Кіліянова В.І.

Одеська національна академія харчових технологій

Характеристика факторів, які впливають на розміщення

плодово-овочевої консервної промисловості.

Плодово-овочеконсервна промисловість – це складова частина відповідного комплексу АПК, що переробляє різноманітну продукцію овочівництва та плодівництва. Основними чинниками формування і розвитку комплексу є:

- сприятливі природні умови, що визначають економічну доцільність виробництва певних видів овочів, плодів і ягід;

- досягнутий ступінь розвитку науково-технічного прогресу, який впливає на ефективність виробництва, зберігання, транспортування і переробки продукції овочівництва та садівництва;

- особливості розміщення населення та його харчування.

Сільськогосподарську ланку комплексу становлять овочівництво і плодівництво. Вирощують овочі, плоди та ягоди колективні та державні сільськогосподарські підприємства, населення сільських і багатьох міських поселень. Овочівництво поширене на всій території держави. Продукція галузі використовується населенням для споживання у свіжому вигляді, а також як сировина для овочевих консервних і овочесушильних підприємств. В Україні вирощують томати, огірки, перець, кабачки, баклажани, цибулю, часник тощо[1].

З усіх видів плодово-овочевого консервування в Україні найбільш поширене виробництво соків, консервування овочів (огірків, помідорів, горошку, кукурудзи, квасолі та ін.) І виробництво джемів, фруктових желе, компотів та ін [2].

Динаміка виробництва плодоовочевих консервів обумовлюється, насамперед, об'ємом врожаю овочів і фруктів, а також попитом населення на консервовану продукцію. У до кризовий період виробництво плодоовочевої консервації зростало, що було пов'язано зі збільшенням попиту з боку населення. При цьому найбільший обсяг консервованих овочів був проведений в 2006 році, в якому був зібраний рекордний урожай. Як результат, у 2007 році значна частина виробників овочі не переробляла, а реалізовувала залишки готової продукції 2006 року, що позначилося на показниках динаміки виробництва. У 2008 році рівень врожаю дозволив наростити обсяги переробки овочів, і за підсумками 2008 року було вироблено 140 тис.тонн консервованих овочів (на 39% більше, ніж у попередньому році). Разом з тим, виробництво фруктових консервів скоротилося [2].

Вирішальним фактором розвитку і розміщення плодово-овочевої консервної промисловості є сировинний. Це пояснюється передусім тим, що овочі та фрукти зберігаються недовго, містять у собі багато води і є малотранспортабельними.

Інший фактор розміщення плодово-овочевої консервної промисловості є споживчий. Успішність функціонування плодово-овочевих консервних підприємств визначають – покупці або замовники їх продукції, які мають різні потреби, ресурси, ставлення до неї та групуються за ознаками, створюючи окремі сегменти ринку:

- ринок споживачів – окремих осіб, які купують консерви для задоволення власних потреб, для особистого споживання;

- ринок виробників – покупців готової продукції та напівфабрикатів для використання в процесі виробництва в системі громадського харчування для приготування страв, на підприємствах харчової промисловості для виготовлення інших продуктів харчування (кондитерських виробів, напоїв, йогуртів);

- ринок проміжних продавців – покупців продукції для наступного перепродажу з метою одержання прибутку; ринок державних установ – державних організацій, які купують продукцію для передання лікувальним закладам, дитячим будинкам, військовим частинам тощо.

З переходом на давальницькі схеми розрахунків з поставщиками сировини частина продукції переробних підприємств є власністю проміжних продавців, які в свою чергу шукають кінцевих споживачів.

У період бартеризації до покупців плодово-овочевих консервних заводів належать і структури, які поставляють їм сировину, матеріально-технічні ресурси, енергоносії тощо в обмін на готову, в основному найбільш рентабельну продукцію, що може видаватися працівникам цих структур у рахунок оплати праці та реалізуватися ними іншим покупцям.

Останнім часом до числа найважливіших факторів розміщення харчової промисловості входить екологічний фактор. Загальне забруднення довкілля, яке посилюється, змушує виробника приділяти підвищену увагу як якості сировини, так і санітарно-екологічним умовам виробництва харчових продуктів.

Для плодово-овочевої консервної промисловості, екологічний стан сировини є визначальним, тому що від нього залежить якість консервів [3].

Основу територіальної структури плодово-овочевого промислового комплексу становлять елементарні виробничо-територіальні системи різної спеціалізації і територіальних масштабів. У кожній з них функціонально і територіально об'єднані промислове підприємство (інтегратор) та господарства, що займаються овочівництвом і плодівництвом. У сукупності ці системи формують складні структурні елементи у вигляді обласних і регіональних комплексів, спеціалізованих зон. Основу територіальної організації плодово-овочевого промислового комплексу становлять елементарні виробничо-територіальні системи. Територіальна організація комплексу функціонує як виробниче і територіальне поєднання взаємопов'язаних і взаємоузгоджених господарств, промислових підприємств, елементарних систем, обласних і регіональних комплексів. Далі її удосконалення — одне з основних завдань перспективного розвитку плодово-овочевого промислового комплексу. Дуже важливо створити раціональні приміські плодово-овочеві промислові комплекси. Інтенсифікація плодово-овочевого промислового комплексу нерозривно пов'язана з створенням сучасних овочесховищ, фруктосховищ, холодильників. Необхідно підвищити рівень концентрації виробництва плодоовочевої сировини, поглибити внутрігосподарську і міжгосподарську спеціалізацію в овочівництві та садівництві. Це дасть змогу організувати більш компактні сировинні зони і зменшити кількість сільськогосподарських підприємств — постачальників у кожній з них [4].

Отже, розвиток плодово-овочевої консервної промисловості залежить напряму від розміщення підприємств цієї галузі і їх сировинної бази. Правильне розміщення може надати унікальні конкурентоспроможні властивості підприємству та продукції.

Література:

1. Сухенко О. М. Регіональний розвиток овочеконсервного виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2002. – № 2. – С.23–26.

2. Татьяна Гулик // Обзор рынка плодоовощной продукции// [Электронный ресурс].-режим доступа: http://www.credit-rating.ua/ru/analytics/analytical-articles/12820.

3. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М. Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.

4. Черевко Г. В. Державне регулювання економіки в АПК: Навчальний посібник,. -К.: Знання , 2006. -339. с.