Економічні науки/15.Державне регулювання економікою

Остророг Н.В.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Науковий керівник: к.е.н., доцент Чубай В.М.

Реформування пенсійної системи України

 

Солідарна система пенсійного забезпечення, розроблена в СРСР стала неефективною ще на початку дев’яностих років. Ця система могла успішно працювати в умовах адміністративно-командного управління, коли зайнятість працездатних громадян регулювалася державою. Чи можна застосувати цю практику в наші дні, коли держава не впливає ні на чисельність працівників на приватних підприємствах, ні на суми заробітних плат на таких підприємствах (за даними Держкомстату в минулому році 7 % населення отримувало заробітну плату нижчу мінімальної, значна кількість працюючих людей отримує заробітну плату близьку до мінімальної)? Проблемою пенсійної системи є й те, що багато пенсіонерів отримують пенсії на рівні прожиткового мінімуму, що встановлений для непрацездатних людей, це при постійному зростанні цін на комунальні послуги, продукти харчування, медичні препарати тощо. Така ситуація ставить пенсіонерів у безвихідне становище.

Отже, одна з головних причин проведення пенсійної реформи – велика вразливість чинної однорівневої системи. Під час кризи вона просто не в змозі працювати без постійної бюджетної підтримки.

В багатьох розвинених країнах світу функціонує трьохрівнева пенсійна система. Проте підняття пенсійного віку в нас сприймається неоднозначно, оскільки через наслідки Чорнобильської катастрофи, несприятливу екологічну ситуацію до пенсії багато чоловіків не доживає, та й жінки після пенсії живуть не так довго. З підняттям пенсійного віку передбачено підвищення пенсійного стажу на 5 років, це при тому, що кількість робочих місць за останні роки помітно зменшилася. Отже, підвищення пенсійного віку не зніме проблему із

забезпечення наповнення коштами Пенсійного фонду України.

Метою Пенсійної реформи повинно бути забезпечення високого рівня соціального захисту населення похилого віку.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

-                     зменшення дефіциту бюджету Пенсійного фонду;

-                     збільшення розміру пенсій, що вплине на зростання соціальної захищеності населення пенсійного віку;

-                     забезпечення фінансової стійкості пенсійної системи;

-                     відновлення принципу справедливості при нарахуванні сум пенсійного забезпечення.

Для впровадження трьохрівневої пенсійної системи потрібен час, оскільки для створення тільки накопичувальної системи необхідно вирішити ряд завдань, що стосуються відсутності відповідних фінансових інститутів, які будуть приймати пенсійні внески, відсутності гарантій виплати коштів вкладникам в майбутньому, захисту внесків від впливу інфляції тощо. Проте зміни потрібні зараз, оскільки солідарна пенсійна система не може забезпечити високий рівень соціального захисту населення.

Так, з метою збалансування бюджету Пенсійного фонду України та підтримання стабільного пенсійного забезпечення учасників солідарної системи необхідно звести інфляцію в країні до рівня 3 % річних, а пенсію індексувати лише на рівень інфляції.

Значна частина економіки України знаходиться в тіні, створеній, зокрема, конвертами з неврахованою заробітною платою. Потрібно негайно легалізувати приховані робочі місця і заробітні плати. Ставки пенсійних внесків є досить великими, що спричиняє додатковий тягар для роботодавців, які змушені сплачувати до Пенсійного фонду суму, що є більшою ніж третина фонду заробітної плати [3]. Тому наступним кроком повинно стати зменшення навантаження на фонд заробітної плати для роботодавців, яке у нас є одним з найвищих у Європі. Для збільшення суми внесків до Пенсійного фонду потрібно стимулювати роботодавців створювати нові робочі місця, а також збільшувати рівень заробітної плати лікарів, шахтарів, вчителів тощо.

Солідарна система є соціально несправедливою, оскільки існує великий розрив між розміром мінімальної та максимальної пенсій, при цьому кількість пенсіонерів, які отримують мінімальні виплати є значною.

Зменшення максимальної суми пенсійного забезпечення до розміру десяти мінімальних заробітних плат дозволить скоротити розрив між максимальною та мінімальною пенсіями, що відновить соціальну справедливість.

Для працюючих пенсіонерів передбачити виплати тільки у вигляді заробітної плати, і можливість збільшення суми майбутнього пенсійного забезпечення зі зростанням кількості років стажу.

Також потрібно відмовитись від збалансування бюджету Пенсійного фонду України як обов’язкової вимоги впровадження другого рівня пенсійної системи, оскільки досягти реального врівноваження доходів та видатків Пенсійного фонду України за два-три роки не можливо. Але й відкладати термін запуску накопичувальної системи пенсійного страхування на невизначений час не припустимо, тим більше, що за новим законом другим рівнем буде охоплене вужче коло застрахованих осіб.

Розміщувати кошти накопичувальної системи пенсійного страхування у перші роки її функціонування необхідно з врахуванням світового досвіду щодо складу та структури пенсійних активів і особливостей національного фінансового ринку з високими ризиками та обмеженою місткістю ринку: до 40% - у спеціальні пенсійні фонди; 20% - у спеціальні пенсійні депозити державних банків, що враховують показник інфляції (Ощадбанк, Укрексімбанк); 40% - в акції емітентів, що перебувають під контролем держави (національні та державні акціонерні компанії та банки, стратегічні підприємства). При цьому потрібно надати вкладникам гарантії, що забезпечували б повернення внесків у разі виникнення форс-мажорних ситуацій.

Сьогодні в Україні, як і в більшості країн світу спостерігається старіння населення. При цьому кількість працюючих людей помітно зменшується, оскільки багато підприємств, не витримуючи податковий тягар, змушенні припиняти свою діяльність. Як наслідок – зростає дефіцит пенсійного фонду: в 2009 році нестача коштів становила 30,00 млрд. грн. В 2010 році ця цифра зросла на 4,3 млрд. грн. [2]. Ситуація ускладниться ще більше, оскільки вже до 2025 року на 100 працюючих громадян припадатиме стільки ж пенсіонерів.

Таким чином, діюча пенсійна система не може забезпечити досягнення високого рівня соціального захисту населення. Впровадження реформи дозволить вирішити як соціальні, так і економічні проблеми пенсійної системи, дасть можливість вийти на новий рівень соціально-економічного розвитку, забезпечити гідне майбутнє нинішнього покоління.

Вибір у нас один – або далі збільшувати кредитний борг, або створити нові робочі місця, модернізувати інфраструктуру, фінансувати наукові дослідження, покращувати систему охорони здоров’я, здійснювати капіталовкладення у людські ресурси, щоб талановита молодь залишалась в Україні і працювала на її розвиток.

 

Література:

1.                Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: Законопроект  2010 р. № 7455.

2.                Статистичні дані Державного комітету статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3.                Шолудько Н. О. Проблеми пенсійної реформи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2011/Economics/78000.doc.htm.