприємств, щодо забезпечення соціальної відповідальності різняться у кожній країні, що пов’язано із політичними, історичними та соціальними чинниками і культурними традиціями. В сучасних умовах розвитку суспільства виокремлюють чотири моделі соціальної відповідальності: американську, європейську, японську та британську [2].

В кожній із цих моделей підприємствам належить різна роль у формуванні соціальної відповідальності. Найбільш активна роль підприємствам у формуванні соціальної відповідальності лежить в основі американської моделі. Американська модель соціальної відповідальності полягає у тому, що держава мало втручається у соціально-трудові відносини на рівні окремих підприємств, галузей, а корпорації самостійно визначають свій суспільний внесок. Основними напрямами соціальної відповідальності американських компаній є: підтримка хороших відносин із місцевими органами влади; захист навколишнього середовища; справедлива поведінка на ринку; активна участь у благодійних акціях та фінансування благодійних фондів. Ця модель формування соціальної відповідальності найбільш широко застосовується у США, Канаді, країнах Латинської Америки, а також англомовних країнах Африки. Особливістю американського підходу є те, що підприємства добровільно приймають участь у забезпеченні соціальної відповідальності і зацікавлені в отримані очікуваного результату.

Європейська модель соціальної відповідальності відрізняється від американської тим, що переважна функція належить державі, яка дбає таким чином про репутацію та імідж своїх підприємств на іноземних ринках. Підприємства виконують другорядну роль і їх участь у формуванні соціальної відповідальності контролюються державою. Таким чином підприємства повинні забезпечувати: нормальні умови праці; гідну заробітну плату; випуск якісної продукції; захист навколишнього середовища; зайнятість населення в певному регіоні; реалізацію ініціатив населення в напрямку соціального розвитку. Цю модель соціальної відповідальності розвивають в Австрії, Німеччині, Франції, Бельгії, Норвегії, Швеції, Великобританії, Ірландії [2].

Згідно із японською моделлю соціальної відповідальності на підприємствах діють внутрішні програми, що сприяють ефективному використанню людських ресурсів та соціальному розвитку. Основними напрямами соціальної відповідальності підприємств є: використання системи довічного найму; допомога у придбанні житла; стимулювання сімейних династій; навчання фахівців; надання фінансової допомоги при народжені дітей і їх подальше навчання; надання корпоративної пенсії працівникам. В останні роки японські підприємства почали створювати департаменти соціальної відповідальності, які здатні поширювати інформацію про соціальні блага та напрямки задоволення потреб працівників. Таким чином, ця модель дозволяє свідчити, що у Японії корпорації багато зусиль приділяють забезпеченню соціально-побутових благ працівників.

Британська модель соціальної відповідальності бізнесу, в деякій мірі подібна із американською, оскільки підприємницькі структури добровільно здійснюють заходи націлені на соціальну відповідальність. Про те, у забезпечені соціальної відповідальності держава відіграє також важливу роль, налагоджуючи зв’язки із приватними підприємницькими структурами для спільного фінансування соціальних проектів та вирішення соціальних питань [3].

На нашу думку соціальна відповідальність підприємств полягає у тому, щоб максимально задовольняти інтереси усіх стейкхолдерів Таким чином основні напрями соціальної відповідальності підприємств можна досліджувати в розрізі стейкхолдерів:

1) соціальна відповідальність перед споживачами: випуск якісної продукції; наявність товарів в продажу; надання знижок; встановлення виправданої ціни; безкоштовна доставка та гарантійне обслуговування товарів;

2) соціальна відповідальність перед постачальниками: виконання контрактів; своєчасні розрахунки та оплата товарів, робіт, послуг;

3) соціальна відповідальність перед працівниками: вчасна виплата заробітної плати; надання відпусток; преміювання; похвала; надання можливості кар’єрного зростання; допомога у вирішенні проблем із житлом; стабільне забезпечення робочими місцями;

4) соціальна відповідальність перед державними та місцевими органами влади: дотримання законів; сплата податків; виконання угод.

5) соціальна відповідальність перед суспільством: захист навколишнього середовища; забезпечення товарами; продаж якісної продукції.

6) соціальна відповідальність перед фінансовими установами: виконання фінансових угод; добросовісне виконання усіх вимог; оплата послуг.

Таким чином, необхідно свідчити, що підприємства, які є соціально відповідальними мають кращі рейтинги інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та ділової репутації на вітчизняних та іноземних ринках. Завдяки підприємствам, які несуть із собою соціальну відповідальність країна має значні успіхи на міжнародній арені бізнесу і є привабливою для вкладення іноземних інвестицій.

Література:

1. Березіна О. Ю. Теоретичні підходи до визначення поняття «корпоративна соціальна відповідальність» / О. Ю. Березіна // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Житомир : ЖДТУ, 2010. – Вип. 3 (53). – Ч. 1. – С. 223–225.

2. Корпоративна соціальна відповідальність / за заг. ред. Т. С. Смовженко, А. Я. Кузнєцової. – Вид. друге, виправл. і доповн. – К. : УБС НБУ, 2010. – 314 с.

3. «Соціальна відповідальність» : теорія і практика розвитку / за наук. ред. проф. А. М. Колота. – К. : КНЕУ, 2012 – 500 с.

4. ISO – Management and Leadership Standards – ISO 26000 – Social Responsibility: [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:// www.iso.org/sr