Економічні науки / 15. Державне регулювання економікою

К.е.н. Михайличенко Н.М., Утєшева Ю.М.

Донбаська державна машинобудівна академія, Україна

РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В усьому світі банки більше, ніж підприємства чи організації, підлягають регулюванню та належному контролю. Регулювання банківської діяльності в економіці країни здійснюється у рамках банківської системи. Воно необхідно, насамперед, для здійснення задач суспільного відтворення. Головною метою регулювання є підвищення рівня надійності та стабільності банків, захист інтересів кредиторів та вкладників.

Значний внесок в розробку теоретичних та практичних основ регулювання банківської діяльності зробили наступні вітчизняні науковці: А.М. Мороз, М.І. Савлук, Р.І. Шіллер, З.І. Щибиволок та інші. Але, не дивлячись на численні роботи науковців, цей напрямок роботи досі залишається недостатньо опрацьованим.

Актуальність роботи полягає в тому, що в Україні в час, коли нашу країну настигла економічна криза, діяльність банків також потрапила під сорйозну загрозу (насамперед, банкрутства). З кожним днем людей, які б довіряли банкам свої кошти, стає все менше, тому банкам необхідно, перш за все, повернути довіру населення.

Метою даної роботи є розгляд методів регулювання банківської діяльності та особливостей їх застосування.

Банківська діяльність – це залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб у вигляді депозитів та розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах, а також на власний ризик, відкриття та ведення банківського рахунку фізичної або юридичної особи. [1]

Банківська система України складається з Національного банку України та банків другого рівня, що створені та діють на території країни. Українськи банки можуть функціонувати як універсальні, так і як спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, клірингові, тощо).

Банківське регулювання – це система заходів, за допомогою яких центральний банк або інший наглядовий орган гарантує безпечне та стабільне функціонування банків. В Україні, згідно із Законами України "Про банки і банківську діяльність" і "Про Національний банк України", функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ. [2]

До основних завдань банківського регулювання можна віднести: захист інтересів вкладників; забезпечення надійності та стабільності діяльності, ефективної роботи банків; створення конкурентного середовища у секторі економіки, а також забезпечення платоспроможності та ліквідності.

Необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави зумовлюється тим, що банки виконують суспільні, корисні та необхідні функції, наприклад такі як: обслуговування фізичних та юридичних осіб, збереження грошових заощаджень населення та розрахунково-касове обслуговування. В нинішніх умовах ринку між банками йде велика конкурентна боротьба, що змушує їх підвищувати ризик своїх операцій, але це, в свою чергу, може призвести до банкрутства. А крах банку наносить шкоду не тільки керівнику банка, його власнику, але й населенню загалом. Через всі ці проблеми, державне регулювання є обов’язковим та неминучим. Суть такого виду регулювання полягає у впливі центрального банку на банки другого рівня.

Влив центрального банку на банки другого рівня здійснюється за такими методами:

· організаційно-правовий напрям – створення законодавчих умов, які дозволяють банкам реалізувати свої економічні інтереси;

· напрям економічного впливу – встановлення економічних нормативів, нагляд за їх дотриманням та забезпечення ліквідності діяльності.

Хоча у загальному виді банківський нагляд зводиться до виявлення правопорушень та їх усунення, а також з’ясування того, наскільки банки відповідають встановленим правилам, це поняття слід розглядати більш широко.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, зазначити, шо дана сфера є одним із базових елементів оптимальної організації банківської діяльності. Для вдосконалення механізму впливу центрального банку на банки другого рівня слід встановити обгрунтовані економічні нормативи. Особливе значення в підтримці процесу регулювання діяльності банків мають показники ліквідності. В банках поняття ліквідності полягає у своєчасному виконанні своїх зобов’язань перед клієнтами та вкладниками. Тому також слід зазначити, що в практиці існують два основні шляхи підтримання ліквідності банків: це, насамперед, формування певної частки активів у грошовій та готівковій формі, або у корострокових державних зобов’язаннях, але і такі шляхи мають негативні риси.

Література:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. № 23.

2. Банківські операції: Підручник/ Під ред. А. М. Мороза, М. І. Савлука та ін. –К.,2000.

3. О. Кірєєв, В. Кротюк, Г. Карчєва „Основні тенденції в діяльності банків України в 2001 році”/Вісник НБУ січень 2002 №1.

4. Щибиволок З. І. Вступ до економічного аналізу комерційного банку: Навч. Посібник. –Тернопіль: вид. «Економічна думка», ТАНГ,2001.

5. Шіллер Р. І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення. –К.: Наук. Думка,2002.