Загальна характеристика гідрологічного режиму Чорного Черемошу

Георгійчук Д.М., Костенюк Л.В.

Чорний Черемош знаходиться в межах Верховинського району Івано-Франківської області, бере початок на південний схід від села Буркут, на північно-східних схилах Чивчинських гір, які є частиною Мармароського масиву Українських Карпат. У верхів'ях має північно-західний та північний напрямок, а після гирла Дземброні повертає на схід [2].

Спостереження в досліджуваному басейні проводяться із середини минулого століття на двох гідрологічних постах: р.Чорний Черемош-смт.Верховина, р.Ільця-с.Ільця [1].

Річки басейну Чорного Черемошу характеризуються складним гідрологічним режимом. Як і всі річки Українських Карпат , Чорний Черемош та його притока р.Ільця характеризуються частими паводками. Для водозбору Чорного Черемошу, при його середній висоті більше 1000 м, весняна повінь проходить у квітні-травні. Високо в горах (вище 1200 м) максимальний стік відмічається в травні .

Мінімум стоку спостерігається як в теплий, так і холодний період року. Перший мінімум встановлюється у вересні-жовтні і пов'язаний з різким зменшенням опадів, другий формується в січні-лютому, коли відсутній поверхневий стік і вичерпуються запаси підземних вод.

Осіння і зимова межені нестійкі і нетривалі. Порушуються дощами та відлигами. Зимова межень проявляється чітко тільки в період зі стійкими від’ємними температурами повітря і триває не більше 2 місяців. При відлигах зимовий стік істотно збільшується, перериваючи меженний період. Тому у формуванні весняного водопілля бере участь тільки частина снігозапасів. Такі умови проходження весняного водопілля приводять до утворення складного гідрографу стоку з багатьма піками (рис. 1-2).

Рис. 1. Гідрограф р. Чорний Черемош – смт. Верховина за 2006 рік (середній за водністю рік).

Відзначені особливості внутрірічного розподілу стоку відносяться до середніх та маловодих за водністю років. В багатоводних роках є певні відмінності. Найбільший місячний стік формується не в період весняної повені, а в літні місяці (червень – липень), коли випадають інтенсивні та тривалі дощі .

Режим рівнів води на річках досліджуваного басейну залежить від їх водності і в цілому відповідає коливанням стоку. Амплітуда коливань рівнів на річках басейну зростає вниз за течією при збільшенні їх розмірів та водності. Зростання амплітуди рівнів води залежить також від місцевих умов та ширини долини.

Рис. 2. Гідрограф р.Ільця-с.Ільця за 2002 рік (багатоводний рік).

На без заплавних ділянках русла в обмежених умовах вузької гірської долини висота рівнів води більш чутлива до навіть не значного зростання водності ніж на ділянках широкозаплавного русла в межах передгір’я. Амплітуда коливання рівнів для основних річок басейну змінюється в широких межах – для головної ріки Чорний Черемош вона становить 5,19 м, а для її притоки Ільці - 1,93 м [1].

За останні десятиріччя, для річки Чорний Черемош, як і для більшості Карпатських річок явище льодоставу стало практично відсутнім. Це пов’язано із зміною кліматичних умов, і насамперед переважанням теплих, м’яких зим з плюсовими температурами. Також, для рік Карпат і досліджуваного басейну зокрема, виявлені тенденції до зменшення об’ємів весняного водопілля та збільшення витрат літньої і зимової межені. Як наслідок, внутрішньорічний розподіл стоку рік став більш рівномірним. Водночас, спостерігається збільшення значення екстремальних максимальних витрат Карпатських рік, які звичайно є паводковими, що пояснюється подовженням паводконебезпечного періоду, який охопив мало не весь рік [1].

Список літератури:

1. Костенюк Л.В. Загальний аналіз гідрологічного режиму річок бассейну Черемошу / Костенюк Л.В. // Гідрологія, гідрохімія і гідоекологія. – К. : ВГЛ “Обрії”, 2008. – Том 14. – С. 131-138.

2. Природа Українських Карпат : [ред. К.І. Геренчук]. – Львів : Вид-во Львівського ун-ту, 1968. – 265 с.