Шендріков Євгеній Олександрович                                                                             Учень 8-М класу Полтавська гімназія №6, Україна

Науковий керівник: Кочеткова Ірина Анатоліївна,                                                          Учитель історії вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель,                                                              Україна

ДОЛЯ НАЩАДКІВ НІМЕЦЬКИХ КОЛОНІСТІВ НА ПОЛТАВЩИНІ

          Історія кожного народу, який населяє сучасну Україну, є невіддільною частиною загальної української історії. Ґрунтовне і всебічне її вивчення дає змогу краще зрозуміти сьогодення й бачити його перспективи.

Так уже  склалося історично, що на території нашої  України проживають представники різних етнічних груп, які обов’язково  приносять різний громадський та соціально-культурний досвід в бутність того народу з яким проживають на одній території.

         Дослідження тісно пов’язане з багатьма важливими проблемами  розбудови  сучасної української держави. Одним із складників цього процесу є подальше вдосконалення й розвиток міжнаціональних відносин, що  актуально для багатонаціональної України.   

Перші поселення німців  на Полтавщини з’явилися у 1808 році коли у  відповідності до царського указу задля прискорення  розвитку вітчизняного сукноробства до Російської імперії, зокрема, і в Полтавську губернію, було запрошено ремісників з Богемії, Моравії, Ельзасу, Саксонії та інших західноєвропейських земель. Тоді їм було надано значні і привабливі пільги: звільнення від сплати податків терміном на 10 років, звільнення від цивільної та військової служб, надання безоплатної землі, безвідсоткових позичок. Одним із суттєвих прав, законодавчо наданих переселенцям, було право свободи віросповідання.                                                                                                  

Розглядаючи життя німецьких колоністів у період Кримської війни, можна сказати, що відома німецька працьовитість і вміння зразково вести господарство зробили свою справу, вони досить швидко стали однією із найбільш економічно благополучних категорій населення. Після  поразки в Кримській війні, в Росії прокотилася хвиля реформ, після яких  були відмінені надані при поселенні права та привілеї німців. У 1874 р. на них була поширена обов’язкова військова повинність німці почали масову еміграцію в інші країни світу. У період Першої світової війни, в 1916 році у військовому законодавстві вийшов закон про примусове виселення німецьких колоністів із ста п’ятдесяти кілометрової зони біля західних кордонів імперії.

Німецька колонія на Полтавщині зявилась після царського указу від 20 червня 1808 року. Це була місцевість у Київському р-ні Полтави. Колишнє передмістя. У 1809 р. в Полтаві поселились 54 німецьких родини (249 осіб).                                                                                             

Для їх розташування на околиці міста збудували близько 50 хат. Колонія була розташована в районі вулиць Фабрикантської (тепер Балакіна) та Колонійської (тепер Сковороди) і прилеглих провулків. Майже у весь період свого існування (з 1810 по 1867 рр.) німецька колонія мала самоврядування. Очолював його приказ, який складався з шульца (старости), двох бейзитцерів (засідателів) та писаря.У 1810 р. на території Німецької колонії (тепер Театральний провулок) на кошти міста було споруджено приміщення першого стаціонарного театру.

У 1814 р. в колонії почала діяти сукновальня Кіршстена. А в 1859 р. в колонії вже налічувалося 64 двори, 1098 жителів, у тому числі 354 жителів — німецької національності, з яких 180 займались виробленням сукна. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. територія Німецької колонії увійшла до складу Полтави.    

Довгий час проживаючи безпосередньо на території Полтавської   губернії, колишні німецькі переселенці, особливо їх нащадки добре знали мову, традиції, звичаї країни, у якій жили.  У них було різне матеріальне становище. Одні були досить багатими, деякі  навіть дворянами. Інші - простими робітниками, чиновниками, військовими. А деякі у своєму роду мали великих учених, відомих у свій час далеко за межами Російської імперії.

Відомі імена  із переселенців, які жили на Полтавщині, це імена: Ганни Карлівни Розальон-Сошальської, вона була однією з перших жінок-лікарів міста, а ще дитячою письменницею;   видатного  літературознавця, спеціаліста з історії російської літератури Семена Опанасовича Венгерова,  Павла Григоровича Ріттера, видатного українського літературознавця, викладача,  доктора медицини Олександра Олександровича Шеффера  та багато ін.             Великий вклад у економічний розвиток внесла сім`я Трепке. Вони займалися  виготовленням сукна,  мали кінний завод,  машини, які  виготовляли  вату та інше обладнання.  Продукція фабрики Вільгельма Трепке була настільки красивою і якісною, що її  відправляли зі своїм власним клеймом на Московську виставку заводських, фабричних і ремісничих виробів. Це були найбільш багаті колоністи в Полтавській колонії, крім власності у вигляді будинків, млинів і крамниць у Полтаві вони володіли ґрунтами, маєтками.            Сини Вільгельма й онуки Августа Трепке в 90-х рр. XIX ст. отримали у спадок від батька великі земельні угіддя у Полтавському повіті. Вільгельму Вільгельмовичу дістався маєток у селі Ковалівка й 1150 десятин. Господарство мало землеробський характер,  а також діяв кінний завод, де виводили породи-помісі з арденами клейдесдалами та рисаками, від чого мали непоганий зиск.

Емілю Вільгельмовичу Трепке дісталася менша частина  батьківських маєтностей: господарство у селі Парасковіївка (нині Куликове Полтавського району).

Після революції 1917 р., під час громадянської війни, обидва маєтки братів Трепке, котрі виїхали за кордон, пограбували і розгромили. 1921 р. будинки Вільгельма Трепке в Ковалівці частково відремонтували вихованці Полтавської колонії малолітніх правопорушників ім. М. Горького, яка до того знаходилася у Трибах під Полтавою. Керував нею видатний педагог, пізніше відомий і як письменник, А.С. Макаренко. Колонія розміщувалася до 1926 р.

В культуру та історію Полтавського краю великий вклад зробила і сім`я Дейтріхів. Федір Карлович Дейтріх був призначений начальником артилерійських гарнізонів в Царстві Польському і отримав чин генерала-майора. Його жінка Катерина Романівна Дейтріх  більшу частину свого життя присвятила педагогічній діяльності,  33 роки була начальником Полтавського губернського інституту шляхетних дівчат, а також дві її дочки теж вчителювали в цьому інституті.                                                                                          Можна зробити висновок, що німецькі колоністи позитивно впливали на розвиток країни. Чимало полтавських колоністів приєдналося до політичного, соціального та культурного життя України. Багато хто мав висококваліфіковану освіту та займав відповідальні посади.                                                           Майже за 60 років проживання в Полтавській колонії, незважаючи на помітну змішаність  серед її жителів переважали німці-спадкоємці перших поселенців, які добре знали рідну мову, зберегли в сім'ях культуру своїх предків, їх традиції, звичаї. З припиненням існування колоній вони все більше асимілюватися з місцевим населенням, жили інтересами того середовища в яку приписалися, і поступово слов'янізувались.

Список використаних джерел

1.В. Сергійчук «Німці в Україні»/«Етапи переселення німців в Україну» Київ, 1994

2. Бергер Є.Д. Німці в Кременчуці / Інформаційний бюлетень № 12

3. Павловський І.Ф. Немецкие колонии в Полтавской губернии в XIX в. (1808–1867). – Полтава, 1913.

4. Жук В.Н.  Німецькі колонії на Полтавщині // Долею пов’язані з Україною. – Полтава: Дивосвіт, 2006.

5. Юшко В.М. Німецькі колоністи у Кременчуці та їх внесок у розвиток міста // Автограф. – № 4. – 22 січня.

6. Жук В.Н. Вклад німецьких колоністів у розвиток легкої промисловості в Кременчуці // Долею пов’язані з Україною. – Полтава: Дивосвіт, 2006.

7. Архів Кременчуцького краєзнавчого музею. Справа 371. Скрипинська Т.В. Із історії Кременчуцької німецької колонії. – Кременчук, 2001.

8. Шандра В. З історії початкових німецьких шкіл в Україні в XIX – поч. XX ст. // Старожитності. – 1994. – № 7–8.

9. Жук В.Н. Життєві шляхи німців на Полтавщині XIX – на поч. XX ст. // Долею пов’язані з Україною. – Полтава: Дивосвіт, 2006.

11. Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 285-292.

12. Генеалогический форум ВГД

     

               

 

                                                                                                                         

      Полтавська кірха                                          Кафедрадьний собор

 

 

 

                                                                                                                  

       Будинок Трепке в Ковалівці              Вулиця, де селилися німецькі колоністи