Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Кирієнко Д.М, Бурлаченко Ю.В.

Науковий керівник: Михайленко Т.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Роль фінансового левериджу при плануванні

прибутку підприємства

Капітал виступає головною економічною базою створення і розвитку підприємства та забезпечує задоволення інтересів держави, власників і персоналу. Від розміру наявного капіталу і оптимальності його структури залежать фінансова стабільність підприємства і результати його діяльності.

Аналіз літературних джерел свідчить про значний інтерес вчених до цього питання. Питання оптимізації структури капіталу розглядали такі вчені, як І.О. Бланк [1], Г.О. Крамаренко [3], О.Є. Чорна [3], Н.В. Шевчук [5], Г.О. Швиданенко [5] та ін. Усі вони акцентують увагу на оптимальному співвідношенні між власним і позиковим капіталом, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між дохідністю та фінансовою стійкістю підприємства. Але на сьогодні недостатньо повно розкрита роль оптимальності структури капіталу та фінансового важелю при плануванні прибутку підприємства.

Головним результуючим показником будь-якого підприємства виступає чистий прибуток, розмір якого залежить від багатьох факторів. Узагальнено прибуток можна представити як різницю між виручкою від реалізації продукції і витратами виробничого і фінансового характеру. Серед основних факторів фінансового характеру, які впливають на прибуток можна виділити раціональність використання наданих підприємству фінансових ресурсів, напрямок вкладення цих коштів, структура джерел коштів [3].

На думку зарубіжних і вітчизняних спеціалістів, фінансовий леверидж (важіль) є одним з головних показників впливу структури капіталу на прибутковість підприємства. На сьогодні існує два підходи до визначення сутності фінансового важелю: американський і європейський. Європейський підхід приділяє увагу власному та позиковому капіталу, та їх оптимальному співвідношенню. Згідно такого підходу «фінансовий важіль – це рівень впливу використання підприємством позикових коштів на зміну чистої рентабельності власного капіталу» [5, c. 109]. Американський підхід акцентує увагу на взаємозв’язку позикового капіталу та чистого прибутку підприємства. За цією концепцією «фінансовий важіль характеризує використання підприємством позикових коштів, які впливають на чутливість змін величини чистого прибутку» [5, c. 114].

На наш погляд, більш прийнятним є європейський підхід до визначення сутності фінансового важеля і його ролі у діяльності підприємства, оскільки він розглядає не лише позиковий капітал і чистий прибуток, а ще і власний капітал підприємства.

Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує співвідношення власного і позикового капіталу підприємства і може бути розрахований за наступною формулою:

де Кфл – коефіцієнт фінансового левериджу;

ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства [4, с. 152].

Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику підприємства і необхідну акціонерам норму прибутку, тому при плануванні прибутку треба враховувати рівень фінансового левериджу, який склався на підприємстві, та можливості його корегування з метою досягнення цільового прибутку.

На основі коефіцієнту фінансового левериджу підприємство може розрахувати його ефект. І.О. Бланк визначає ефект фінансового левериджу як показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку власним капіталом за різної структури залучення позикового капіталу [1, c. 281]. Ефект фінансового левериджу виступає об’єктивним фактором, оскільки він виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, який використовується підприємством, що в свою чергу дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Ефект фінансового важеля розраховується за формулою:

де Nпп – ставка податку на прибуток;

Раб – рентабельність активів брутто, %;

В_ПКсрзв – середньозважена вартість позикового капіталу, %;

Кфл – коефіцієнт фінансового левериджу [4, с. 151].

Підприємство зможе генерувати додатковий прибуток тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства (Ра_б), перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит (В_ПКсрзв). Існує й інший варіант, коли замість додаткового прибутку, позиковий капітал буде генерувати збитки. Дана ситуація можлива, коли вартість залучення кредитних ресурсів більша, ніж отриманий прибуток, іншими словами обслуговування кредитів проводиться за рахунок власного прибутку. Такий взаємозв’язок обумовлений тим, що і рентабельність активів і середня відсоткова ставка за кредит є відносними показниками. Рентабельність активів відображає скільки гривень валового прибутку генерує кожна гривня активів підприємства, а середня відсоткова ставка за кредит − скільки гривень виплачує підприємство за кожну гривню позикових коштів у формі кредитів [2].

Актуальність використання фінансового левериджу при плануванні прибутку обумовлена й тим, що фінансовий леверидж можна в розрізі кожного з джерел позикового капіталу. Це дозволить підприємству визначити найбільш ефективні джерела формування коштів, які з одного боку будуть характеризуватися низькими рівнем фінансових витрат з обслуговування позикових коштів, з іншого – будуть генерувати додатковий прибуток.

Механізм фінансового левериджу широко застосовується в західних країнах в умовах ринкової економіки, але майже не використовується в практичній діяльності вітчизняних підприємств.

З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що механізм фінансового левериджу характеризує потенційні можливості впливу на чистий прибуток шляхом зміни обсягу і структури позикового капіталу, тому у процесі планування прибутку корегування коефіцієнту фінансового левериджу виступає одним із можливих резервів підвищення прибутку підприємства.

Література:

1. Бланк, И.А. Финансовый менеджмент : учеб. курс / И.А. Бланк. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. – 656 с.

2. Ефект фінансового левериджу як інструмент управління структурою капіталу / А.М. Садекова, В.Д. Такаджі. − Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_EISN_2009/Economics/45554.doc.htm.

3. Крамаренко, Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: підручник / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 520 с. − Режим доступу: http://ebooktime.net/book_210_glava_114_7.1._%D0%9B%D0% B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B6%D1%82%D0%B0_%D0%B9%D0%BE.html.

4. Фролова, Л.В. Формализация планово-экономических расчетов к бизнес-плану развития предприятия: учеб. пособие / Л.В. Фролова, Л.В. Шаруга, С.М. Баранцева, Е.А. Никитенко. – Донецк: ДонГУЭТ, 2003. – 197 с.

5. Швиданенко, Г.О. Управління капіталом підприємства: навч. посіб. / Г.О. Швиданенко, Н.В. Шевчук. – К.: КНЕУ, 2007. – 440 с.