Экономические науки/ Макроэкономика

К.е.н. Никитюк Т. Л.

К.е.н. Баула О. В.

Асютіна С. В.

Луцький національний технічний університет, Україна

РОЗВИНЕНА ІНФРАСТРУРА ЯК  ЧИННИК ПОЗИТИВНОГО ТРЕНДУ СФЕРИ ТУРИЗМУ

Туризм упродовж усієї історії існування має репутацію специфічної сфери, що має висхідний тренд у складі галузей обслуговування та посідає більш помітне місце у світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих, обсягом експорту послуг, є джерелом доходів для національних бюджетів тощо. В сучасному глобалізованому світі багатогалузевий виробничий комплекс туристичної індустрії офіційно визнано однією з найбільших, високоприбуткових галузей, що найбільш динамічно розвиваються. «В умовах нинішньої економічної невизначеності туризм є одним з небагатьох секторів економіки у світі, який активно розвивається, стимулює економічний прогрес як у що розвиваються, так і розвинених країнах і, що ще більш важливо, створює такі необхідні робочі місця» – заявив Генеральний секретар UNWTO Талеб Ріфаї, відкриваючи Глобальний форум економіки туризму в Макао [1].

За даними Міжнародної туристичної організації частка туризму в світовому ВВП становить близько 9 % та близько 30 % в світовому експорті послуг та 6 % від обсягів світової торгівлі. В галузі туризму працює більш ніж 235 млн. осіб або кожний 12 працівник. В 2013 р. послугами туристичної галузі скористалося близько 983 млн. міжнародних туристів. Загальний товарообіг світового туризму в 2013 р. склав 1,03 трильйонів дол. США [2].

В Україні є усі передумови для розвитку туристичної сфери. Зручне географічне розташування, сприятливий клімат, різноманітний рельєф, унікальне поєднання природно-рекреаційних ресурсів, культурно-історичної спадщини, розгалуження санаторно-курортної бази тощо – це не повний перелік чинників, що  зумовлюють конкурентні переваги України на ринку  пропозиції туристичного продукту на внутрішньому та світовому ринках.  Все ж, туристичний потенціал України на сьогодні розкрито не повною мірою, про що свідчить 1,5 – 2,5 % частка туристичної галузі в структурі ВВП країни [3, с.3].  До основних перепон, що перешкоджають розвитку туристичної галузі в Україні, можна віднести  чинники управлінського, економічного, екологічного, соціального та культурного характеру. У звіті Міністерства культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі» зазначається, що  держава використовує лише 1/3  туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності [4]. У рейтингу економічного розвитку туристичної сфери від Світової ради подорожей та туризму Україна по всіх позиціях в 2011 р. знаходиться нижче середніх світових показників і згідно прогнозів експертів ради в довготерміновій перспективі до 2022 р. буде втрачати свої позиції на світовому туристичному ринку [3, с.7-10].

Щоб прискорити розвиток туристичної галузі в Україні та не втратити вже існуючі позиції на ринках варто основний наголос зробити на розвитку туристичної інфраструктури. Туристична інфраструктура об’єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери (рис.1.)

Туристична інфраструктура України розвивається досить повільно порівняно з світовими стандартами. В основних туристичних зонах більшість готелів була збудована декілька десятиліть тому та потребує відновлення.

Ошибка! Источник ссылки не найден.

Рис. 1. Інфраструктура туристичного ринку

Готельне господарство є однією із найважливіших складових туристичної індустрії, яка визначає її реальний потенціал. Незважаючи на те, що сфера послуг набуває дедалі більшого розвитку в нашій країні, розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється цілою низкою проблем. Динаміку розвитку готельного господарства України упродовж 2004-2013рр. [5],  подано на рис.2.

 

 

 

 

 

Рис.2. Динаміка розвитку готельного господарства України у 2004-2013рр.

Як видно, кількість підприємств готельного типу за останнє десятиріччя збільшилася майже на 50%. Номерний фонд за період з 2004 по 2011 роки виріс більш ніж у два рази. Загалом станом на 2012 р. в Україні функціонувало 6041 засіб розміщення. За даними Держстандарту України на 2010 р. кількість підприємств готельного типу складала 1731, а кількість номерів 79833. В 2011р. в Україні функціонувало близько 110 тисяч номерів, що в чотири рази нижче від міжнародного нормативу. Неналежний стан готельного господарства  країни можна пояснити: низьким рівнем завантаженості готельних підприємств України (у середньому тільки на 30%);   невідповідністю пропозиції готельних послуг реальним потребам ринку( існує потреба в  бюджетному та середньому класі, а пропонуються нові готелі класу 4* та 5*);  диспропорцією  цінової політики та якості обслуговування; збитковістю підприємств готельної індустрії тощо.

Ресторанне господарство – це загальнодоступна мережа, яка складається з їдалень, закусочних, буфетів, магазинів кулінарних виробів, кафетеріїв, кафе, барів, ресторанів та інших закладів. Діяльність їх спрямована на задоволення потреб споживачів у харчуванні, різноманітних продуктах харчування, а також на раціональне використання вільного часу людини. За 2008-2011 рр. ресторанний ринок України втратив практично 3 тис. закладів – приблизно по тисячі в рік. У підсумку з 26159 закладів харчування на 1 січня 2011 р. залишилося 23369 закладів. Однак за 2011 р. скорочення операторів ринку припинилося, і почалося зростання вперше за декілька років. Яшина О.В. розвиток інфраструктури громадського харчування України пояснює:  ресторанний бізнес – вдале вкладення вільних грошей, особливо для дрібного бізнесу; створити ресторан зараз дешевше, ніж кілька років тому, незважаючи на кризове падіння гривні;  проведення «Євро-2012» позитивно вплинуло на прийняття рішень про відкриття закладів у містах проведення матчів, однак, на жаль, не виправдало очікування рестораторів;  харчування в ресторанах і кафе стало частиною способу життя багатьох українців тощо[6].

Ресторанний бізнес найбільш активно розвивається у великих містах України, лідером за обсягом ринку є Київ, що пояснюється великою концентрацією туристів. Елітні заклади займають більший відсоток ринку в Одесі, середньоцінові – у Львові, Києві та Дніпропетровську, найдешевший сегмент ринку найбільш активний у Львові та Харкові.

Однак, за період з кінця 2013 р. до початку 2015 р. кількість установ ресторанного типу значно скоротилась, що пов’язано зі суспільно-політичною нестабільність в країні, значними коливаннями національної грошової одиниці, суттєвим зниженням доходів населення та зменшенням туристичних потоків як внутрішніх, так і зовнішніх туристів. Якщо ситуація найближчим часом не виправиться, це доволі негативним чином позначиться на ресторанному бізнесі (особливо в регіонах).

Сучасний стан транспортної інфраструктури в Україні більшістю експертів визнається незадовільним. Про це свідчить порівняння основних показників транспортної забезпеченості окремих європейських держав з українськими (табл. 1).

Таблиця  1.

Порівняння транспортної забезпеченості деяких країн Європи

Країна

Площа, тис. км

Довжина

автошляхів,

тис. км

Щільність автошляхів, км/тис. км2

Довжина

залізниць,

тис. км

Щільність залізниць, км/тис. км2

Україна

603,7

169,4

280,6

21,7

35,9

Польща

312,6

424,0

1355,9

22,3

71,4

Франція

551,6

951,5

1749,1

29,2

53,7

Німеччина

357,0

644,5

1805,3

41,9

117,4

Іспанія

307,6

681,2

1349,5

15,3

30,3

Італія

301,2

487,7

1618,7

19,7

65,5

Джерело: [7]

Як бачимо, Україна площею 603,7 тис. км (що є найбільшою країною  в Європі за площею) характеризується найменшими показниками довжиною автошляхів, щільності автошляхів, щільності залізниць у  порівняні  з країнами Європи. Однак, Україна має досить високий рівень забезпеченості залізницями (за цим показником вона входить в першу десятку світу), хоча дещо відстає від Польщі, Франції і Німеччини. Рівень електрифікації залізниць теж досить високий. Проте, в частині забезпеченості автомобільними дорогами Україна зовсім невигідно відрізняється від інших країн. Будучи більшою за площею від Франції та Німеччини, Україна має, відповідно, у 5,6 та в 3,8 разів менше автошляхів. Якщо ж брати до уваги щільність автодоріг, то вона залишається далеко позаду [3]. Отже, транспортна складова туристичного потенціалу України в сучасних умовах сприяє його зміцненню лише в тому сенсі, що система транспортних мереж має яскраво виражений транзитний характер.

В Україні існує розвинена мережа санаторно-курортних та оздоровчих закладів, яка нараховує більше 3 тис. суб’єктів, однак за даними Держслужби статистики, в країні зменшується кількість санаторно-курортних та оздоровчих закладів. Динаміка ринку санаторно-оздоровчих закладів України [5], за період з 2011 – 2013 р. в Україні кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням зменшилася й становить 510 закладів даного типу; кількість санаторіїв-профілакторіїв зменшилося на 18 і становить 234 заклади; кількість будинків й пансіонатів відпочинку -  290; кількість баз та ін. закладів відпочинку за вказаний період збільшилася на 13 і становить 1 тис. 920; кількість дитячих оздоровчих таборів зменшилася на 37 і становить 17342 тощо.  На наше переконання, таке скорочення може пояснюватися:  недостатнім фінансуванням як з боку держави, так і з боку балансоутримувачів оздоровчих заходів; недоліками управління;  зношеністю матеріально-технічної бази; низькою конкурентоспроможністю госпрозрахункових підприємств, тому більш ніж половина санаторно-курортних закладів України є збитковими тощо.

Індустрія розваг – це сфера підприємництва, що розвивається в рамках туристського інфраструктурного комплексу, до якої належать гральні заклади, палаци-готелі, парки атракціонів, нічні клуби, ресторани і бари, вар'єте, шоу тощо. Для України 2008 рік, став переломним у відношенні до підходу створення розважального центру в складі торгівельних центрів. Можемо стверджувати, що розважальний бізнес в Україні виріс із стану, коли декілька розрізнених операторів індустрії розваг працювали з морально застарілим обладнанням. Сучасні мультиплекси та боулінг клуби в доповнення до основної функції та розвиненої інфраструктури харчування, мають великій вибір обладнання для відпочинку та розваг для дітей та дорослих.

 Отже, достатній розвиток інфраструктури туризму може слугувати трампліном для прискореного розвитку туристичного ринку. Щоб  удосконалити інфраструктурне забезпечення туристичного сектору, на наше переконання,  необхідно:

–          вдосконалити  державні та регіональні стратегії розвитку туристичного сектору;

–          забезпечити відповідну нормативно-правову базу;

–          уніфікувати підпорядкованості закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

–          удосконалити методичну, організаційну, інформаційну та матеріальну підтримку суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;

–          сприяти  збільшенню обсягів інвестицій у розвиток туризму;

–          перейти на європейські та  міжнародні стандарти  якості надання послуг тощо.

Література:

Ошибка! Источник ссылки не найден.1.  Международный туризм уверенно продвигается к преодолению миллиардного рубежа в конце 2012 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://media.unwto.org/ru/

2. Офіційне видання Всесвітньої туристичної організації: UNWTO World Tourism Barometer [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.world-tourism.org.

3. Travel & Tourism Economic Impact 2012 Ukraine / World Travel & Tourism Council. – London, 2012 .– 24 р.

4. Міністерство культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/

5. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.ukrstat.org.ua

6. Яшина О.В. Особливості розвитку ресторанного господарства в Україні [Електронний ресурс] / О.В. Яшина. – Режим доступу: http://www/tourlib.net/

7.The World Factbook [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cia.gov/