Переворська О.І., Таран О.І.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

Проблеми розвитку пізнавальних процесів аутистів

молодшого шкільного віку

Останнім часом все більше уваги приділяється проблемам вивчення і корекції різних розладів у дітей [1 - 4 та ін.]. Так, стає все більш актуальною проблема раннього дитячого аутизму (РДА), за якої порушення спілкування набуває домінуючого характеру всієї поведінки дитини на відміну від інших дефектів психічного розвитку, коли порушення спілкування носить вторинний характер. Але й до сьогодні багато питань залишаються недостатньо вивчені.

Однією з особливостей психогенезу особистості є пізнання і перетворення людиною навколишнього світу, того, що в середині неї, та світу інших людей. На нас постійно діє множина предметів та явищ. Із усього цього в кожний момент сприймається нами тільки невелика частина. Саме з чуттєвими та раціональними формами оволодіння дійсністю виникають проблеми в аутистів.

Частота раннього дитячого аутизму за останніми даними становить 1-15 випадків на 10000 дітей [5]. Більшість фахівців, вивчаючих це порушення розвитку, серед різноманіття проявів психічної дефицитарності аутичных дітей центральною проблемою виділяють особливості формування афективної сфери, труднощі з самоспостереженням. Особливості розвитку дітей - аутистів вимагають особливого підходу до їх виховання [4]. Одна з проблем, з якими стикаються дорослі, коли спілкуються з дітьми – аутистами, полягає в тому, що важко привернути їх увагу або спонукати їх робити хоч що-небудь. Аутист може марити наяву, програючи в своїй голові мультики або фільми, побачені багато років тому, згадуючи відеоігри, в які грав напередодні, або подумки перебираючи домашню колекцію іграшок. Те, що відбувається в соціальному контексті навчального середовища, не має ніякого сенсу для дитини з аутизмом і абсолютно не захоплює її. Друга складність полягає в тому, що стиль навчання дітей з аутизмом відрізняється від стилю навчання звичайних дітей. У аутиста приголомшлива пам'ять на факти і на візуальні деталі. Щоб вивчити що-небудь, йому може знадобитися деякий час, але якщо вже він вивчить, то вивчить дуже добре. Проблема полягає в тому, що аутист не може робити узагальнення, переходити від фактів до більш абстрактних або концептуальних правил; йому важко категоризувати свій досвід і свої знання. Дитина - аутист може вивчити конкретні правила, але не може застосувати їх до нових ситуацій [1]. Третя проблема полягає в тому, що викликати у дитини - аутиста інтерес до шкільних занять ще важче, ніж у звичайних дітей.

Проводячи дослідження дітей – аутистів молодшого шкільного віку, які перебувають у Навчально – реабілітаційному центрі «Горлиця»

м. Дніпропетровська (всього – 12 осіб), ми ставили перед собою мету – виявити рівень розвитку уваги цих дітей та провести корекційну роботу для покращення цього найважливішого пізнавального процесу особистості. Нами була застосована низка адаптованих діагностичних методик («Исследование распределения и переключения внимания» П’єрона – Рузера в адаптації

Р.С. Нємова, «Переплетенные линии», «Запомни и расставь точки» А. Рая в адаптації Р.С. Нємова, «Определение продуктивности и устойчивости внимания» Ландольта) [3]. В результаті проведеної роботи ми отримали наступні показники: 1) дуже високий та високий рівень концентрації уваги не виявлено; середній рівень був характерний для 2 дітей (16,7%); нижче середнього – для 10 дітей (83,3%); 2) середній рівень розвитку стійкості уваги продемонструвала 1 дитина (8,3%); для 5 учнів (41,7%) був властивий низький рівень; дуже низький рівень розвитку стійкості уваги показали 6 учні (50%); 3) дуже високого і високого рівня обсягу уваги опитувані не показали; середній рівень мали 7 дітей (58,3%); низький рівень показали 3 дитини (25%); з дуже низьким рівнем обсягу уваги змогли відтворити не більше однієї крапки 2 дитини (16,7%); 4) високого рівня продуктивності уваги дітей групи не спостерігалося; у 1 дитини (8,3%) був середній рівень; аж 9 учнів (75%) показали низький рівень продуктивності уваги, а 2 дитини (16,7%) – дуже низький.

Всі отримані дані свідчили про необхідність проведення корекційної роботи з дітьми – аутистами молодшого шкільного віку, яка передбачала використання комплексу дидактичних ігор та вправ: «У магазині дзеркал», «Дивись на руки», «Слухай команду», «Знайди два однакових предмети», «Вітрина магазину», «Бабуся укладає у свою валізу» та ін. Корекційний комплекс ігор та вправ використовувався протягом півроку кожен день, включаючи вихідні дні, коли з дітьми – аутистами займалися навчені батьки. Проведена робота мала свої результати, які були отримані при повторному діагностуванні дітей – аутистів за допомогою тих самих методик: 1) дуже високий та високий рівень концентрації уваги так і не виявлено; середній рівень був характерний вже для 5 учнів (41,7%), тобто 3 дитини (25%) підвищили концентрацію уваги на рівень; нижче середнього рівня показники концентрації уваги залишились у 7 дітей (58,3%); 2) високого рівня стійкості уваги ніхто з учнів не досягнув, але середні показники показали 3 дитини (25%), тобто дві дитини підвищили свої показники на один рівень; для 5 учнів (41,7%) був властивий низький рівень, з них двоє дітей раніше мали дуже низький рівень стійкості уваги; дуже низький рівень стійкості уваги показали 4 учні (33,3%); 3) дуже високого та високого рівня обсягу уваги не виявлено; середній рівень показали 9 дітей (75%), тобто 2 дитини (16,7%) підвищили свій рівень обсягу уваги; низький рівень був характерний вже для 3 учнів (25%), тобто дві дитини покращили свої показники обсягу уваги; з дуже низькими показниками рівня обсягу уваги дітей не залишилось; 4) високого рівня продуктивності уваги дітей групи не спостерігалося; у 4 дітей (33,3%) був середній рівень, тобто 3 дитини (25%) підвищили власний рівень продуктивності уваги; аж 8 учнів (66,7%) показали низький рівень продуктивності уваги, а з дуже низький рівнем дітей вже не було виявлено.

Отже, очевидно, що у більшості дітей – аутистів показники рівня розвитку уваги покращились. Варто пам’ятати властивості запам’ятовування аутистів. Не можна припускатись помилок при подачі матеріалу. Діти – аутисти вивчають надто конкретно, без критики. Найефективнішими способами організації навчального процесу з аутистами молодшого шкільного віку були: розподіл матеріалу на частини, необхідність починати з простішого, використовувати пряму та зворотню послідовність, давати час на роздуми перед відповіддю, використовувати етапи (розповідь, демонстрація та практика). Кожне заняття повинно проходити у позитивно налаштованій атмосфері, супроводжуватись заохоченнями та мати емоційне значення для дітей з особливими потребами.

Література

1.Иванов Е. С. Детский аутизм: диагностика и коррекция / Е. С. Иванов, Л. Н. Демьянчук, Р. В. Демьянчук. – СПб. : Дидактика плюс, 2004.

2.Киричук О. В. Основи психології / О. В. Киричук, В. А. Роменець,

Т. С. Кириленко, І. П. Маноха, В. М. Пискун, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко. – К. : Видавництво «Либідь», 2006.

3.Комінко С. Б. Кращі методи психодіагностики / С. Б. Комінко: навчальний посібник. – Тернопіль. : Видавництво Карт - бланш, 2005.

4.Миронова C. П. Основи корекційної педагогіки : навально - методичний посібник / C. П. Миронова, О. В. Гаврилов, М. П. Матвєєва. —Подільськ : Видавництво Кам’янець – Подільського ун – ту ім. І. Огієнка, 2010.

5.Шульженко Д. І. Аутизм – не вирок / Д. І . Шульженко – Львів. : Кальварія, 2010.