ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ/5.Современные методы преподавания

Д. пед. н. Кузнєцова О.Я.

Національний авіаційний університет, Україна

САМОСТІЙНА РОБОТА – ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ ЗА МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ

Озираючись та аналізуючи зміни, що сталися за останні понад двадцять років в економіці нашої держави, слід констатувати, що розвиток ринкових економічних відносин викликав радикальний перерозподіл у спектрі галузей економіки, у тому числі, потужний розвиток наукоємних технологій, які посіли чільне місце на тлі сучаної економіки всіх держав світу.

У цьому зв’язку, кардинально змінюється портрет сучасного фахівця – випускника вищого технічного навчального закладу освіти, зокрема фахівця авіаційної галузі. Першочергового значення набуває здатність випускника швидко адаптуватися у своєму професійному постійнозмінюваному інформаційному полі, тобто володіння вміннями та навичками системно самостійно добувати та опановувати новітні фахові знання. Бо швидкість утворення нових знань у наш час така, що за термін навчання у вищому навчальному закладі новітні знання перетворюються на застарілі. Сказане особливо стосується фундаментальної підготовки майбутніх авіаційних інженерів, яких готують для роботи у сучасній авіаційній галузі, де в першу чергу впроваджуються найновіші наукові досягнення. У зв’язку з цим, у сучасних умовах швидкого розвитку науки і технологій реалізація головного гасла Болонської декларації — навчання впродовж життя («Lifelong Learning» — LLL) — має вирішальне значення.

Модульно-рейтингова технологія навчання фізики, яка презентується у даній статті, з’явилась як результат вирішення нових євроінтеграційних завдань, які поставлено перед сучасною вітчизняною вищою школою, та введення «катастрофічиних» співвідношень аудиторних та поза аудиторних навчальних годин у сучасні навчальні плани з курсу фізики для авіаційних спеціальностей (табл.1). Як бачимо, впродовж останніх років спостерігається тотальне зменшення як загальної кількості, так і кількості аудиторних навчальних годин, призначених у робочих навчальних планах на вивчення курсу фізики; збільшення кількості навчальних годин, відведених на самостійну роботу студентів, у тому числі, й при винятковому зростанні загальної кількості навчальний годин; перехід від вивчення фізики замість трьох семестрів впродовж двох і, навіть, одного; повна відсутність годин на проведення практичних занять або зазначені години заплановано тільки в першому семестрі.

Таким чином наголос у сучасному навчальному процесі з фізики перенесено на поза аудиторну самостійну роботу студентів. Вказане переміщення акцентів вимагає адекватного підходу до організації всього навчального процесу, і в першу чергу, самостійної, аудиторної та поза аудиторної, роботи студентів.

Слід зазначити, що фізику в авіаційному вищому навчальному закладі (ВНЗ) освіти студенти починають вивчати на першому курсі з першого або другого семестру. Студенти-першокурсники — це, по суті, ще вчорашні школярі із своєю специфічною віковою психологією та звичкою до виконання завдань під наглядом вчителя. Тому, як показує досвід роботи, різкий перехід від шкільної системи навчання до характерних для ВНЗ темпів, прийомів та обсягів подачі матеріалу вимагає від студентів-першокурсників певної психологічної адаптації, що не завжди перебігає досить спокійно та «безболісно». Як наслідок, наприкінці семестру накопичується академічна заборгованість, ліквідація якої не завжди для студентів-першокурсників закінчується вдало.

Таблиця 1

Перелік спеціальностей та кількість годин, відведених у робочих навчальних планах на вивчення курсу фізики

Спеціальність	Рік	Усього годин	Усього аудиторні години	Самостійна робота	Індивідуальна робота
Програмна інженерія	2008	144	80	64	0
	2012	144	72	72	0
Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансованого природокористування	2001	243	123	105	15
	2013	198	105	93	0
Автоматизація та компьютерно-интегровані технології	2003	297	174	103	20
	2012	360	210	150	0
Хімічна технологія	2005	297	175	107	15
	2012	324	175	149	0
Обслуговування повітряних суден	2009	306	176	115	15
	2012	306	176	130	0
Авіа- та ракетобудування	2009	324	176	133	15
	2012	324	176	148	0
Геодезія, картографія, землеустрій	2005	324	176	128	20
	2012	324	158	166	0
Видавничо-поліграфічна справа	2008	324	191	113	20
	2012	324	191	133	0
Енергомашинобудування	2001	324	193	116	15
	2012	324	210	114	0
Комп’ютерні системи та мережі	2001	432	242	170	20
	2012	216	140	76	0
Електротехніка та електротехнології	2012	396	210	186	0

Організація навчання фізики за модульно-рейтинговою технологією створює практичні умови, наскільки це можливо, які сприяють досягненню вказаної мети: студенти-першокурсники поступово привчаються до університетської системи самостійної роботи над навчальним матеріалом у комбінації з його вивченням під час аудиторних занять. З цією метою, у рамках запропонованої модульно-рейтингової технології, на кожному практичному занятті організовано поглиблений контроль результатів самостійної поза аудиторної роботи студентів, методика якого базується на використанні консультаційно-контрольних форм навчання.

Як сказано вище, переважна більшість робочих навчальних планів не містять години, заплановані для проведення практичних занять з фізики. Проте, методичні завдання, які є принциповими в курсі фізики для майбутніх авіаційних інженерів, залишаються незмінними. Перш за все, це формування у студентів, починаючи з першого курсу, характерних вмінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності, у тому числі:

· математичне моделювання реальних об’єктів вивчення;

· здійснення постановки і математичного розв’язку задачі;

· дослідницької діяльності, тобто проведення фізичного аналізу отриманих результатів.

Іншим завданням є сприяння більш глибокому засвоєнню теоретичного, в тому числі, лекційного матеріалу, через різні форми контролю. У зв’язку з цим, у розробленій модульно-рейтинговій технології частину навчального часу, запланованого на лабораторні заняття, призначено для проведення теоретичної частини лабораторної роботи, яка організована як вище описане практичне заняття. У свою чергу, тематика останнього тісно пов’язане з експериментальною частиною лабороторної роботи, що потім виконується.

В залежності від схеми взаємодії учасників навчального процесу серед загальних форм організації навчання можна виділити такі, як фронтальна та парна. Такий поділ загальних форм навчання грунтується на характеристиці особливостей комунікативної взаємодії, з одного боку, між викладачем та студентами, з другого, між самими студентами. Фронтальна форма навчання характерна для роботи студентів при опрацюванні одного того самого змісту, при виконанні одного того самого виду діяльності. Під час фронтальної форми навчаня викладач працює з повною групою в переважно єдиному темпі, при цьому студенти виконують спільні завдання.

У парному навчанні має місце навчальна взаємодія між двома студентами. Особливо ефективна така форма організації навчання, коли до складу пари належать студенти з різною мотивацією до навчання або різним рівнем підготовки. Обговорюючи завдання, між ними відбувається взаємонавчання та взаємоконтроль самостійно опрацьованого навчального матеріалу.

Враховуючи психологічні вікові особливості студентів 1 курсу, в І семестрі вивчення фізики виконання лабораторних робіт організовано за фронтальним принципом таким чином, що вони виконуються за темами, які вже раніше опрацьовано на лекції та практичному занятті. У ІІ семестрі лабораторні заняття проводяться також по підгрупах, проте, на відміну від І семестру, в межах підгрупи застосовується парна організаційна форма навчання, тобто підгрупа ділиться на пари - бригади. Графік виконання експериментальної частини лабораторної роботи видається студентам на початку семестру і складений таким чином, що на одному і тому ж занятті бригади виконують різні за темами роботи.

Таким чином, однією із ключових особливостей запропонованої модульно-рейтингової технології організації навчання фізики є неперервна мотивація студентів з боку викладача до виконання самостійної роботи через постійний контроль її результатів. Як показано вище, саме на самостійну роботу студентів відводиться наразі сучасними навчальними планами від шестидесяти і більше відсотків загальної кількості навчальних годин. У такому випадку саме практичні та лабораторні заняття стають єдиним місцем, де можна реально здійснити системний ефективний аудиторний контроль таких великих обсягів самостійної роботи, що й впроваджено у даній навчальній технології.