Педагогические науки.

Проблемы подготовки специалистов

ст. викладач Пономаренко О.Г.

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

Період професійного становлення та розвитку особистості як суб’єкта професійної діяльності

Розглядається питання професійного становлення особистості на всіх рівнях освіти. Система підготовки кваліфікованих спеціалістів є головним завданням професійно-практичної освіти України.

Ключові слова: професійного становлення, професійні наміри, професія, компетенція, професіоналізація, особистість.

Key words: vocational becoming, vocational intention, profession, competence, professionalism, person.

The questions of vocational becoming activities at all stages of education in Ukraine highlights. The system of qualified professionals is the main task of vocational and practical education.

Як відомо, професійне становлення – це форма особистісного становлення людини, через її професійну діяльність. Воно має на увазі не тільки вдосконалення трудових навичок, а й самовдосконалення особистості. Професійна діяльність є необхідним і найтривалішим етапом соціалізації особистості.

Протягом життя людина проходить кілька етапів професійного становлення:

попередній етап – людина отримує загальне уявлення про професії, усвідомлює власні потреби і здібності. Спочатку імітуючи професійну взаємодію в процесі гри, потім отримує інформацію про професії та їхні особливості вході занять у школі, при спостереженні, у спілкуванні, і т.д. В кінці цього етапу молода людина переходить до безпосереднього вибору своєї майбутньої професії;

підготовчий етап – людина отримує середню і вищу професійну освіту, здобуває необхідні знання, вміння, навички;

етап адаптації – початок професійної діяльності, коли людина засвоює практичні навички та алгоритми дій, освоює основні соціальні ролі, пристосовується до ритму, характеру, особливості роботи;

етап професіоналізації – етап перетворення фахівця в професіонала, процес вдосконалення і саморозкриття суб'єкта трудової діяльності. Саме на цьому етапі відбувається професійне становлення особистості, а всі попередні етапи – тільки підготовка до нього [1, 5].

В наш час підготовчий етап становлення професіонала має особливе значення. Сучасна професійна діяльність відрізняється високою складністю, тому ринок праці потребує висококваліфікованих фахівцях, що добре розбираються в новітніх технологіях.

Безперечно, сучасний фахівець не повинен замикатися на своїй вузькій спеціалізації, а повинен бути різнобічно освічений, оскільки змінюється економічна ситуація, яка призводить до необхідності швидкої перекваліфікації, отримання нових навичок або суміжної спеціальності. З цих причин професійна освіта сьогодні виходить з вузьких рамок «підготовчого етапу» і поширюється на наступні етапи, дозволяючи не припиняти навчання протягом усього життя. Цим завданням відповідає сучасна концепція безперервної освіти, яка передбачає, що людина не повинна зупинятися в розвитку; їй слід бути в курсі технологічних новинок і останніх ідей в професійній сфері [2].

Очевидно, що особистісне становлення професіонала можливо тільки в тому випадку, якщо для професійної діяльності є позитивна мотивація, а сама робота викликає почуття задоволеності.

Модель конкурентоспроможної особистості враховує ключові кваліфікації.

Найважливішою особливістю професіонала є здатність використовувати, застосовувати свої знання, вміння та навички, а також узагальнені способи виконання дій. Це все відноситься до компетенцій особистості. Поняття «ключові компетенції» було введено на початку 1990-х рр. Міжнародною організацією праці в кваліфікаційні вимоги до фахівців у системі післядипломної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки управлінських кадрів. У середині 1990-х рр, це поняття вже починає визначати вимоги до підготовки фахівців у до-професійній школі.

Компетенція розглядається як загальна здатність фахівця мобілізувати в професійній діяльності свої знання, вміння, а також узагальнені способи виконання дій.

Наведемо п'ять ключових компетенцій, яким надається особливе значення у професійній освіті країн Європейського співтовариства:

• соціальна компетенція – здатність брати на себе відповідальність, спільно з іншими людьми виробляти рішення і брати участь у його реалізації, толерантність до різних етнокультур та релігій, зв'язок особистих інтересів з потребами підприємства і суспільства;

• комунікативна компетенція, яка визначає володіння технологіямі усного та письмового спілкування на різних мовах, у тому числі і комп'ютерного програмування, включаючи спілкування через Інтернет;

• соціально-інформаційна компетенція, що характеризує володіння інформаційними технологіями і критичне ставлення до соціальної інформації, поширюваної ЗМІ;

• когнітивна компетенція – готовність до постійного підвищення освітнього рівня, потреба в актуалізації та реалізації свого особистісного потенціалу, здатність самостійно здобувати нові знання та вміння, здатність до саморозвитку;

• спеціальна компетенція – підготовленість до самостійного виконання професійних дій, оцінці результатів власної праці [3].

Процес перетворення особистості в професіонала отримав назву професіоналізації. Професіоналізація являє собою цілісний процес, який починається з моменту вибору професії і триває протягом усього професійного життя людини. Виділяють чотири основні стадії професіоналізації: пошук і вибір професії; освоєння професії; соціальна і професійна адаптація; виконання професійної діяльності.

На кожному з цих етапів відбувається зміна провідних механізмів визначення діяльності, змінюється її мета. На початкових етапах суб'єкт ставить перед собою мету освоїти професію і пристосуватися до її вимог після навчання, а на наступних етапах він може прагнути змінити її зміст та умови. Отже, професійний розвиток особистості починається на стадії освоєння професії і не закінчується на стадії самостійного виконання діяльності, а триває аж до повного припинення професійної діяльності, набуваючи специфічні форму і зміст.

Е.А. Климов розглядає три періоди професійного розвитку людини:

1) період допрофесійної розвитку: від народження до 11 – 12 років, виділяючи стадію раннього дитинства; стадію дошкільного дитинства; стадію молодшого шкільного віку (від 7 – 8 до 11 – 12 років). В цілому це час формування довільної регуляції поведінки, оволодіння мовою, формування загальнотрудових вмінь (самоорганізації і самоконтролю своєї діяльності, планування, доведення до кінця розпочатої роботи, вміння концентруватися на поставленому завданні);

2) період вибору професії: від 11 до 18 років. У цей період більшість школярів приймають рішення про вибір першої професії, професійного навчального закладу, так як існують коледжі, технікуми, професійні училища, в які приймають осіб, які закінчили дев'ять класів загальноосвітньої школи;

3) період власне професійного розвитку (19 - 60 років) [4, 5].

Отже, професіоналізмом називається один з періодів професійного розвитку людини як суб'єкта праці, протягом якого він, самостійно працюючи, досягає вершин у своїй діяльності, успішно долаючи періоди спадів, труднощів.

Професійний розвиток – досить складний процес, що має циклічний характер. Це означає, що людина не тільки вдосконалює свої знання, уміння і навички, розвиває професійні здібності, але може відчувати і негативний вплив даної стадії, яке призводить до появи різного роду деформацій і станів, які не тільки знижують її професійні успіхи, але і негативно проявляються в повсякденному житті.

Професійне становлення особистості пов'язане насамперед із формуванням мотивів професійної діяльності та структури професійних здібностей, знань, умінь і навичок. Формування мотивації професійної діяльності здійснюється в двох напрямках: у перетворенні загальних мотивів особистості у професійні й у зміні системи професійних мотивів у зв'язку зі зміною рівня професіоналізації.

Отже, чим більше можливостей надає професія для задоволення потреб та інтересів людини, тим вища її включеність у професійну діяльність. Найвищої ефективності у трудовій діяльності людина досягає тоді, коли професія набуває для її сенсу, що визначається особистісною значимістю професії для людини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гриншпун С.С. Профессиональная консультации в школе //Сов. педагогика./ С.С. Гриншпун – 1987. - №10. - С. 46 - 49

2. Зінченко В.П. Теорія і практика розбудови системи професійної орієнтації в сучасних умовах//Оновлення змісту і методів психології освіти та професійної орієнтації / В.П. Зінченко, М.С. Янцур – Вип.4, 1998. – С.4-15.

3. Зеер Э.Ф. Психология профессий / Э.Ф Зеер – Екатеринбург: УГППУ, 1997. –

244 с.

4. Климов Е.А. Правильный выбор профессии и методика профессиональной консультации //Памятка профконсультанту. / Е.А.Климов – Л., 1969. – С. 113 – 118.

5. Климов Е.А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации / Е.А. Климов – М.: Знание, 1983. – 95 с. (Новое в жизни, науке, технике: «Педагогика и психология»; вып. 2).