История / 1.Отечественная история

к.і.н. Федоренко Я.А.

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗУ

ПРОБЛЕМИ ПАЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬ КОЛЕКТИВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ

В КІНЦІ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Указ Президента України «Про невідкладні заходи з прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 р. активізував процес виділення власникам земельних паїв земельних ділянок реформованих КСП в натурі та оформлення на право власності на землю, започаткований ще в середині 1990-х років. Вже на початок 2004 року понад 6,8 млн. селян отримали сертифікати на право власності на земельну частку (пай).

За оперативною звітністю, лідерами у видачі державних актів на право власності стали Кіровоградська і Дніпропетровська області, де, відповідно, 96,3% і 82,9% громадян, які набули право на земельну частку(пай), отримали державні акти на право власності на землю. Досить активно велася робота у Рівненській (82,5%), Черкаській (82,3%) і Сумській (80,8%) областях. Набагато нижчими були показники видачі державних актів на право власності на землю в Житомирському (26,7%) та Донецькому (39,2%) регіонах [1,с.8].

Проте серйозною перешкодою на шляху реформування й розвитку аграрного сектора стало активне зловживання ряду керівників колективних господарств. Зокрема, непоодинокими в той час стали випадки, коли паювання землі проводилося керівництвом без проведення загальних зборів пайовиків, а списки складалися на власний розсуд.

Так, у селі Городниця Городенківського району Івано-Франківської області, сільський голова Богдан Дуб’як на початку 2000-го року через власну некомпетентність, не проводячи загальних зборів, власноручно склав списки пайовиків, «забувши» не внести туди 200 односельців, які по 20-30 років пропрацювали в місцевому колгоспі, а на той момент стали вже пенсіонерами. Зате сільський голова не оминув увагою свою багато чисельну родину і друзів, які отримали акти на землю – по 1,46 га, без сертифікатів і без проекту, який був затверджений райдержадміністрацією лише в 2002 році. [2].

Широкого резонансу в громадськості набула справа із паюванням землі у селі Осична на Вінниччині. Тут на початку ХХІ століття на 401 члена місцевого КСП «Мрія» припадало по 2,5 умовно кадастрових гектарів землі. Невелика група людей, які відділились і передали паї місцевому фермеру, залишились без майна, оскільки його розподіл у колишньому КСП не проводився взагалі. Хоча Державні акти на земельні ділянки даній категорії були виготовлені, а договори оренди укладені. Все рухоме і нерухоме майно залишилося на балансі господарства, яке очолила дружина колишнього керівника КСП. Згодом за підтримки голови РДА та за розпорядженням керівництва новоствореного підприємства для певного кола осіб було виготовлено Державні акти на 2,8 умовно-кадастрових гектарів землі, розпаювавши при цьому 1140 га, в тому числі дві сотні гектарів земель резервного фонду. Вся технічна документація без проходження державної технічної експертизи була затверджена. Хоча в даному випадку експертна оцінка була обов’язковою, тому що розпайовувались землі резервного фонду, що відносились до особливо цінних.

При цьому паювання землі для інших селян-пайовиків документально підтверджене технічною документацією в РДА не було ще навіть і у 2013 році. Вони так і не отримали Державних актів на свої земельні наділи [3].

На Дніпропетровщині тільки на початок 2000-х років було відкрито 62 карні справи за фактами порушень законодавства в аграропромисловому комплексі. Одна із них, пов’язана з шахрайствами керівників колективних господарств під час паювання землі стала справа КСП «Дзержинець» Дніпропетровського району області. Голова КСП Анатолій Іванченко, він же голова комісії з розпаювання, перебуваючи у змові з іншими особами, підробив список на розпаювання. Замість 778 селян, котрі мали право на отримання паю, до списку були включені лише 450. 328 громадян не отримали належні їм паї. При вартості паю 25464 гривні збитки, нанесені селянам, склали понад 8 мільйонів 352 тисячі гривень. Метою злочинних дій голови КСП було збільшення паю, наданого особам, з якими він змовився, з 4 до 6 гектарів.

Схожа карна справа порушена проти голови колективного агроторговельного підприємства «Присамар’я» Миколи Гордія у Новомосковському районі Дніпропетровської області. Голова господарства підчас паювання до списку з 707 осіб дописав ще 300. Розмір земельного паю був штучно зменшений з 6 до 4,2 гектара. Після паювання 886 нерозпайованих гектарів за участю голови сільради були переведені у державну власність і наступного дня передані в оренду ТОВ «Присамар’я», яким керував той же Микола Гордій. Збитки пограбованих таким чином селян склали 3,5 мільйони гривень [4].

Таким чином, на думку експертів, загальна сума збитків від злочинів, скоєних в аграрному секторі економіки на початок ХХІ століття становила більш як 48 мільйонів гривень [5]. На жаль, ситуація не виправилася і в наступні роки, а зловживання в аграрному секторі залишались ще довго болючою темою під час реформування КСП.

Література:

1.Пугачов М., Кобець М. Земельна реформа в Україні / М.Пугачов, М.Кобець. – К.: АPHD, 2004. – 24с.

2. Сова А. Паювання з обмеженим доступом // Галицький кореспондент. – Режим доступу  http://gk-press.if.ua/node/5533

3. Вільчинська О. Осична – останнє село на Вінниччині, де видавали Державні акти на землю // 33 канал, 2013. – №10. – 27 лютого . – Режим доступу: http://91.239.232.19/13-10/7628-13-10-1

4. Сахаров Г. Про порушення у справі розпаювання земель і поділу майна колективних господарств на Дніпропетровщині [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/904253.html

5. Земля має власника. Реального! – Урядовий кур’єр. – 2000, 20 травня