Дяченко Ю.С.

Запорізький національний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., cт. викладач Омельянчик С.В.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦЯ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

За умов реформування існуючого законодавства про працю питання з’ясування правового статусу роботодавця набуває особливої актуальності. При цьому однією з найбільш складних проблем трудового права є підстави залучення роботодавця до матеріальної відповідальності. У трудовому законодавстві України, яке діє на сьогоднішній день, відсутнє чітке формулювання підстав матеріальної відповідальності роботодавця.

Отже, на сьогодні необхідним є дослідження матеріальної відповідальності роботодавця за чинним Кодексом законів про працю України, а також за проектом нового Трудового кодексу України.

У сучасній юридичній літературі питанням матеріальної відповідальності в трудовому праві займались такі вчені, як: Н.Ю. Дом’юк, К.С. Рудик, С.М. Прилипко, Ю.В. Пожаров, Н.М. Хуторян, Ю.С. Адушкін, Є.О. Харитонов та інші. Проте, не дивлячись на ґрунтовні дослідження, дане питання розглядалось в рамках ширшої тематики та фрагментарно, не приділяючи достатньої уваги статусу роботодавця як суб’єкта матеріальної відповідальності.

Перш ніж перейти до розгляду зазначено питання, зауважимо, що відповідно до юридичної доктрини матеріальну відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові, слід визначити як обов'язок роботодавця відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх трудових обов'язків, у розмірі і порядку, передбаченому законодавством [1, 98].

Відповідно до ст.153 Кодексу законів про працю України в основі матеріальної відповідальності роботодавця лежить його обов’язок створити умови, необхідні для нормальної роботи; забезпечити здорові та безпечні умови праці, а також впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки та санітарно-гігієнічні умови, які запобігають виробничому травматизму і виникненню професійних захворювань працівників.

У ст.ст.117,235,236 Кодексу законів про працю України передбачений обов'язок роботодавця відшкодувати працівникові шкоду, завдану затримкою розрахунку при звільненні, незаконним звільненням, переведенням працівника на іншу роботу, неправильним формулюванням причини звільнення у трудовій книжці, затримкою видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, затримкою виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Ст.237 КЗпП України передбачена матеріальна відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника. Ст.237-1 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати працівнику моральну шкоду [2].

З огляду на це, матеріальна шкода, яку роботодавець відшкодовує працівникові, може складатися з двох частин: майнового та немайнового характеру.

Сучасні науковці-теоретики на основі аналізу чинного законодавства та судової практики зазначають, що матеріальна шкода, заподіяна працівникові при виконанні ним трудових обов’язків, включає в себе: 1) шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок порушення права на працю: при необґрунтованій відмові у прийнятті на роботу; при прийнятті працівника на роботу з порушенням правил прийняття, що спричинило його подальше звільнення з цієї причини; при незаконному переведенні на іншу роботу, відстороненні від роботи, звільненні працівника; при порушенні обов’язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату); 2) шкоду, заподіяну майну працівника; 3) моральну шкоду [3, 139].

Наразі існує прогалина в трудовому законодавстві: якщо друга і третя вищезазначені сфери, хоч і недосконало, але врегульовані трудовим законодавством, то норма матеріальної відповідальності роботодавця за незаконну відмову у прийняття на роботу у КЗпП України відсутня.

Проект Трудового кодексу України станом на 22 квітня 2013 р., розроблений робочою групою Міністерства соціальної політики України визначає підстави та умови відповідальності роботодавця досить детально. Так, Главою ІІ проекту передбачені такі випадки матеріальної відповідальності роботодавця: 1) матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну майну працівника (ст.415); 2) матеріальна відповідальність роботодавця за невиконання обов’язків щодо надання працівникові матеріальних благ і послуг (ст.416); 3) матеріальна відповідальність роботодавця в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором (ст.417); 4) відповідальність роботодавця за заподіяну моральну шкоду (ст.418) [4].

Та, не дивлячись на детальне регламентування матеріальної відповідальності роботодавця проектом Трудового кодексу України, Глава ІІ даного кодексу потребує доопрацювання.

Як додаток до цього можна зазначити, що 14 листопада 2014 року Конфедерація вільних профспілок України, проаналізувавши на своєму засіданні проект Трудового кодексу України пришла до висновку, що проект Трудового кодексу України містить норми, які погіршують становище працівників та профспілок у порівнянні з чинним законодавством, що істотно порушує принципи Конституції України та Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права [5].

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що випадки відповідальності роботодавця, які містяться як у діючому Кодексі законів про працю України, так і у проекті Трудового кодексу України не є вичерпними та досконалими, тому доцільно доопрацювати проект Трудового кодексу та усунути відповідні прогалини, враховуючи судову практику, думку відомих науковців та відповідні положення науки трудового права; а також внести відповідні зміни до сучасного трудового законодавства.

Так, на нашу думку, до Кодексу законів про працю України, а в подальшому і до Глави ІІ проекту Трудового кодексу України необхідно внести доповнення стосовно матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок порушення права на працю. У цій статті необхідно встановити обов'язок роботодавця відшкодувати працівникові втрачений ним заробіток у разі незаконної відмови у прийнятті на роботу.

Література:

1. Харитонов Є.О., Чанишева Г.І. Актуальне дослідження проблем матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин / О.Є. Харитонов, Г.І. Чанишева // Митна справа. – 2002. – №5. – С. 98–103.

2. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1971. - № 50. – Ст.375.

3. Пожаров Ю.В. Відповідальність роботодавця у трудових правовідносинах / Ю.В. Пожаров // Актуальні проблеми держави і права. – 2010. – №1. – С. 137-141.

4. Проект Трудового кодексу України від 22 квітня 2013 р. № 2902 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46746&pf35401=259514

5. Офіційний сайт Конфедерації вільних профспілок України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kvpu.org.ua/uk/news/6/3682/analiz-proektu-trudovogo-kodeksu-ukraini,-pidgotovlenijj-yuridichnim-viddilom-kvpu