Педагогические науки / 3. Методические основы
воспитательного процесса
Аспірантка Сікалюк А.І.
Національний
педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Україна
Діагностика рівнів
сформованості соціально-етичної цінності «справедливість» у майбутніх
менеджерів
Для того, щоб з’ясувати питання,
наскільки студенти ─ майбутні менеджери ─ усвідомлюють і володіють
суттю соціально-етичних цінностей, а також потреба організації
експериментальної роботи по формуванню соціально-етичних цінностей потребувала
визначення відповідних етапів дослідницької роботи. Один із них ─
з’ясування рівнів сформованості соціально-етичних цінностей (цілеспрямованості,
взаємодії, справедливості, толерантності, відповідальності), які проявляються в
діяльності менеджера.
У необхідності формування
соціально-етичної цінності «справедливість» (як загальнолюдської, так і
професійної) у майбутніх управлінців ми спирались на думку Л.Божович: «Лише в
юнацькому віці моральний світогляд починає представляти собою таку стійку
систему моральних ідеалів і принципів, яка стає постійно діючою моральною
спонукою, що визначає всю їхню поведінку, діяльність, ставлення до навколишньої
дійсності і до самого себе» [1, с. 321].
Здійснивши
аналіз психолого-педагогічної і соціологічної літератури, а також емпіричних
даних (самодіагностики, бесіди зі студентами й експертами), можна говорити про
певні передумови формування соціально-етичної цінності «справедливість», прояв
якої на практиці засвідчує, наскільки морально поступає керівник по відношенню до
підлеглих, партнерів. Адже, як доводить І.Кант [6], людина має моральне право на вчинок, лише будучи
впевненим, що в результаті нічого поганого не трапиться з іншим. Людина має
усвідомлювати, що вона чинить справедливо, лише за цієї умови її дії будуть морально
виправданими.
Етика
справедливості виходить із положення, що люди за своєю природою є суспільними
істотами, які мають жити в суспільстві і створювати соціальні структури та
соціальні блага для підтримки його функціонування. Внаслідок цього моральний
обов’язок, як він розуміється в «етиці справедливості», ─ це
підпорядкування закону, який має бути однаковим для всіх, прийняття
справедливих законів, відсутність дискримінації і привілеїв в управлінській
сфері.
До речі, слід
зазначити, що ще древньогрецькі філософи наголошували на особливій значущості
справедливості в житті людини. Зокрема, Конфуцій вважав, що справедливість
диктується традицією, втілюється в ритуалі й етиці; Сократ стверджував, що
справедливість ─ це дотримання мудрості, знань, порядку речей, законів;
Аристотель звертав увагу на те, що справедливість не одну якусь «добродетель»,
а охоплює їх усі; Платон, у свою чергу, доводить, що справедливість є вінцем
чотирьох «добродетелей»: мудрості, мужності, благорозумія.
Можна сказати,
що справедливість є набутою властивістю «душі», завдяки чому люди робляться
здатними до справедливих дій згідно з законом і нормами суспільства. В етичному
плані справедливість виступає як рівність у можливості бути щасливим і у
володінні необхідними для цього благами [5, с. 457].
У філософії визначаються різні види
справедливості: компенсаторна, каральна, процедурно-правова, комунікативна,
розподільна [3, с. 175]. Це дозволяє говорити, що справедливості потребують
усі, вона є корисною і є благом людства.
Цікавою є позиція
О.Дубко [4], яка
доводить, що моральна справедливість апелює не до закону, справедливості за
законом, яка компенсує нанесену шкоду
тому, хто її зазнав, а до людської совісті і розуму. Тому справедливість, у
першу чергу, виступає як проблема рівності, а її принципом може бути
«збереження рівності»: «Не нашкодь», «Не ображай», «Не порушуй чужих прав». А
точніше ─ це повага до права і
гідності людей.
Але незаперечною
є теорія Дж.Ролза ─ це рівність у володінні правами й обов’язками [8].
Тобто, можна стверджувати, що соціально-етичні цінності здійснюють моральну
регуляцію у професійних співтовариствах. Це дозволяє нам говорити, що для сфери
менеджменту (управління) майбутнім фахівцям необхідно оволодіти системою
етичних знань і практичних рекомендацій, які регулюють діяльність індивіда у
професійному співтоваристві і спрямовані на вирішення виробничих питань. У
такій ситуації менеджмент має моральні основи, які відображають рівень
управлінської етики і культури [2, с. 60]. При цьому дотримання принципу справедливості є тією
позитивною ознакою, яка свідчить про високий професіоналізм фахівця. Це,
безперечно, потребує від спеціаліста управлінської сфери володіння певними
якостями: налагодження довіри до себе й до інших, говорити правду і відстоювати
свою позицію, сприяти творчому розвитку кожного працівника, доручати змістові
завдання, проектувати кар’єрне зростання, лібералізувати розподіл часу тощо.
Володіючи
відповідними якостями, керівники можуть визначатися, наскільки вони справедливі
у своїх діях, прийнятих рішеннях, ставленні до людей, чи приймають підтримку
інших, чи бажають працівники і партнери з ними взаємодіяти, чи вміють
рівноцінно завантажувати інтенсивною роботою. Загалом можна сказати, що такі
керівники володіють моральною технологією
в роботі з людьми.
З метою
виявлення готовності студентів до управлінської діяльності на основі
соціально-етичних цінностей ми використали психологічний тест «Методика оцінки
стилю управління» за Я.Подоляк [7].
Отримані відповіді дозволили виявити міру прояву трьох
типів управління (авторитарно-одноосібний, пасивно-потуральницький,
одноосібно-демократичний). При цьому міра прояву професійних якостей
відображала наявність у них тих чи інших соціально-етичних якостей. Ми вважали
за доцільне привернути увагу до таких ознак справедливості, на які вказали
студенти, це зокрема: об’єктивно критикувати відсталих і нездатних підлеглих,
вимогливість і наполегливість, повага до запитів інших, рішучість, поділяє
відповідальність з підлеглими, прагне співробітничати з помічниками, керує
колективом через актив, проявляє турботу про підлеглих, поєднує заохочення і
покарання, прислухається до пропозиції підлеглих, надає можливість проявляти
самостійність, морально підтримує слабших, прагне попереджувати конфлікти і
створює високоморальну атмосферу.
Результати
тестування засвідчують, що з року в рік студенти ─ майбутні менеджери
─ орієнтуються в тому, що успішна професійна діяльність потребує
використання соціально-етичних цінностей. При цьому кожен тип професійного
управління знайшов своїх прихильників на кожному курсі. Так, наприклад,
студенти 2 курсу віддали перевагу 11 позиціям, у яких зафіксовано
соціально-етичні складові, але схильні до авторитарно-одноосібного стилю;
значно менша кількість студентів 2 курсу вибрала одноосібно-демократичний стиль
─ 21 особа. Проте студенти четвертого курсу останній варіант стилю
вибрали утричі більше (74 особи), у цій позиції простежується 12 складових
соціально-етичних цінностей.
За використаною
методикою відповіді дозволили визначити, що до високого рівня можна віднести тих студентів, які набрали в сумі від
16 до 20 балів, до достатнього
─ від 11 до 15 балів, до середнього
─ від 6 до 10 балів, до низького
─ від 0 до 5 балів. Загалом слід зазначити, що на четвертому курсі жоден
із студентів не вибрав авторитарно-одноосібного стилю, оскільки, на їх думку,
при такому стилі управління майже не проявляються соціально-етичні цінності.
Перспективи
подальших досліджень ми вбачаємо у розробці та
впровадженні методик соціально-педагогічного впливу
на формування «справедливості»,
як однієї зі складових соціально-етичних
цінностей.
Література:
1.
Божович
Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович. ─ М. : Издательство
института практической психологии ; Воронеж : МОДЭК, 1997. ─ 352 с.
2.
Гуськова Э. Е. Современные концепции экономической этики
(социально-этический анализ) : дис. ... кандидата философ. наук : 09.00.05 /
Гуськова Элла Евгеньевна. ─ Тула, 2006. ─ 129 с.
3.
Де Джордж Р. Т. Деловая
этика / Р. Т. Де
Джордж ; [пер с
англ. Р. И. Столпера]. ─ Спб. : Экономическая школа ; М. :
Прогресс, 2001. ─ Т. 1. ─ 496 с.
4.
Дубко Е. Л. Социальная
справедливость / Е. Л.
Дубко // Этическая мысль :
научно-публицистические чтения.
─ М. : Политиздат, 1988. ─ 384 с.
5.
Энциклопедический
словарь / [под ред. Р. Г. Апресяна и А. А. Гусейнова]. ─ М. : Гардарики, 2001. ─ 671 с.
6.
Кант И.
Лекции по этике / И. Кант ; [пер. с нем.]. ─ М. : Республика, 2000. ─ 431 с.
7.
Подоляк Я. В. Личность и коллектив : психология
военного управления / Я. В. Подоляк. ─ М. : Военное издательство, 1989.
─ 347 с.
8.
Ролз
Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. ─ М. : ЛКИ, 2010. ─ 536 с.