Брезденюк А.М., Голишевська Л.В.

Вінницький Національний Аграрний Університет

Економічні важелі оптимізації земельних відносин в Україні

Платність землі – один з ключових елементів системи економічного регулювання земельних відносин. Проте, вітчизняне землекористування характеризується наявністю значної кількості проблем, ключовою з яких є невідповідність механізмів справляння плати за землю сучасним процесам, що відбуваються в даній сфері. Тому важливими завданнями справляння плати за землю є забезпечення економічними методами раціонального використання і охорони сільськогосподарських угідь, а також регулювання різних видів ринкових трансакцій з земельними ділянками, з метою запобігання їх нецільового використання. Адже земельні ресурси – це національне багатство України, і, відповідно, їх збереження та недопущення випадків переведення земель сільськогосподарського призначення в інші категорії угідь під час різноманітних змін права власності на землю та права користування земельними ділянками є проблемами державної ваги.

Обгрунтуванню ролі і місця земельних ресурсів у системі соціально-економічного розвитку країни присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Д. Бабміндра, А. Даниленко, Б. Данилишин, Д. Добряк, М. Федоров, А. Чупіс та багато інших.

Розглянуто системи формування економічних важелів як складової ефективного економічного механізму регулювання земельних відносин в Україні.

Економічні інтереси держави, землевласників і землекористувачів реалізуються в процесі державного ринкового регулювання земельних відносин. Державне регулювання земельних відносин. Державне регулювання створює організаційний базис, регламентує економічні дії і відповідальність суб’єктів земельного права [2].

Механізм економічного регулювання земельних відносин характеризу-

ється системою заходів економічного впливу, спрямованих на реалізацію земельної політики держави, забезпечення прав землевласників і землекористувачів, встановлення платежів, стимулювання ефективного і раціонального землекористування. Систему економічних регуляторів земельних відносин можна розглянути на рисунку 1[4].

Рис 1. Система економічних регуляторів земельних відносин

На сьогодні відповідний механізм в Україні значною мірою створено і введено в дію. Загальний обсяг грошових надходжень від екоресурсних зборів і платежів досяг європейського рівня. Тому основне завдання полягає , щоб не дозволити цим коштам «розчинитись» в бюджеті та надати їм цільового призначення [1].

Недоліком цього механізму є той факт, що оподаткування природніх ресурсів має на меті вилучення із сировинною сектору рентного доходу, яке спричинює «розчинення» бюджетних коштів.

Зарубіжний і вітчизняний досвід показує, що з метою удосконалення складових економічного механізму регулювання земельних відносин та оптимізації ресурсів необхідне розширення їх спектра та сфери застосування з метою посилення рентної орієнтації та упорядкування комерційних схем, пов’язаних з операціями з земельними ділянками, необхідно посилити регіональну та місцеву спрямованість земельного оподаткування, що сприятиме створенню фінансового потенціалу місцевого самоврядування і дозволить вирішувати екологічні питання землекористування [3].

Економічний механізм регулювання земельних відносин повинен відповідати таким вимогам:

· Забезпечення рівних можливостей щодо здійснення відтворювального процесу суб’єктів земельних відносин;

· Використання земельної ренти як основи формування системи економічних регуляторів, взаємодія рентних регуляторів з іншими економічними важелями;

· Урахування інтересів і рівноправність різних соціальних груп населення в реалізації прав земельної власності і різних форм землекористування;

· Стимулювання раціонального розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва;

· Посилення екологічного захисту земельних угідь.

Становлення сучасного економічного механізму землекористування має передбачати подальшу диференціацію плати за землю шляхом посилення рентної орієнтації використання земель, посилити контроль за встановленням меж землеволодіння та подальшою ідентифікацією прав володіння, зробити прозорішою процедуру використання ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Боровик П.М. Напрямки розвитку земельного оподаткування/ П.М. Боровик// Науковий вісник НАУ.-2009.-№120.-С.235-239.

2. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 року.

3. Пецкович М.Д. Особливості стягнення земельного податку у суб'єктів малого підприємництва/ // Науковий вісник.-2008.- вип. 18.1.-С. 146-150.

4. Рогач С. М. Економічні важелі оптимізації земельних відносин в Україні//С.М. Рогач// Науковий вісник.-2010вип. 18.1.-С. 150-155.