УДК 929:930.1:37.(477-25):061”18/В” М.Владимирський-Буданов История

Дубчак Є. В., аспірант

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Науковий керівник – д.і.н., професор Казьмирчук Г.Д.

ДІЯЛЬНІСТЬ М.ВЛАДИМИРСЬКОГО–БУДАНОВА В ІСТОРИЧНОМУ ТОВАРИСТВІ НЕСТОРА–ЛІТОПИСЦЯ

Друга половина ХІХ століття ознаменувалася рядом «великих реформ» суспільно-політичного та економічного життя Російської імперії, що обумовило розвиток громадянського суспільства та правових засад держави. На цей час припадає також розширення системи освіти і збільшення загальноосвітніх закладів.

Визначне місце серед установ вищої освіти займав нещодавно заснований в Києві Імператорський університет святого Володимира, з яким була тісно пов’язана наукова та дослідницька діяльність багатьох відомих українських та російських істориків.

Вивчення діяльності видатних вчених, висвітлення основних тенденцій і проблем у вітчизняній історичній науці на різних етапах її розвитку є актуальним, важливим напрямком сучасних досліджень в Україні.

Активне зацікавлення викладачів-науковців університету святого Володимира історією слов’янських народів знайшло відображення в діяльності Історичного товариства Нестора-літописця (далі - ІТНЛ), яке існувало в Києві при університеті з 1872 р. На першому етапі у 1872–1893 рр. відбувалося становлення та формування товариства, коли були створені його організаційні засади, визначилися пріоритетні напрями роботи у вивченні вітчизняної історії. У цей час студенти та представники громадськості долучалися до участі в його засіданнях, зростала кількість його членів. Доповіді, представлені на засіданнях ІТНЛ, торкалися найрізноманітніших аспектів давньої та середньовічної вітчизняної та загальної історії, історіографії, бібліографії, археології, літературознавства тощо.

Головами товариства в різний час були видатні науковці В. Б. Антонович, М. П. Василенко, М. Ф. Владимирський-Буданов, М. П. Дашкевич, В. С. Іконников, О. О.  Котляревський, Ю. А. Кулаковський, М. А. Тулов.

Визначити значення діяльності М.Владимирського - Буданова як голови ІТНЛ та його внесок у становлення і розвиток товариства є важливою метою дослідження.

Певну увагу науковій творчості М. Ф. Владимирського-Буданова приділили О. Скакун, І. Ворончук, О. Карліна. Деякі відомості про науково-видавничу діяльність М.Владимирського-Буданова надають праці О.Левицького та М.Дашкевича. Інформація про діяльність М.Владимирського-Буданова як голови ІНТЛ міститься у матеріалах фонду 16 Державного архіву Києва (далі - ДАК) та виданнях №2 - №8 збірника «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца» за 1888 – 1894 рр.

Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов, доктор російської історії, ординарний професор по кафедрі історії російського права університету св. Володимира, статський радник, прихильник широкої народної освіти, важливе місце у своїй діяльності приділяв науково-методичній та педагогічній роботі, а також участі у діяльності декількох наукових товариств. Одним із них було ІТНЛ, яке М. Владимирський-Буданов очолював протягом з 1 листопада 1887 року до 10 жовтня 1893 року, а надалі був членом Редакційного комітету щодо видання збірника «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца».

Під час перебування М. Владимирського-Буданова головою ІНТЛ під його керівництвом було запропоновано зміни до Статуту товариства. Відповідно до матеріалів ДАК [6], засідання ІТНЛ від 14.03.1893 р. розглянуло й схвалило проект змін Статуту товариства (від 24.11.1872 р.), який був попередньо схвалений 07.03.1893 р., визначило представити проект для затвердження. Новий Статут [7] був затверджений Міністром народної освіти 22.12.1893 р. на підставі п. 45 Статуту університету св. Володимира від 23.08.1884 р.

Відповідно до Розділу І «Завдання і права товариства» (параграфи 1-10) Статуту ІТНЛ, головною метою було сприяння розробленню російської історичної науки з усіма допоміжними до неї науками.

Найближчою метою визначалося підтримування зв’язку між ученими, які займаються історичною наукою, переважно у Києві, з наданням можливості обговорювання в середовищі Товариства усіх питань, що викликають науковий інтерес, а також сприяти розповсюдженню точних історичних знань.

Для досягнення мети започатковувалися громадські читання, планувалося встановлювати зв'язок з іноземними науковими установами задля розповсюдження інформації щодо історії, археології, палеографії та етнографії, здійснювати видавницьку діяльність. Важливим досягненням стала можливість публікування наукових праць без попередньої цензури.

Також параграфом 5 дозволялося створювати секції за спеціальностями, оскільки чисельний склад членів товариства щорічно збільшувався, а сфера досліджень розширювалась та поглиблювалась. Параграф 6 передбачав можливість наявності власної бібліотеки, а також започаткування публічних музеїв [4].

На сьомому засіданні від 1 жовтня 1889 р. було розглянуто питання про організацію видавничої діяльності ІТНЛ, розроблене і запропоноване М. Владимирським-Будановим. Було вирішено, що «Чтения» ставали періодичним щорічним виданням в одній або двох книгах, з яких першу планувалося видавати навесні, а другу - восени. Також упорядковувався зміст видання, кожна книга повинна була включати: протоколи видання; дослідження й реферати; історичні матеріали. Засновувався гонорар авторам за розміщення матеріалів і роботу секретаря. Для впорядкування й полегшення редакції встановлювався редакційний комітет, що складався з голови ІТНЛ, товариша голови, секретаря, скарбника й двох членів на вибір. Редакційному комітету належало право вибору статей для розміщення у виданні, а також можливої їхньої редакції. Причому перевага при виборі віддавалося дослідженням і матеріалам, присвяченим російській історії й, особливо, історії південно-російського краю. Також, відповідно до параграфу 1 Статуту ІТНЛ, публікуватися могли й матеріали щодо історії інших слов'ян і інших галузей російської історичної науки [3].

За час головування М. Владимирського–Буданова значно збільшився кількісний склад ІТНЛ. Так, на 1 січня 1888 р. у ІТНЛ значилося 6 почесних і 74 дійсних членів, серед яких були представники професури університету святого Володимира, Київської духовної академії, Варшавського, Московського, Новоросійського, Казанського, Харківського університетів, а також публічні особи. На початок 1891 р. було вже 21 почесний і 97 дійсних членів, в 1893 р. - 24 та 108 відповідно [5].

Як зазначив у доповіді до 25 – річного ювілею ІТНЛ М.Дашкевич, ХІХ століття ознаменувалося прагненням до ретельного й об'єктивного вивчення й відтворення минулого. Покликання ІТНЛ виконувати свою дослідницьку й просвітительську місію походило з місця розташування, що займав Київ у всі часи, починаючи від Київської Русі.

Із зовсім невеликого гуртка переважно професорів Університету й Київської духовної академії ІТНЛ за досить короткий термін перетворилося в значну наукову установу. У його складі на 1899 р. значилося вже 21 почесний і 122 дійсних членів. Розширилися й визначилися наукові завдання й цілі, поглибилися інтереси товариства.

Удосконалювалося й поступово збільшувалося й періодичне видання, до якого зростав інтерес. Наукова бібліотека в цей час стала нараховувати 1898 названий в 4020 одиницях.

З листопада 1886 р. членами ІТНЛ стали проводитися публічні читання, що послужило збільшенню інтересів до його наукових вишукувань із боку громадськості. Діяльність ІТНЛ сприяла поглибленню зацікавленості суспільних і наукових кіл Києва до питань минулого. Товариство стало центром історичної науки й прагнення до самопізнання в краї, багатому історичним минулим [1,2].

Отже, М. Владимирський-Буданов доклав значних зусиль для вирішення питань функціонування та впорядкуванню поточної діяльності ІТНЛ - однієї з найпотужніших наукових організацій, що наприкінці ХІХ століття досліджувала історію, археологію, етнографію, фольклор, народне право, літературу. Протягом часу головування в ІТНЛ М. Владимирському -Буданову вдалося впорядкувати його організаційну та науково-видавничу діяльність, залучити до співпраці багатьох відомих і молодих дослідників.

Джерела:

1. Дашкевич Н. П. Общий очерк основания и деятельности Исторического общества Нестора летописца за истекшие 25 лет своего существования/ Н.П.Дашкевич// «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца» №13. – Киев.- 1897 г. – С.1-16.

2. Дашкевич Н. П. Историческая записка о возникновении и деятельности Исторического общества Нестора летописца по январь 1898 г/ Н.П.Дашкевич// «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца» №13. – Киев.- 1897 г. – С.17-98.

3. О заседаниях. «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца». №4.- Киев. - 1890 г. – С.13.

4. Устав Исторического Общества Нестора летописца, состоящего при Императорском Университете св. Владимира //«Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца».- №8. – Киев.- 1894 г. – С.19-28.

5. «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца».- 1888. - №2.- С.2-5; 1889. - №3.- С.50-54; 1890.- №4.-С.1-10; 1892. - №6.- С.2-26; 1893.-№7.- С.3-25.

6. Об изменениях Устава Общества Нестора летописца. Державний архів м. Києва. - Фонд 16. - Оп.332. - д.127.

7. Устав Общества Нестора летописца. Державний архів м. Києва. - Фонд 16.- Оп.332. - д.127.