Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки фахівців

Аспірант Гук С.В.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Проблеми підготовки фахівців з фізичної реабілітації в університетах України

Актуальність проблеми підготовки фахівців з фізичної реабілітації в університетах України визначається прогресивним зниженням фізичного та психічного здоров’я громадян на фоні економічної, соціальної та політичної кризи.

Для українського суспільства вкрай необхідним є підвищення якості підготовки фахівців з фізичної реабілітації через впровадження сучасних наукових досягнень та використання кадрового потенціалу у функціонально оздоровчій сфері, на що вказує цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров’я нації» [4, 48].

Фізична реабілітація суттєво відрізняється від інших спеціальностей вищої професійної освіти. Визначальним фактором в організації та змісті професійної підготовки студентів є широкий спектр установ де може працювати фахівець з фізичної реабілітації : всі типи і види освітніх закладів, установи охорони здоров’я різної форми власності, установи соціального захисту, фізкультурно-оздоровчі заклади, громадські організації інвалідів, СПА та фітнес центри.

Контекст професійної діяльності майбутнього фахівця з фізичного виховання та реабілітації можна визначити як сукупність навчально-виховної, фізкультурно-оздоровчої, спортивно-масової та організаторсько-управлінської діяльності [2, 3-4].

З огляду на розвиток сучасних методів реабілітації, оздоровчих фітнес та СПА технологій, між навчанням та практичною діяльністю виникає велика прогалина, що значно зменшує ефективність роботи реабілітолога та занижує його цінність на ринку праці.

Вітчизняний фахівець з фізичної реабілітації не може працювати за кордоном через велику суттєву різницю в програмах підготовки фахівців даного профілю, хоча ключові аспекти професійної діяльності спрямовані на функціональне відновлення хворих та неповносправних - однакові і базуються на застосуванні засобів і методів впливу, серед яких основними є фізичні вправи.

Особливо гостро відчувається не спроможність дипломованих фахівців з фізичної реабілітації відповідати сучасним вимогам професії. Деякі з них мають недостатнє уявлення про особливості професійної діяльності. Зокрема, занепокоєння викликають недостатній рівень підготовки із загальнотеоретичних дисциплін медико-біологічного профілю та слабкі практичні вміння випускників.

Порівнюючи досвід підготовки фахівців з фізичної реабілітації в країнах Західної Європи, Канаді та Великій Британії, необхідно зауважити, що в Україні недостатній об’єм годин приділяється для формування та вдосконалення практичних навичок майбутніх фізичних реабілітологів [3].

До прикладу, у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка згідно до навчального плану підготовки бакалаврів в галузі знань «Фізичне виховання , спорт і здоров’я людини» за напрямом «Здоров’я людини», загальний обсяг виробничої практики - 12 тижнів, з яких 6 - виробнича реабілітаційна практика. Якщо враховувати 40-годинний робочий тиждень, це складає 240 годин.

Цікаво, що в університетах Великої Британії студенти повинні пройти щонайменшу кількість клінічної практики в об’ємі 1000 годин під контролем викладача практики, яким є дипломований фізичний реабілітолог, що відповідає певним особливим вимогам, щоб вважатися здатним здійснювати ефективний нагляд за студентами. До таких вимог відносяться: мінімальний стаж за фахом - 2 роки; регулярне підвищення кваліфікації через модернізацію знань та майстерності; демонстрація безсумнівного бажання навчати студентів з даної спеціальності; відповідність Стандартам практики Британського товариства фізіотерапії (CSP) [5].

Проблеми практичної підготовки майбутніх фахівців, також по’вязані з недостатністю комунікативних вмінь; здатності до аналізу, творчості, ініціативи; використання індивідуального підходу та психолого-педагогічних знань в роботі як з дорослими, так і з дітьми.

Знайомство майбутніх фізичних реабілітологів з новими видами та методиками проведення реабілітаційних заходів в університетах часто дотичне і носить суто теоретичний характер. Не вистачає викладачів, які досконало володіють сучасними методиками викладання: аеробних програм, йоги, пілатесу, постуральної гімнастики, програм відновлення на спеціальному обладнанні, нетрадиційних видів масажу, мануальної терапії, методики проведення занять з використанням водного середовища та ін.

Факти недостатньої професійної компетентності випускників свідчать про серйозні прорахунки в навчанні та вихованні.

Для більш якісної підготовки фахівців з фізичної реабілітації необхідно враховувати швидкий темп розвитку інформаційних та медичних технологій, адже кінцевою метою навчання є оволодіння всіма аспектами реабілітації. Важливо усвідомити широкий діапазон необхідних предметів та дисциплін, чітко окреслити їх перелік та об’єм [1, 112-115].

Необхідно провести максимальну збалансованість теоретичних та практичних занять, підвищити контроль за проходженням практики та запровадити належну перевірку необхідних практичних вмінь майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

Визначитись з закладами для проходження фахової практики, провести акредитацією викладачів, які будуть нести безпосередньо відповідальність за проходження студентами практики.

Найважливіше місце у вирішенні існуючих проблем має належати підвищенню професійного рівня професорсько-викладацького складу, пошуку та впровадженню в навчальний процес ефективних методик, новітніх освітніх технологій.

Доцільно організувати міжнародне співробітництво фахівців з фізичної реабілітації з питань якості підготовки та підвищення кваліфікації.

Література

1. Герцик А. М. Організаційно-методичні аспекти підготовки бакалаврів фізичної реабілітації в Канаді: Методичний посібник. Л.: Українські технології, 2005. - 112с.

2. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров’я нації». - К., 1988. - 48с.

3. Язловецький В. С. Основи лікувальної та оздоровчої фізичної культури Навчальний посібник. - Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2000. -154с.

4. Яворська Л. Г. Шляхи вдосконалення навчання спеціалістів по фізичній реабілітації та подальшого працевлаштування / Л. Г. Яворська // Науково-практична конференція «Фізична та фізіотерапевтична реабілітація. Реабілітація СПА- технологій», 29-30 квітня 2009 р., м. Севастополь. Матеріали конф. - С. 112-115.

5. Dawson P. Case studies Physiotherapy. [Electronic resource]. – Mode of access: www.practicebasedlearning.org. (Дата звернення: 21.03.2015).