Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

Аспірантка Сікалюк А.І.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Україна

Діагностика рівнів сформованості соціально-етичної цінності «справедливість» у майбутніх менеджерів

Для того, щоб з’ясувати питання, наскільки студенти ─ майбутні менеджери ─ усвідомлюють і володіють суттю соціально-етичних цінностей, а також потреба організації експериментальної роботи по формуванню соціально-етичних цінностей потребувала визначення відповідних етапів дослідницької роботи. Один із них ─ з’ясування рівнів сформованості соціально-етичних цінностей (цілеспрямованості, взаємодії, справедливості, толерантності, відповідальності), які проявляються в діяльності менеджера.

У необхідності формування соціально-етичної цінності «справедливість» (як загальнолюдської, так і професійної) у майбутніх управлінців ми спирались на думку Л.Божович: «Лише в юнацькому віці моральний світогляд починає представляти собою таку стійку систему моральних ідеалів і принципів, яка стає постійно діючою моральною спонукою, що визначає всю їхню поведінку, діяльність, ставлення до навколишньої дійсності і до самого себе» [1, с. 321].

Здійснивши аналіз психолого-педагогічної і соціологічної літератури, а також емпіричних даних (самодіагностики, бесіди зі студентами й експертами), можна говорити про певні передумови формування соціально-етичної цінності «справедливість», прояв якої на практиці засвідчує, наскільки морально поступає керівник по відношенню до підлеглих, партнерів. Адже, як доводить І.Кант [6], людина має моральне право на вчинок, лише будучи впевненим, що в результаті нічого поганого не трапиться з іншим. Людина має усвідомлювати, що вона чинить справедливо, лише за цієї умови її дії будуть морально виправданими.

Етика справедливості виходить із положення, що люди за своєю природою є суспільними істотами, які мають жити в суспільстві і створювати соціальні структури та соціальні блага для підтримки його функціонування. Внаслідок цього моральний обов’язок, як він розуміється в «етиці справедливості», ─ це підпорядкування закону, який має бути однаковим для всіх, прийняття справедливих законів, відсутність дискримінації і привілеїв в управлінській сфері.

До речі, слід зазначити, що ще древньогрецькі філософи наголошували на особливій значущості справедливості в житті людини. Зокрема, Конфуцій вважав, що справедливість диктується традицією, втілюється в ритуалі й етиці; Сократ стверджував, що справедливість ─ це дотримання мудрості, знань, порядку речей, законів; Аристотель звертав увагу на те, що справедливість не одну якусь «добродетель», а охоплює їх усі; Платон, у свою чергу, доводить, що справедливість є вінцем чотирьох «добродетелей»: мудрості, мужності, благорозумія.

Можна сказати, що справедливість є набутою властивістю «душі», завдяки чому люди робляться здатними до справедливих дій згідно з законом і нормами суспільства. В етичному плані справедливість виступає як рівність у можливості бути щасливим і у володінні необхідними для цього благами [5, с. 457].

У філософії визначаються різні види справедливості: компенсаторна, каральна, процедурно-правова, комунікативна, розподільна [3, с. 175]. Це дозволяє говорити, що справедливості потребують усі, вона є корисною і є благом людства.

Цікавою є позиція О.Дубко [4], яка доводить, що моральна справедливість апелює не до закону, справедливості за законом, яка компенсує нанесену шкоду тому, хто її зазнав, а до людської совісті і розуму. Тому справедливість, у першу чергу, виступає як проблема рівності, а її принципом може бути «збереження рівності»: «Не нашкодь», «Не ображай», «Не порушуй чужих прав». А точніше  ─ це повага до права і гідності людей.

Але незаперечною є теорія Дж.Ролза ─ це рівність у володінні правами й обов’язками [8]. Тобто, можна стверджувати, що соціально-етичні цінності здійснюють моральну регуляцію у професійних співтовариствах. Це дозволяє нам говорити, що для сфери менеджменту (управління) майбутнім фахівцям необхідно оволодіти системою етичних знань і практичних рекомендацій, які регулюють діяльність індивіда у професійному співтоваристві і спрямовані на вирішення виробничих питань. У такій ситуації менеджмент має моральні основи, які відображають рівень управлінської етики і культури [2, с. 60]. При цьому дотримання принципу справедливості є тією позитивною ознакою, яка свідчить про високий професіоналізм фахівця. Це, безперечно, потребує від спеціаліста управлінської сфери володіння певними якостями: налагодження довіри до себе й до інших, говорити правду і відстоювати свою позицію, сприяти творчому розвитку кожного працівника, доручати змістові завдання, проектувати кар’єрне зростання, лібералізувати розподіл часу тощо.

Володіючи відповідними якостями, керівники можуть визначатися, наскільки вони справедливі у своїх діях, прийнятих рішеннях, ставленні до людей, чи приймають підтримку інших, чи бажають працівники і партнери з ними взаємодіяти, чи вміють рівноцінно завантажувати інтенсивною роботою. Загалом можна сказати, що такі керівники володіють моральною технологією в роботі з людьми.

З метою виявлення готовності студентів до управлінської діяльності на основі соціально-етичних цінностей ми використали психологічний тест «Методика оцінки стилю управління» за Я.Подоляк [7]. 

 Отримані відповіді дозволили виявити міру прояву трьох типів управління (авторитарно-одноосібний, пасивно-потуральницький, одноосібно-демократичний). При цьому міра прояву професійних якостей відображала наявність у них тих чи інших соціально-етичних якостей. Ми вважали за доцільне привернути увагу до таких ознак справедливості, на які вказали студенти, це зокрема: об’єктивно критикувати відсталих і нездатних підлеглих, вимогливість і наполегливість, повага до запитів інших, рішучість, поділяє відповідальність з підлеглими, прагне співробітничати з помічниками, керує колективом через актив, проявляє турботу про підлеглих, поєднує заохочення і покарання, прислухається до пропозиції підлеглих, надає можливість проявляти самостійність, морально підтримує слабших, прагне попереджувати конфлікти і створює високоморальну атмосферу.

Результати тестування засвідчують, що з року в рік студенти ─ майбутні менеджери ─ орієнтуються в тому, що успішна професійна діяльність потребує використання соціально-етичних цінностей. При цьому кожен тип професійного управління знайшов своїх прихильників на кожному курсі. Так, наприклад, студенти 2 курсу віддали перевагу 11 позиціям, у яких зафіксовано соціально-етичні складові, але схильні до авторитарно-одноосібного стилю; значно менша кількість студентів 2 курсу вибрала одноосібно-демократичний стиль ─ 21 особа. Проте студенти четвертого курсу останній варіант стилю вибрали утричі більше (74 особи), у цій позиції простежується 12 складових соціально-етичних цінностей.

За використаною методикою відповіді дозволили визначити, що до високого рівня можна віднести тих студентів, які набрали в сумі від 16 до 20 балів, до достатнього ─ від 11 до 15 балів, до середнього ─ від 6 до 10 балів, до низького ─ від 0 до 5 балів. Загалом слід зазначити, що на четвертому курсі жоден із студентів не вибрав авторитарно-одноосібного стилю, оскільки, на їх думку, при такому стилі управління майже не проявляються соціально-етичні цінності.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у розробці та  впровадженні  методик  соціально-педагогічного  впливу  на  формування «справедливості», як однієї зі складових соціально-етичних  цінностей.

 

Література:

1.              Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович. ─ М. : Издательство института практической психологии ; Воронеж : МОДЭК, 1997. ─ 352 с. 

2.              Гуськова Э. Е. Современные концепции экономической этики (социально-этический анализ) : дис. ... кандидата философ. наук : 09.00.05 / Гуськова Элла Евгеньевна. Тула, 2006. 129 с.

3.              Де Джордж Р. Т.  Деловая  этика  / Р. Т.    Де    Джордж ;     [пер    с     англ. Р. И. Столпера]. ─ Спб. : Экономическая школа ; М. : Прогресс, 2001. ─ Т. 1. ─ 496 с.

4.              Дубко Е. Л.   Социальная     справедливость  /   Е. Л.   Дубко   // Этическая мысль : научно-публицистические чтения.       М. :  Политиздат, 1988. ─ 384 с.

5.              Энциклопедический словарь / [под ред. Р. Г. Апресяна и А. А. Гусейнова]. М. : Гардарики, 2001. 671 с.

6.              Кант  И.  Лекции  по  этике / И. Кант ; [пер. с нем.]. М. : Республика, 2000. 431 с.

7.              Подоляк Я. В. Личность и коллектив : психология военного управления / Я. В. Подоляк. ─ М. : Военное издательство, 1989. ─ 347 с.

8.              Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. ─ М. : ЛКИ, 2010. ─ 536 с.