Доній
В.О.
Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля,
Україна
Проблема визначення поняття та класифікації видів банкрутства фізичної
особи-підприємця
На сьогоднішній день в умовах нестабільної економічної ситуації, що виникла
в Україні у зв’язку з загостренням фінансової кризи та спостерігається протягом
останніх років, кількість неплатоспроможних та збанкрутілих підприємств значно
зростає. Саме тому, проблема банкрутства є дуже актуальною та потребує
подальшого вивчення.
У зв’язку з цим, виникає необхідність детально дослідити та проаналізувати
сутність такого явища, як банкрутство. У даній статті ми приділимо увагу
трактуванню змісту категорії «банкрутство фізичної особи-підприємця» та
розглянемо різноманітні ознаки, покладені в основу класифікацій видів
банкрутства фізичної особи-підприємця.
Необхідно зазначити, що незважаючи на існування багатьох різноманітних
підходів щодо трактування поняття банкрутства, не існує єдиного
загальноприйнятого визначення його сутності з урахуванням такого суб'єкта
підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємця, а також відсутня певна
систематизація даних підходів.
Багато вчених, зокрема таких, як Є.М. Андрущак [3], О.Л. Пластун [6], Л.С. Ситник [8], О. Третяк [9] та
інших, приділяли увагу теоретичним та практичним аспектам дослідження сутності
процедури банкрутства.
Розглянемо трактування поняття банкрутства, надане деякими з них. Так, Є.М.
Андрущак зазначає, що банкрутство – це визнане судовими органами незадовільне
господарське становище фізичної чи юридичної особи, ознакою якого є припинення
розрахунків за зобов’язаннями через нестачу активів у ліквідній формі
[3, с. 29].
О.Л. Пластун розглядає
банкрутство підприємства як підсумковий результат глибокої фінансової кризи, що
унеможливлює нормальну діяльність підприємства та робить його неплатоспроможним
[6, с. 256].
Л.С. Ситник вважає, що банкрутство - це зафіксована юридично точка в
життєвому циклі підприємства, що означає неможливість ведення
фінансово-господарської діяльності з невід'ємним прибутком як самостійним
господарюючим суб'єктом [8, с. 32].
О. Третяк, у свою чергу, зазначає, що банкрутство – це пов’язана з
недостатністю активів у ліквідній формі нездатність юридичної особи – суб’єкту
підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений
для цього строк [9, с. 46].
Окрім того, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана господарським
судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою
процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному
цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури. Як бачимо, українське законодавство базується на європейському
підході і практично ототожнює процедуру банкрутства з ліквідаційними процесами.
Отже, можна зробити висновок, що незважаючи на визначення в Законі поняття
боржника, яким є суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична
особа - підприємець), майже всі науковці розглядають поняття банкрутства з
позиції неспроможності підприємства.
Таким чином, можемо конкретизувати зміст категорії «банкрутство фізичної
особи-підприємця» як визнану судом неспроможність фізичної особи-підприємця
(суб'єкта підприємницької діяльності) виконувати свої зобов’язання та
продовжувати підприємницьку діяльність внаслідок її економічної неефективності,
що є негативним наслідком кризи, призводить до порушення фінансових відносин і
ставить під загрозу подальше існування фізичної особи-підприємця (суб'єкта
підприємницької діяльності).
Що стосується видів банкрутства, то слід зазначити, що
незважаючи на велику кількість наданих вченими класифікацій, в основу яких
покладені різні критерії, на сьогоднішній день не існує єдиної
загальноприйнятої класифікації видів банкрутства фізичної особи-підприємця.
Зазначимо, що банкрутство
фізичної особи-підприємця може бути викликане як зовнішніми (які не залежать
від діяльності підприємства), так і внутрішніми (що повністю визначаються
умовами діяльності самого підприємства) факторами. До зовнішніх факторів
належать: політична нестабільність у державі, значний рівень інфляції; сезонні
коливання, зменшення купівельної спроможності населення; зниження попиту на
продукцію, природні катаклізми тощо. Серед внутрішніх факторів виділяють:
неякісне управління підприємством, недоліки у виробничо-технічній,
інноваційно-інвестиційній політиці; несвоєчасна та неадекватна реакція на зміни
в ринковому середовищі; нераціональна організаційна структура управління
підприємства; помилки у формуванні та впровадженні конкурентної стратегії тощо.
На думку О.Ю. Мірошниченка, поняття банкрутства
поєднує у собі різноманітні ознаки, які дозволяють виділити у фінансовій
практиці наступні види банкрутства: реальне, технічне, навмисне та фіктивне [5, с. 323].
Н.В. Картохіна
класифікує види банкрутства, приймаючи до уваги такі критерії як:
- навмисність
дій певних осіб відносно доведення суб’єкта господарювання до процедури
банкрутства (навмисне і ненавмисне банкрутство);
- невідповідність
стану активів суб’єкта господарювання їх реальному змісту (реальне, фіктивне і
приховане банкрутство) [4].
О.М. Рибалко та Н.С. Дьячкова, у свою чергу, виділяють
наступні види банкрутства за такими класифікаційними ознаками, як:
- Умисність (необережне, умисне);
- Фактичний стан фірми (реальне, приховане, фіктивне);
- Результат розгляду справи (ліквідація бізнесу, оновлення фірми);
- Ініціатор банкрутства (добровільне, примусове);
- Причини виникнення (екзогенного типу, ендогенного типу);
- Характер виникнення (юридичне, економічне);
- Національна належність сторін (національне, транснаціональне);
- Ступінь задоволення вимог при ліквідації (з повним задоволенням, з
частковим задоволенням) [7, с. 71].
Отже, в ході проведеного дослідження видів банкрутства встановлено, що
науковці визначають різні критерії класифікації видів банкрутства, проте в
чинній редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом» передбачені лише два види банкрутств - залежно від
ініціатора процедури банкрутства - добровільне (коли ініціатором банкрутства є
сам боржник) та примусове (коли ініціатором виступає кредитор боржника).
Таким чином, при удосконаленні законодавства про банкрутство з метою більш
детального вивчення видів банкрутства, а також для виявлення фактів
прихованого, фіктивного та навмисного банкрутства фізичної особи-підприємства
як суб’єкта підприємницької діяльності та розробки шляхів запобігання процесу
банкрутства, розглянувши вище зазначені класифікації, ми вважаємо, що було б
доцільно використовувати більш повну класифікацію видів банкрутства фізичної
особи-підприємця як суб’єкта підприємницької діяльності, приймаючи до уваги
наступні ознаки:
1. Залежно від ініціатора процедури банкрутства:
а) добровільне (коли ініціатором банкрутства є сам боржник);
б) примусове (коли ініціатором виступає кредитор боржника);
2. Залежно від навмисності дій певних осіб відносно доведення фізичної
особи-підприємця як суб’єкта підприємницької діяльності до процедури банкрутства:
а) ненавмисне (виникає в результаті ведення неефективної господарської
діяльності фізичною особою-підприємцем);
б) навмисне (виникає в результаті навмисних дій, вчинених фізичною
особою-підприємцем, що полягають у свідомому некомпетентному фінансовому
управлінні з метою доведення до неплатоспроможності даного суб’єкта
підприємницької діяльності);
3. Залежно від фактичного стану активів:
а) реальне (активи фізичної особи-підприємця відповідають їх реальному
стану);
б) фіктивне (активи фізичної особи-підприємця не відповідають їх фактичному
стану; сутність фіктивного банкрутства полягає у приховуванні інформації про
реальний фінансовий стан суб’єкта підприємницької діяльності з метою припинення
діяльності фізичної особи-підприємця);
в) приховане (активи фізичної особи-підприємця не відповідають їх
фактичному стану; сутність прихованого банкрутства полягає у приховуванні
інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта підприємницької діяльності з
метою продовження діяльності фізичної особи-підприємця);
4. В залежності від результату:
а) ліквідація (припинення діяльності фізичної особи-підприємця);
б) оздоровлення (оновлення діяльності фізичної особи-підприємця);
5. Залежно від криміналістичних ознак, що містяться у діях фізичної
особи-підприємця, відповідальність за які передбачається кримінальним правом
України:
а) фіктивне;
б) приховане;
в) навмисне.
Отже, проаналізувавши дослідницьку базу та розглянувши різні підходи вчених
до вивчення категорії банкрутства, яка має свої особливості та специфіку, ми
дійшли висновку, що проблема визначення поняття та класифікації видів
банкрутства фізичної особи-підприємця рідко поставала перед науковцями та є
недостатньо дослідженою. У процесі аналізу нами було запропоновано трактування
поняття банкрутства фізичної особи-підприємця та розроблено нову класифікацію
видів банкрутства фізичної особи-підприємця.
Зазначимо, що результати даного дослідження є дуже важливими для
комплексного вивчення даного явища та науки в цілому. Вони можуть бути
використані для написання статей, курсових, дипломних робіт та дисертацій.
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV //
Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18-22. - ст. 144.
2. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (в редакції Закону
№ 4212-VI від 22.12.2011 року) // Відомості Верховної Ради України. -1992. - №
31. - ст. 440.
3. Андрущак Є.М. Удосконалення
інституту банкрутства /
Є.М. Андрущак // Фінанси України. – 2001. - № 9. – С. 29-37.
4. Картохіна Н.В. Формування сутності активного
антикризового управління / Н.В. Картохіна // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/pspe/2007-3/Kartohina_307.htm;
5. Мірошниченко О.Ю. Інститут банкрутства як інструмент регулювання
діяльності неплатоспроможних підприємств / О.Ю. Мірошниченко // Теоретичні та
прикладні питання економіки. – 2012. – Випуск 27. – Т.1. – C. 321-331.
6. Пластун О.Л. Визначення
сутності поняття «банкрутство» в сучасній науковій літературі / О.Л.
Пластун // Вісник ЖДТУ. – 2005. - № 2. – C. 256-261.
7. Рибалко О.М., Дьячкова Н.С. Фіктивне банкрутство та
ознаки його виявлення
/ О.М. Рибалко, Н.С. Дьячкова // Вісник
Запорізького національного університету. – 2011. - № 2 (10). – C. 71-77.
8. Ситник Л.С.
Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством:
Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.02.03 / Л.С. Ситник / НАН України. Ін-т екон. пром-сті. — Донецьк, 2002. — 32 с.
9. Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств / О.
Третяк // Економіка України. – 2000. - № 2. – C. 46-50.