Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О.О., д.е.н.

Українська державна академія залізничного транспорту

Регулюючий вплив інституційного середовища

на згладжування просторової диференціації регіонів

Наукові дослідження вчених-регіоналістів обґрунтували необхідність державного регулювання розвитку регіонів. Однак робіт, присвячених науковому обґрунтуванню методів якісної та кількісної оцінки впливу інституційного середовища на соціально-економічний розвиток регіонів, явно недостатньо. Це призводить до ризику недооцінки негативних наслідків, які, в свою чергу, можуть бути спрогнозовані в ході реалізації оцінки регулюючого впливу інституційного середовища.

Існуючі методичні підходи до визначення регулюючого впливу інституційного середовища на соціально-економічний розвиток регіонів мають ряд обмежень у частині прогнозної точності одержуваних результатів, що обумовлено застосуванням експертних методів оцінки і призводить до суб'єктивної, не завжди коректної інтерпретації результатів інституційних трансформацій. Відсутність же практики і недостатній рівень розвитку методології проведення кількісної оцінки інституційного впливу на соціально-економічну систему регіонів визначає актуальність дослідження проблеми її вдосконалення як для теорії регіонального управління, так і практичного застосування отриманих результатів.

Функціональний зміст інституційного середовища безпосередньо впливає на рівень розвитку соціально-економічної системи регіону і дозволяє визначити характер і результати інституційного впливу, а також дати системну характеристику інституційної структури, виділивши і класифікувавши параметри інституційного середовища, які можна оцінити кількісно. Це підтверджується тим, що будь-яка регіональна соціально-економічна система розвивається в рамках, окреслених функціональним змістом діючих інституційних норм. Під інститутами нами розуміються створені суспільством в процесі свого становлення і розвитку правила, що виконують функції розподілу та координації соціально-економічною взаємодією, і забезпечують передбачуваний і стабільний розвиток в рамках тієї соціальної групи, в якій вони діють. Функції, які інститути виконують в соціально-економічній системі регіону, нами поділені на дві групи: функції, що характеризують діяльність конкретних інститутів, і функції, що характеризують інституційне середовище в цілому.

Принципи впливу і результат впливу функцій інституційного середовища на соціально-економічний розвиток регіону представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Вплив інституційного середовища на соціально-економічний розвиток регіону

Принцип впливу

Домінантний

Оптимізаційний

Інноваційний

Інституційна функція

Рамочне регулювання

Забезпечення безпеки

Забезпечення передбачуваності та стійкості

Зниження трансакційних витрат

Трансфер знань і технологій

Характер впливу

Обмеження сценаріїв поведінки соціально-економічних агентів

Встановлення правил та визначення санкцій за їх порушення

Регламентування здійснюваних соціально-економічних функцій

Оптимізація інституційного середовища з метою підвищення рівня взаємодії соціально-економічних агентів

Встановлення правил взаємодії в процесі обміну продуктами інтелектуальної власності

Механізм впливу

Введення формальних та неформальних правил

Введення формальних та неформальних правил

Введення формальних та неформальних правил

Введення нових і коректування діючих формальних правил

Введення формальних правил

Результат впливу

Зниження конфліктних ситуацій в процесі взаємодії

Підвищення впевненості в дотриманні діючих правил

Підвищення соціально-економічної активності, передбачуваність і стійкість розвитку соціально-економічної системи

Підвищення соціально-економічної активності, інвестиційної привабливості, ефективності взаємодії

Підвищення безпеки правовласників наукомісткої продукції та підвищення інвестиційної привабливості

 

Принципи впливу інституційного середовища, представлені в табл. 1, є похідними від трьох основних функцій інститутів: координація, розподіл і зниження трансакційних витрат.

Інститути роблять безпосередній вплив на процес соціально-економічного розвитку регіону, який реалізується через формування інституційного середовища, що описує і регламентує всю сукупність регіональних соціально-економічних відносин. Інтегральний ефект від агрегованої реалізації інституційних функцій виражається в підвищенні ефективності функціонування соціально-економічної системи за допомогою оптимізації параметрів інституційного середовища.

В ході проведеного дослідження нами була уточнена сутність просторової диференціації регіонів України, виділені базові та актуальні чинники її формування.

Диференціація (франц. différentiation, від лат. differentia – різниця, відмінність) – поділ, розчленування, розшарування цілого на різні частини, форми та ступені.

Сучасна сфера міжрегіональних економічних відносин в Україні характеризується посиленням територіальної диференціації та відмінностей в соціально-економічних параметрах функціонування регіонів. Найбільш характерними з них є показники виробництва валового регіонального продукту (ВРП) і рівня споживання, аналіз яких по регіонах України за період 2000-2013 рр. показав суттєві відмінності. Встановлені нами розриви в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів визначаються, з одного боку, сформованими об'єктивними передумовами (базові чинники), а з іншого – сучасними причинами, що сприяють посиленню соціально-економічної диференціації (актуальні фактори). До базових, відносно незмінним у часі факторам, нами віднесені: відмінності в місці розташування та природно-кліматичних умовах; відмінності в доступі до природних ресурсів; наявність транспортної інфраструктури; нерівномірна щільність населення; неоднорідність розміщення продуктивних сил; близькість до зовнішніх кордонів (центру). До актуальних, на наш погляд, доцільно віднести такі чинники, як зростання конкурентної та інвестиційної активності, глобалізація світової економіки, бюджетно-податкова політика, науково-технічний прогрес та інноваційний розвиток, міграційний і агломераційний ефекти.

Аналіз сутності просторової диференціації виявив, що вона являє собою в історико-економічному аспекті сукупність характеристик рівнів розвитку регіонів, формованих дією базових факторів, а також їх динамічних тенденцій під дією актуальних факторів, що обумовлюють структурні зміни по виробничо-економічним, фінансово-економічним і соціально економічними напрямами. Існує причинно-наслідкова обумовленість впливу саме актуальних факторів на глибину диспропорцій, оскільки їх склад і динаміка схильні до дії макро- і мезорівні управління. Це дозволило нам класифікувати види диференціації регіонів України за різними ознаками і об'єктах впливу інструментів згладжування (табл. 2).

Таблиця 2

Факторна обумовленість і класифікація видів диференціації регіонів

Актуальні фактори

Види

диференціації

Опис ознаки

Об’єкт впливу

Науково-технічний прогрес та інноваційний розвиток

кадрова

кваліфікація трудових ресурсів

Інноваційний потенціал регіону

техніко-технологічна

забезпеченість високотехнологічним обладнанням і науковими розробками

Глобалізація світової економіки

інтеграційна

включеність регіону в економічні блоки, союзи

Економічний потенціал регіону

іміджева

присутність в регіоні транснаціонального капіталу, впізнаваність брендів регіону

Зростання конкуренції та інвестиційної активності

економічна

низькі виробничі витрати

Інвестиційна привабливість регіону та конкурентоспроможність його продукції

інституційна

умови ведення бізнесу – реєстрація, ліцензування та ін.

Бюджетно-податкова політика

фінансова

наявність розвиненого бізнесу, забезпеченість платників

Податковий потенціал регіону

ресурсно-сировинна

наявність податкоємної добувної промисловості

Міграційний та агломераційний ефекти

розвиток соціальної сфери та соціального захисту

рівень пенсій, допомог, доступності охорони здоров'я, освіти та ін.

Якість життя населення регіону

Рівень доходів та витрат

середньодушові доходи населення і рівень споживання значущих благ

 

Представлена нами класифікація, заснована на впливі актуальних факторів диференціації, на нашу думку, дозволить вибирати найбільш дієві інструменти згладжування та державного регулювання розвитку регіонів.