Гринь Ілля Олегович Учень 10-А класу Полтавська гімназія №6, Україна

Науковий керівник: Кочеткова Ірина Анатоліївна,

Учитель історії вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель, Україна

Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції

Проблема корупції не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Це зумовлено низкою політичних, економічних, організаційно-управлінських, правових, ідеологічних, морально-психологічних факторів. Ефективна протидія корупції неможлива без послідовного наукового забезпечення, передусім без об’єктивного аналізу факторів корупції та реальної оцінки здійснюваних заходів. Рівень такого забезпечення в нашій державі також не можна визнати належним.

Ця проблема стосується насамперед розуміння соціальної та правової природи корупції, визначення її сфери прояву, суб’єктів, видів корупційних правопорушень, корупційної злочинності, механізму та факторів корупції, тенденцій її розвитку, змісту антикорупційної діяльності, її суб’єктів, напрямів, засобів.

Протидія корупції є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно важливою і складною справою.

Перший прем'єр-міністр Республіки Сінгапур JIi-Куан-Ю, один з творців сінгапурського «економічного дива», на запитання, за допомогою яких законів та програм у Сінгапурі була подолана корупція, відповів:

«Не потрібно жодних нових законів і жодних програм, достатньо, щоби нагорі опинилось кілька порядних людей».

Це повною мірою стосується України, для якої корупція стала чинником, що реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу держави.

За останні роки в Україні у сфері протидії корупції зроблено досить багато: прийнято спеціальний антикорупційний закон («Про очищення влади» ( про люстрацію) від 15 жовтня 2014) та ряд інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено Концепцію боротьби з корупцією та спеціальну антикорупційну програму, запроваджено систематичне проведення організаційних заходів з питань протидії корупції тощо.

Такий стан теоретичної розробки проблеми відбивається на формуванні антикорупційної політики, обґрунтуванні конкретних цілей та основних напрямів протидії корупції, здійсненні правоохоронної діяльності у цій сфері.

Вказані обставини зумовили актуальність комплексного кримінологічного та кримінально-правового дослідження проблем протидії корупції, напрями та зміст нашої роботи.

При цьому необхідно визначити проблеми протидії не лише корупційної злочинності, а й корупції загалом. Це обумовлено такими чинниками:

По-перше, корупція — це системне соціальне явище, закономірності розвитку якого та закономірності протидії якому доцільно досліджувати з урахуванням всієї різноманітності корупційних проявів.

По-друге, корупційні злочини від незлочинних корупційних проявів у багатьох випадках відділяє надзвичайно тонка грань. Межі певного виду корупційної поведінки (діяльності) в контексті її правової оцінки є дуже рухливими.

По-третє, дослідження корупційних правопорушень незлочинного характеру викликано потребою запобігання корупційній злочинності.

Сучасна теорія наукового пізнання соціальних явищ охоплює комплекс теоретичних методів, що має різноманітні прояви закономірності та тенденції розвитку, вплив на різні соціальні процеси.

Наукова новизна отриманих результатів роботи полягає у тому, що вона є дослідженням основних кримінологічних та кримінально-правових проблем протидії корупції; в ньому закладені основи правової теорії та кримінологічного вчення протидії корупції.

У роботі висунуто і обґрунтовано або додатково аргументовано ряд нових теоретичних та прикладних понять, положень та висновків, зокрема:

1. Дослідження корупції як системного соціального явища. Сформульовано і розкрито його основні ознаки та соціальну сутність. Визначено, що оптимальним у протидії корупції є: зменшення її обсягів та небезпечності; обмеження (локалізація) сфери обумовлення та поширення, взаємовпливу корупції та економічних, політичних, правових та інших соціальних явищ і процесів; збільшення ризику настання негативних наслідків для особи — учасника корупційних відносин.

2. Зроблено висновок про те, що корупція є не лише правовою та кримінологічною, а й загально-соціальною, політичною та економічною проблемами суспільства та держави. В кримінально-правовому значенні корупція не є самостійним видом злочину, вона проявляється в багатьох видах злочинної поведінки (діяльності).

3. Обґрунтовано позицію, відповідно до якої корупція та організована злочинність є органічно взаємопов’язаними, але все-таки самостійними соціальними і правовими явищами, яким притаманні специфічні кримінологічні та кримінально-правові ознаки.

4. Обґрунтовано висновок, що дані офіційної статистики про корупцію не дають чіткого і повного уявлення щодо її поширеності, рівня корумпованості владних структур.

5. Дістала подальшого розвитку кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють корупційні правопорушення: визначено особливості соціального статусу таких осіб, роль цих особливостей в обумовленні корупційних правопорушень та розвитку корупції в цілому, спрямуванні антикорупційної діяльності; охарактеризовано окремі типи хабарника.

6. Успішна реалізація антикорупційної політики і ефективна протидія корупції можлива за наявності трьох основних чинників: 1) належного антикорупційного законодавства; 2) повного і ефективного його застосування; 3) політичної волі керівництва держави реально і системно протидіяти корупції, насамперед запобігати дії чинників корупції. Визначено зміст політичної волі та її роль в антикорупційній діяльності. Визнано за необхідне передбачити антикорупційну функцію як одну з основних та постійних функцій правової демократичної держави.

7. Обґрунтовано положення про пріоритетність запобігання корупції в антикорупційній діяльності.

8. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення норм Кримінального кодексу України ,що мають антикорупційне спрямування. Обстоюється необхідність диференціації відповідальності за вчинення службових зловживань службовими (посадовими) особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування та особами, які виконують управлінські функції в недержавних організаціях. Обґрунтовано необхідність збереження в КК норми про відповідальність за провокацію хабара, а також недоцільність передбачення у ньому такого спеціального складу злочину, як корупція.

Закон «Про засади запобігання і протидії корупції» не є панацеєю від хвороби, яка надто тяжко вразила нашу державу і суспільство. Він може стати лише першим кроком на важкому шляху до нормального життя, на якому очікують численні перепони, вдавані і справжні небезпеки.

Ось чому проблема подолання корупції в Україні на наш погляд є однією з першочергових.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. -К.:Атіка,2001.-304с.

2. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. — К.: Парламентське вид., 2000. — 256 с.

3. Мельник М.І. Корупційна злочинність // Курс кримінології. Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, М.І. Мельник та ін. / За заг. ред. О.М. Джужи. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 24-34.

4. Мельник М.І. Злочини в сфері службової діяльності // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К., 2001. — С. 909-932.

5. Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. — 2000. -№ 4. — С. 59-64.

6. Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. — 2000.-№ 11.-С. 126-130.

7. Мельник М. Чи потрібна у Кримінальному кодексі спеціальна стаття про відповідальність за корупцію? // Вісник Академії правових наук України. — 2000. -№ 4 (23).-С. 211-221.

8. Мельник М. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України. — 2001 . — № 2 (25). — С. 168-182.

9. Мельник М.І. Протидія корупції: поняття, мета, напрями // Право України. — 2002. — № 4. — С. 22-26.

10. Мельник М.І. Новий Кримінальний кодекс у контексті антикриміногенної політики України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — 2002. — С. 383-390.

11. Мельник М.І. Характеристика корупційних процесів в Україні Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. Спецвипуск. — Київ, 2000. — С. 255-258.

12. Мельник М.І. Корупційна злочинність в Україні: стан, тенденції, вплив на соціально-економічні процеси // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. — 2001. — № 1. — С. 77-87.

13. Мельник М.І. Корупція // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енциклоп.», 2001. — Т. 3. — С. 369-370.

14. Мельник М.І. Антикриміногенна політика // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2001. — Т. 1. — С. 547-548.

15. Мельник М.І. Нові аспекти кримінальної відповідальності за посадові (службові) злочини // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер, міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов, ред.) та ін. — К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. -С. 199-202.