Гавриленко К.М.

Національний технічний університет України «КПІ»

Проблеми індивідуального підходу до студентів у навчанні іноземним мовам в немовному вузі

Навчання іноземній мови в немовному вузі, як відомо, спрямоване на підготовку майбутніх фахівців до роботи зі спеціальною літературою та професійному спілкуванню іноземною мовою. Успіх у досягненні цієї мети багато в чому залежить від індивідуального підходу при навчанні студентів немовних спеціальностей, оскільки при масовому навчанні ми маємо справу не з абстрактним середнім студентом, а з конкретними людьми, кожен з яких індивідуальний і має тільки йому притаманні якості.

У методиці існує системно-структурний підхід до індивідуалізації, який дозволяє говорити про індивідуальну, суб'єктну і особистісну індивідуалізацію. Кожна людина, як індивідуальність, вирізняється за індивідуальними властивостями (здатність до вивчення іноземних мов, пам'ять та ін.). У методиці такий підхід отримав назву «власне індивідуалізація». Цей підхід, який можна назвати диференційованим, знаходить своє вираження в підборі завдань для студентів залежно від їх здібностей і рівня знань. Зокрема, у багатьох підручниках автори спеціально передбачають додаткові вправи, що дозволяють викладачеві здійснювати диференційований підхід до навчання різних груп студентів залежно від їх мовної підготовки.

Кожна людина також відрізняється від іншої і за своїми суб'єктивними властивостями (вміння виконувати ті чи інші види діяльності, вправи, завдання, уміння вчитися, тобто кожен студент має свій спосіб оволодіння знаннями, свою стратегію). Такий підхід у методиці має назву «суб'єктної індивідуалізації».

І, нарешті, третій підхід, відомий як «особистісна індивідуалізація» є найважливішим для мотивації активності студента, оскільки найближчий до свідомого підходу. Особистісні властивості людини обумовлені суспільними відносинами не прямо, а через її внутрішній світ. Особистісні властивості студентів включають їх інтереси, духовні потреби, моральні цінності, особистий досвід, ставлення до навколишнього світу.

При навчанні іншомовній мові студент сприймає запропоновані йому мовні завдання як свої власні і виявляє справжню активність лише в тому випадку, якщо запропоновані завдання і засвоюваний матеріал відповідають його потребам та інтересам як особистості. Тому заняття з іноземної мови потрібно будувати так, щоб у студентів була можливість поділитися своїм досвідом чи переживаннями, необхідно використовувати вправи, в яких вони, могли б висловити свої особистісне ставлення до фактів навколишньої дійсності, виявляючи таким чином свою індивідуальність.

Хоча всі сторони індивідуалізації тісно пов'язані, головною для навчання іноземній мові є особистісна сторона індивідуалізації. Ефективне навчання має поєднувати фронтальні та індивідуальні заняття. Проблема індивідуалізації навчання набуває великого значення в даний час, коли здійснюється перехід до системи багаторівневої освіти. Це дасть можливість найбільш повно розвинути творчий потенціал особистості, її ініціативу та самостійність, які є важливими для майбутньої професійної діяльності.

Завдання індивідуалізації навчання згадуються в документах Ради Європи. Зокрема, в немовних вузах можна спостерігати велике розходження в рівні знань студентів-першокурсників, серед яких є випускники спеціалізованих шкіл з поглибленим викладанням іноземної мови та звичайних середніх шкіл. Індивідуалізацію навчання студентів досить складно здійснити на рівні бакалаврського навчання через недостатню кількість годин з іноземної мови. Тому така робота повинна бути постійною і цілеспрямованою. Врахування індивідуальних особливостей студентів слід здійснювати шляхом застосування різних методів, диференційованому підході до домашніх завдань, розподілі варіантів контрольних робіт за ступенем складності, варіюванні матеріалу залежно від індивідуальних особливостей студентів.

Сенс диференційованого підходу полягає в тому, щоб враховуючи індивідуальні особливості кожного студента, вибрати для нього відповідний характер завдань на занятті і для самостійної роботи. Можна працювати в аудиторії над спільним завданням, але при цьому різні групи студентів отримають диференційовані завдання з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Студенти з різною мовною підготовкою можуть включиться в активну роботу, при цьому найбільш сильні студенти виконують завдання підвищеної труднощі.

При тренуванні граматичного та лексичного матеріалу необхідно спочатку звертатися до студентів з високим та середнім рівнями знань іноземної мови, а потім до слабо підготовлених. Таким чином, студенти зі слабкою підготовкою, перш ніж самі скажуть нову мовну конструкцію, можуть почути їх по 5-6 разів. Це допоможе їм правильно вжити і запам'ятати мовний матеріал.

На даний час процес навчання іноземній мові в технічному вузі не може бути достатньо ефективним без використання сучасних технічних засобів. Індивідуальний підхід при використанні комп'ютерних програм полягає в наступному: ті, у кого більш розвинена слухова пам'ять, мають можливість прослухати те чи інше слово або мовну модель необхідну кількість разів, а студенти з переважаючою зоровою пам'яттю більше уваги звертають на графічний образ слова.

Використання відеофільмів також сприяє реалізації індивідуального підходу. Організація навчального процесу на основі використання мультимедійних курсів і комп'ютерних технологій також дозволить здійснювати індивідуалізацію навчання іноземній мові. Велике значення може зіграти й правильний підбір текстів для поза аудиторного читання з урахуванням інтересів, здібностей та рівня підготовки конкретного студента.

Всі ці методи можуть стати засобом мотивації студента до вивчення іноземної мови. Таким чином, раціональне поєднання фронтальних і диференційованих занять зі студентами немовних спеціальностей сприятиме ефективному навчанню іноземної мови в технічному вузі.

Література:

1. Гавриленко К.М. Проблеми індивідуального підходу при навчанні іноземній мові у немовному вузі / К.М. Гавриленко // «Сучасні методи викладання іноземної мови професійного спрямування у вищій школі»: Збірник наукових статей. – К.: НТУУ «КПІ», –2013. – 442 с.

2. Башмаков М.И. Индивидуальная образовательная программа средней школы. // Шк. технологии. – 2000. – №4.

4. Шамова Т.И. Управление образовательными системами / Т.И. Шамова, Т.М. Давыденко, Г.Н. Шибанов. – 2-е изд., стер. – М.: Академия, 2005.