ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

 

Іванюта Н. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Формування активного рухового режиму студента ВНЗ

 

Актуальність проблеми визначається протиріччям між невідповідністю змісту фізичного виховання у ВНЗ в його нинішньому виді й інноваційним перетворенням у фізичному вихованні. Сьогодні існує ряд факторів, що здійснюють негативний вплив на розвиток фізичної культури й спорту серед студентської молоді й проблем, які потребують невідкладного вирішення: погіршення здоров'я молоді, недостатнє залучення молоді до занять фізичною культурою й спортом, що негативно впливає на здоров'я майбутніх поколінь       (О. Т. Кузнєцова, 2011; В. С. Мунтян, 2010; Ю. П. Кобяков, 2004).

 

У період соціальних перетворень і економічної модернізації суспільства, а також у зв'язку із поглибленням екологічних проблем, питанням охорони й зміцнення здоров'я молодого покоління приділяється особлива увага, тому що тенденція до погіршення здоров'я населення має місце бути. Створення сприятливих умов для повного фізичного, психічного й соціального благополуччя студента є одним з головних завдань ВНЗ [2, 7].

Найважливішим завданням, що визначає особливу значимість фізичного виховання як основи всебічного розвитку студента, є формування здорової, міцної й ініціативної молодої людини, яка самостійно орієнтується у навколишньому середовищі, здатної до навчання у ВНЗ й подальшої активної творчої діяльності. У той же час істотним фактором, що визначає стан здоров'я студентської молоді, є підтримка оптимальної фізичної активності впродовж навчання.

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

 

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – характеристика формування рухового режиму студентської молоді.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

 

Результати дослідження.

У теперішній час рівень економічного й соціального розвитку суспільства, подальше розширення й поглиблення науково-технічного прогресу, широка автоматизація і комп'ютеризація виробництва неухильно призводять, з одного боку, до інтенсифікації розумової праці, з іншого боку – до зниження м'язової роботи людини. Спостережуване в усьому світі явище гіподинамії стає характерною рисою не тільки дорослого населення, але й дітей та підлітків.

Дефіцит рухової активності здійснює негативний вплив на розвиток організму, нерідко сприяє виникненню значних порушень з боку різних органів і систем, особливо в молодому віці, у результаті може затримуватись загальний розвиток, знижуватись функціональні й адаптаційні можливості ще недостатньо зміцнілого організму, підвищуватися захворюваність. У зв'язку з цим особливу значимість здобуває чітко організований режим дня студентів із оптимальним чергуванням занять і активного відпочинку [6].

 

В сучасному суспільстві проблема збереження й зміцнення здоров'я студентів є актуальною, це пояснюється тим, що до них пред'являються досить високі вимоги, відповідати яким можуть тільки студенти зі здоровим організмом, а про здоров'я можна говорити не тільки при відсутності яких-небудь захворювань, але й за умови гармонічного фізичного й нервово-психічного розвитку, високої розумової й фізичної працездатності. Велика кількість школярів старших класів мають різні порушення в психофізичному розвитку й фізіологічні порушення, що стає причиною росту функціональних і хронічних захворювань.

Здоров'я є вищою цінністю для людини й важливою основою її активного творчого життя і благополуччя. Стан здоров'я підростаючого покоління – це найважливіший показник благополуччя суспільства, що відображає не тільки теперішню ситуацію, але й точний прогноз на майбутнє [1].

Існує кілька визначень поняття здорового способу життя (ЗСЖ), найбільше часто перераховуються різні складові характеристики ЗСЖ, які необхідно врахувати. Наприклад, вважається, що поняття ЗСЖ містить у собі комплекс таких факторів, як правильно організований і фізіологічно оптимальний режим праці, морально-гігієнічне виховання, загартовування, продуману організацію дозвілля, відмову від шкідливих звичок й активний руховий режим [3, 4].

Рухова активність є природною потребою людини в русі й одним із факторів, що здійснюють вплив на стан здоров'я й працездатність молодого організму, задоволення якої і є найважливішою умовою всебічного розвитку й виховання студента.

Відомо, що здоров'я формується під впливом цілого комплексу факторів (спадкоємна схильність, соціальні умови тощо), до найбільш значимих зовнішніх факторів, що визначають розвиток студента, відноситься фізичне виховання у ВНЗ, де викладач фізичного виховання відповідають за його фізичне, моральне, соціальне виховання й розвиток.

На визначення теоретико-методологічних підходів до побудови системи формування активного рухового режиму студентів здійснюють вплив ефективні фізкультурно-оздоровчі технології, що сприяють формуванню активного рухового режиму студентів, наприклад:

·        навчально-тренувальні заняття за розкладом;

·        самостійні заняття;

·        фізкультурні масові заходи тощо.

 

Вдосконалення рухової активності відбувається на заняттях з фізичного виховання, у повсякденній діяльності, впродовж виконання вправ в основних рухах, рухливих і спортивних іграх. Перевага фізичних вправ полягає в тому, що:

·        по-перше, відбувається комплексне вирішення виховних й освітніх завдань;

·        по-друге, діючи з більшим емоційним підйомом і прагнучи до досягнення кращих результатів в умовах змагань, студенти швидше вдосконалюються фізично;

·        по-третє, прояв самостійності й ініціативи в колективі однолітків сприяє активному застосуванню студентами придбаних раніше рухових вмінь і навичок.

 

Формування активного рухового режиму студентів має складатись з трьох рівнів:

1.     Перший рівень складають такі компоненти, як мета, завдання й принципи.

2.     Другий рівень містить такі компоненти, як руховий режим, періоди адаптації й фізкультурно-оздоровчі технології.

3.     Третій рівень формування характеризує результат впливу заходів, що були застосовані на попередньому рівні й, що є показником ефективності.

 

Активний руховий режим представляє собою один з основних компонентів здорового способу життя й реалізується з позицій цілісно-системного підходу до фізичного виховання студента в освітній установі, включаючи облік своєрідності адаптивних реакцій розумової й фізичної працездатності студентів і системно-структурних закономірностей, що обумовлюють вибір адекватних форм рухового режиму [5].

Вищезгадане формування активного рухового режиму студентської молоді здійснює ефективний позитивний вплив на розвиток процесів адаптації студента (колишнього школяра) до умов навчання у ВНЗ [8], що виражається:

·        зміною рухової активності і її характеристик (обсяг, інтенсивність, тривалість);

·        зниженням рівня захворюваності і її характеристик (тривалість, кількість випадків);

·        становленням статичних і динамічних функцій;

·        зниженням тривалості й полегшенням ступеня періоду адаптації;

·        поліпшенням рівня уваги, координаційної функції нервової системи.

 

Оптимальна організація всіх видів активного відпочинку  в поєднанні з іншими формами виховно-освітньої роботи допомагає встановити студенту доцільний руховий режим, що сприяє поліпшенню функціональних можливостей молодого організму, розвитку й вдосконаленню рухових якостей. Рухові дії й активна рухова діяльність не тільки розвивають студента фізично, але й піднімають настрій і дають емоційну розрядку. Крім того, проведення таких форм активного відпочинку, як дні здоров'я, спортивні свята й розваги надають більше можливості для самостійної ігрової й трудової діяльності, а також для розвитку індивідуальних творчих проявів.

 

Висновок.

1.     Оптимальний руховий режим може здійснити на організм сприятливий вплив.

2.     Гіподинамія (режим малорухомості) спричиняє негативні наслідки для молодого організму.

3.     Створенню передумов для забезпечення студентів раціональним рівнем рухової активності необхідно приділяти особливу увагу.

4.     Важливим й істотним аспектом є поетапний підхід до навчання руховим навичкам, що відповідають віку й фізичному розвитку студента. У цьому зв'язку заняття фізичною культурою і спортом є найефективнішими у навчанні рухам й підвищенні рухової активності, тому основну увагу необхідно приділити організації роботи на заняттях.

Подальше дослідження планується провести з метою визначення потреб студентів до занять руховою активністю.

 

Література

1.     Агаджанян Н. А. Здоровье студентов / Н. А. Агаджанян. – М.: Россия, 1997. – 200 с.

2.     Бабешко О. П. Виховання фізичної культури студентської молоді в сучасних умовах / О. П. Бабешко // Проблеми освіти. – К., 2001. – Вип. 25. – С. 132-135.

3.     Белова Г. Б. Организационно-педагогические аспекты здоровье сбережения  обучающихся [Белова Г. Б., Полежаева Г. И., Пысина Н., Игорев М. В.] // Второй международный конгресс "Спорт и здоровье" 21-23 апреля 2005 года, Санкт-Петербург, Россия. Материалы конгресса. – СПб.: Издательство "Олимп-СПб", 2005. – С. 32-33.

4.     Гладощук О. Г. Педагогічні умови вдосконалення культури зміцнення здоров'я студентів в системі фізичного виховання у вищому навчальному закладі: дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / О. Г. Гладощук; Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2008. – 233 с. 

5.     Голєва Н., Терьохіна Л. Формування мотивації у фізичному вихованні студентської молоді. / Всеукраїнська науково-практична конференція. Тези доп. україн. наук.-практ. конф. / Голєва Н., Терьохіна Л. "Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття націо-нально-історічні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження". – К., 1988. – 146 с.

6.     Дорофеева Н. В. Влияние двигательных режимов на здоровье студентов /         Н. В. Дорофеева, Н. В. Минченкова, И. В. Овечкина // Материалы международной 1Х Межуниверситетская научно-методическая конференция «Организация и методика учебного процесса, физкультурно-оздоровительной и спортивной работы»: В 2 ч. Ч. 1. – М.: МГУ, 2006. –           С. 210-211.

7.     Красуля А. Б. Ценностные ориентации и отношение современных студентов к физической культуре и спорту / А. Б. Красуля // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. трудов под ред.                  С. С. Ермакова. – Харьков. – 2002. – № 8. – С. 80-86.

8.     Павлюк Н. Б. Адаптация к обучению студентов первого курса педагогического вуза средствами физической культуры: автореф. дис. … канд. пед. наук. Шуя, 2006. 22 с.