Паславська Вікторія Володимирівна,
кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки ІППТ НУ
«Львівська політехніка»
Квасній Любов Григорівна, кандидат
економічних наук, Професор
Міжнародної кадрової академії
УКРАЇНСЬКА ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Для
більшості розвинених країн міжнародна мобільність учених, студентів,
висококваліфікованих фахівців залишається важливим питанням освітньої та
науково-технічної політики. Це обумовлено нестачею кадрів у пріоритетних сферах
діяльності. В умовах глобалізації світової економіки обов'язковою
умовою її розвитку стає науково-технологічна та інноваційна взаємодія держав,
поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації у сфері наукових досліджень
та розробок. На сучасному етапі процеси інтернаціоналізації
найбільше проявляються саме у науково-технологічній галузі, яка створює умови
для ефективного розвитку всіх сфер суспільства.
Вітчизняна
наука ще володіє досить потужним потенціалом, здатним забезпечити інтеграцію
України у світову інноваційну систему. Фахівці оцінюють, що з приблизно 50
макротехнологій виробництва наукомісткої продукції Україна може мати свою
частку ринку у 10‑12 макротехнологіях. Вітчизняна наука здатна
отримувати результати світового рівня в таких напрямах, як розробка новітніх
розділів математики (зокрема, у теорії функцій, функціональному аналізі) та
теоретичної фізики; дослідження наноструктур і розробка нанотехнологій;
радіофізика міліметрового та субміліметрового діапазону; імунобіотехнології, біосенсорика
та молекулярна діагностика; біотехнологія рослин та біофізика; біодеградація;
кріобіологія та кріомедицина; нейронаука, зокрема, нейрофізіологія;
інформатика; мікро- та оптоелектроніка; аерокосмічні технології, а також у
низці інших напрямів фізики, хімії, біології. Також Україна володіє потужним,
практично унікальним за європейськими мірками, потенціалом матеріалознавчої
науки [1].
Рівень економіки України не створює
достатніх умов для замовлення наукового продукту. Тому результати фундаментальних
і прикладних досліджень повинні використовуватися вищою школою з метою
збереження інтелектуального потенціалу країни. Це можливо на основі інтеграції
академічної науки і вищої школи. Для подолання розриву між академічною та
університетською наукою потрібно створити спільні освітньо-наукові центри. У
них фактично зникне межа між дослідженнями і освітньо-кваліфікаційними
роботами, між викладачем і вченим, оскільки наука передаватиме освіті останні
досягнення, формуючи її передовий зміст, а вища школа наповнюватиме наукову
сферу майбутніми вченими, які володіють сучасною методологією науки [2].
Країни
ЄС, з якими найбільше співпрацює Україна, мають намір і далі підтримувати
академічну мобільність через програми «Erasmus» і планують, що до 2020 року 20 % європейських студентів будуть проходити частину
навчання або стажування за кордоном. У
2014 р. стартувала
європейська програма інтернаціоналізації вищої освіти «Еразмус для всіх». В
Україні діє програма навчання студентів та стажування аспірантів, наукових і науково-педагогічних
працівників у провідних закордонних вищих навчальних закладах. Проте за цією
програмою у 2012 р. за кордон направлено лише 353 особи, з них: 180 студентів,
73 аспіранти та 100
науково-педагогічних працівників [3]. Водночас
за стипендіальною програмою Бразилії «Наука без кордонів» у 2014 р. відправлено 75
тис. студентів у кращі університети світу [4].
Для адекватної оцінки реальних конкурентних переваг або недоліків
української освіти, необхідно, у першу чергу, зрозуміти, як вони
співвідносяться з вимогами глобального ринку. Моніторинг студентських уподобань
свідчить про те, що вище всього на міжнародному ринку цінується бізнес-освіта.
Майже 20 % студентів вивчають технічні та інженерні науки, найпопулярніші
з яких – інформаційні технології. Приблизно стільки ж студентів обирають
природничі науки, причому половина – математику. Замикає список медицина
(4-5 %) [5].
Виходячи із зазначеного, українські виші могли б пропонувати іноземцям, у тому
числі й європейській молоді (в Україні навчається 4 тисячі студентів з
Європейського союзу), фундаментальні дисципліни, оскільки наші
фізико-математична та хімічна школи визнані у всьому світі. Крім стаціонарної
освіти, провідні українські ВНЗ можуть надавати послуги дистанційної вищої
освіти. Однак є певні проблеми щодо створення спільного розуміння суті
дистанційного навчання між українськими та зарубіжними університетами.
Таким чином,
забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної освіти та
науки потребує вирішення таких проблем:
1) визначення пріоритетних напрямів
науково-технічних розробок у міжнародній системі поділу праці в науковій сфері;
2) підвищення якості освіти і
підготовки науково-освітніх кадрів; забезпечення належного фінансування
наукових проектів;
3) подолання розриву між академічною
та університетською наукою;
4) удосконалення правових механізмів
співпраці освіти, науки та виробництва;
5) узгодження навчальних планів і
програм українських та зарубіжних ВНЗ та розвиток академічної мобільності
студентів і викладачів;
6) поліпшення організаційних
механізмів експорту та імпорту освітніх послуг.
Список використаних джерел
1. Семиноженко В. Про стан і
перспективи розвитку науково-технологічного потенціалу України / В.Семиноженко
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// old.niss.gov.ua/Monitor/December2009/12.htm
2.
Виступ ректора НТУУ «КПІ» 21 квітня 2012 року на Міжнародній конференції «Вища
освіта в Україні: інтернаціоналізація, реформи, нововведення» [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http: //www. euroosvita.net/index.php/?category=1&id
3. Виступ Міністра освіти і науки
України Табачника Дмитра Володимировича на загальних зборах НАПН України 4
квітня 2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.mon.gov.ua/img/zstored/.http://www.niss.gov.ua/vystup_Ministra_NAPN_04042013.doc
4. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http: // www.eduabroad.ru/journal/universityworldnews/1
5.
Пименова Н. Ю. О стратегии продвижения российского образования на международный
рынок [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: // www.russia.edu.ru