УДК 331.2:331.23

Тарифна система оплати праці та її удосконалення

Ковальчук С.

Наукові керівники: Мельченко С.Ф., Дюк А.А.

В статті вивчаються питання систем оплати праці, особлива увага приділена такому її виду як тарифна система, держаному регулюванню питань тощо.

Ключові слова: заробітна плата; тарифна система оплати праці; тарифна сітка; державне регулювання оплати праці.

Постановка проблеми. Потреби, інтереси, цінності – найважливіші стимули людської діяльності. Задоволення матеріальних та духовних потреб більшості населення можливе лише за умови реалізації кожним працездатним свого права на працю і як наслідок – одержання ним певної маси матеріальних благ в обмін на свою працю. Заробітна плата – є найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Найбільш використовуваною є тарифна система оплати праці [2].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В умовах сучасного ринкового механізму через формування сукупного попиту заробітна плата забезпечує не лише основи відтворення робочої сили, вона стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва, виступає як один з основних регулювальників ринку праці. Розвиток соціально-трудових відносин багато в чому залежить від рівня оплати праці, удосконалення цих відносин. У багатьох розвинутих країнах реалізація загальнонаціональних програм підвищення рівня життя народу через механізм зростання продуктивності праці стала нормою економічного життя. Різні підприємства використовують різні способи організації оцінки та оплати праці своїх робітників. Способи диференціації та нарахування трудових доходів бувають дуже різними, але найбільш розповсюдженою є тарифна система оплати праці, що охоплює співвідношення в оплаті праці і мінімальну тарифну ставку 1-го розряду [2].

Мета дослідження. Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Найбільш розповсюдженою є тарифна система оплати праці, яку ми будемо досліджувати в даній статті.

Виклад основного матеріалу. Елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів. Організація оплати праці проводиться на основі:

- законодавчих документів;

- генеральної угоди на державному рівні;

- галузевих та регіональних угод;

- трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів «Про працю України» основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати [2].

Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації, кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців ґрунтується на схемах посадових окладів, тобто розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів, важливості робіт [4].

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій – це збірник нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт, присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, розробляються програми підготовки до підвищення кваліфікації робітників.

Тарифною системою передбачені дві форми оплати праці — відрядна і почасова, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва.

Відрядна форма оплати праці включає такі її системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, акордну оплату праці тощо. За відрядної форми оплата праці визначається кількістю виробленої продукції і провадиться за нормами і розцінками, встановленими відповідно до розряду виконуваних робіт. Присвоєний працівникові кваліфікаційний (тарифний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповідної складності.

Почасова форма оплати праці включає такі її системи: просту почасову, почасово-преміальну оплату тощо.

Державне регулювання оплати праці здійснюється шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування підприємств і доходів працівників.

Хоча в умовах ринкової економіки роль держави у регулюванні заробітної плати досить обмежена, але у країнах, що лише здійснюють перехід до ринкових відносин, ця роль повинна бути значнішою. Реалізацію державної політики щодо оплати праці в Україні забезпечує Міністерство праці та соціальної політики, управління праці та соціальних питань місцевих державних адміністрацій. Міністерство праці та соціальної політики готує і подає до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення розміру мінімальної заробітної плати; затверджує умови оплати, розміри тарифних ставок і посадових окладів для працівників бюджетних установ і організацій; здійснює нагляд за дотриманням чинного законодавства з питань оплати праці; подає підприємствам незалежно від форм власності організаційно-методичну допомогу з питань оплати праці.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2011 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. №2857-VI. У 2011 році заплановано встановити такі рівні мінімальних зарплат в Україні: у місячному розмірі: з 1 січня — 941 гривня, з 1 квітня — 960 гривень, з 1 жовтня — 985 гривень, з 1 грудня — 1004 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня—5,66 гривні, з 1 квітня — 5,77 гривні, з 1 жовтня — 5,92 гривні, з 1 грудня — 6,04 гривні. Таким чином, зростання мінімальної зарплати не покриє інфляції, яка тим же проектом держбюджету прогнозується на рівні 8,9% [3].

Одним з основних напрямків удосконалення тарифного регулювання заробітної плати на підприємствах України є запровадження єдиної гнучкої тарифної системи (ЄГТС). Яка охоплює в комплексі два нетрадиційні підходи до створення тарифної системи – запровадження єдиної тарифної сітки (ЄТС) і введення системи гнучких тарифних ставок.

В основу ЄТС покладений принцип зростання тарифних коефіцієнтів з розряду до розряду з врахуванням рівномірної та регресивної зміни цих коефіцієнтів. Такий принцип зумовлює створення переваг в оплаті праці працівників нижчих рівнів кваліфікації [1].

Висновок. Тарифна система оплати праці є основою для встановлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників. У зв’язку з тим, що норми затрат праці встановлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати. У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему дотримуючись державних гарантій вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.

Отже, тарифна система є сукупністю факторів, які визначають співвідношення між розміром оплати праці, її якістю, кваліфікацією робітника.

Список використаної літератури.

1. Метельська З.П. Стан, проблеми та можливі шляхи підвищення рівня оплати праці в сільському господарстві. – Україна: аспекти праці. – 2008. – №7. – С.13.

2. Шкільов О.В., Барабан С.С., Ярославський В.А., Гаврилюк І.П., Балан О.Д., Ткачук В.А., Ланченко Є.О., Ібатуллін М.І., Гапоненко Н.В., Мельянкова Л.В. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Підручник за ред. д-ра. екон. наук. проф. Шкільова О.В. – Четверта хвиля, 2008. – 472с.

3. Джерела з Інтернету http: // http://www.rusnauka.com/NTIP 2006/Economics/10 bilous.doc.htm

4. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.