Матіїв І.М., Кушнірюк В.К.

Науковий керівник Олексин А.Г.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Розвиток банківських холдингових груп як спосіб підвищення конкурентноспроможності банківського сектору України

Стан банківської системи для розвитку національної економіки в сучасних умовах є досимть важливим, адже банки є одним із головних джерел інвестування фінансових ресурсів в економіку країни. Логічно постає необхідність у забезпеченні стабільності банківської системи.

Сучасний, післякризовий етап розвитку банківської системи України характеризується посиленням конкуренції та високою часткою іноземного капіталу (див. таблицю 1). Такий стан зумовлений тим, що банки з іноземним капіталом набагато швидше реабілітувалися після кризи і в той час як наші банки вертаються до перед кризових показників – вони вже успіли їх примножити.

Показники	Дата				Відхилення (+;-)
	01.01. 2008	01.01 2009	01.01. 2010	01.01 2011	01.01.20011/ 01.01.2008
Кількість зареєстрованих банків	198	198	197	194	-4
Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації	19	13	14	18	-1
Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій	175	184	182	176	1
з них: з іноземним капіталом	47	53	51	55	8
у т.ч. зі 100% іноземним капіталом	17	17	18	20	3
Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %	35,0	36,7	35,8	40,6	5,6

Таблиця 1.

Частка іноземного капіталу в банківській системі України

Джерело: [4]

Саме тому все більшої актуальності набуває питання зростання рівня капіталізації вітчизняних банків та збільшення показника адекватності капіталу через консолідацію банківської системи України (консорціумне кредитування, створення банківських об’єднань, злиття банків та їх реорганізація). Це дало б можливість підвищити стійкість і стабільність усієї банківської системи.

Наукові та практичні питання, які пов’язані з дослідженням загальних підходів до сутності та класифікації банківських об'єднань розглянуті: О. А. Кириченком, В. І. Міщенком, К. Ф. Черкашиною та ін. Однак питання розвитку банківських холдингових груп практично не розглядається. Тому саме вони стали об’єтом дослідження даної роботи.

Для початку слід визначити які види банківських об’єднань представлені в Україні.

Згідно українського законодавства банки на території України мають право створювати банківські об'єднання таких типів як банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група (див. таблицю 2). Прицьому окремий банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

Таблиця 2.

Види та характеристика банківських об’єднань

	Банківська корпорація	Банківська холдингова група	Фінансова холдингова група
Характеристика	має статус юридичної особи (банка); засновується та складається з банків; члени корпорації передають їй повноваження на здійснення окремих операцій; члени корпорації забезпечують централізацію виконання окремих функцій.	складається виключно з банків; материнському банку холдингу має належати ≥ 50 % паїв або голосів кожного з його дочірніх банків (але не навпаки).	складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги; щонайменше один банк-член; материнська компанія є фінансовою установою; материнській компанії має належати ≥ 50 % паїв або голосів кожного з учасників групи (але не навпаки).
Мета створення	концентрація капіталів членів корпорації; підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності; забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.	на головний банк групи покладаються додаткові організаційні функції; створення системи управління спільною діяльністю.	на головний банк групи покладаються додаткові організаційні функції; створення системи управління спільною діяльністю.

Джерело: [1]

Холдинги створюються з метою значної економії коштів у сфері управління, при розробці й запровадженні нової продукції й технологій виконання складних операцій. Порівняно з іншими організаційними формами кредитних установ банківський холдинг має вищу маневреність і конкурентоспроможність. Це досягається завдяки таким особливостям банківського холдингу:

– можливості оперативніше реагувати на зміну кон’юнктури ринку: широка мережа структурних підрозділів дає змогу швидко здійснювати перерозподіл кредитних ресурсів і тимчасово вільних коштів відповідно до економічних умов, різних регіонів із метою задоволення потреб клієнтури, підтримання належного рівня ліквідності й отримання додаткового прибутку;

– особливій привабливості банківського холдингу для такої групи клієнтів, як організації, пов'язані єдиним технологічним ланцюгом та розміщені в регіонах, де є філії й дочірні підрозділи холдингу;

– можливості проведення з мінімальними втратами операцій, пов'язаних із небанківською діяльністю, що здійснюються через спеціалізовані дочірні підрозділи банківського холдингу – фінансові, страхові, інвестиційні, іпотечні, лізингові, факторингові та інші компанії, у тому числі на світових ринках;

– можливості стягнення нижчого процента за кредит та пропозиції вищої ставки за депозитами порівняно із середньою ринковою ставкою за рахунок стійкого й диверсифікованого портфеля кредитів та інвестицій, чого не може собі дозволити більшість безфілійних банків.

В наш час визріли такі об’єктивні передумови створення банківських холдингів в Україні:

– глобалізації економіки;

– політика Національного банку України у плані підвищення стійкості та надійності банківської системи;

– взаємодія Уряду України та Національного банку з банківським співтовариством, співпраця з міжнародними організаціями, в тому числі реалізація Базельських рекомендацій у сфері банківського нагляду – шлях інтеграції вітчизняних банків у міжнародний ринок банківських послуг;

– процес концентрації та централізації капіталу банків;

– падіння прибутковості банківських операцій;

– відставання банківської системи від потреб економіки країни;

– вихід на український ринок банківських послуг великих іноземнихних банків шляхом відкриття дочірніх банків і придбання часток у статутних капіталах українських банків.

Однак, перш ніж прийняти рішення про створення банківського холдингу, необхідно визначити рівень концентрації банківського капіталу в Україні, тобто з’ясувати чи не є ринок монополізованим. Адже подальше укрупнення призведе до посилення негативних наслідків монополізації. Рівень концентрації у нашому випадку доречно розраховувати за допомогою індексу концентрації Херфендаля-Хіршмана. Цей індекс ґрунтується на обчисленні частки ринку, яку займає кожен банк. Формула для розрахунку має такий вигляд:

де – квадрат частки ринку і-го банку;

n – кількість банків.

Для розрахунку ми використали офіційні статистичні дані сайту Асоціації українських банків [3].

Таблиця 2

Індекс Херфендаля-Хіршмана для банківського ринку України

Показники		Роки						Відхилення (+;-)
		2005	2006	2007	2008	2009	2010	2010/2005.
Частка на ринку, %	банки І групи	53,11	57,74	62,23	64,78	67,98	69,43	16,32
	банки ІІ групи	18,05	17,58	19,07	17,18	16,64	15,84	-2,21
	банки ІІІ групи	16,21	13,00	8,60	10,21	7,34	6,53	-9,68
	банки ІV групи	12,62	11,67	10,09	7,84	8,04	8,19	-4,34
Коефіцієнт концентрації		0,3293	0,3447	0,4412	0,4657	0,5017	0,5182	0,1889

Джерело: розраховано за даними [4;5]

У результаті було отримано індекс концентрації банківського капіталу на рівні 0,5182, що свідчить про низьку концентрацію капіталу серед банківських установ в Україні. Монополізованим ринок вважається за умов, якщо 1 800. Отже, можна стверджувати, що в Україні існує значний потенціал, щодо концентрації і консолідації банківської системи.

Як підсумок можна зазначити переваги банківського холдингу:

1. Банки і компанії, що входять в банківський холдинг, оптимізують власні ресурси і скорочують витрати, забезпечуючи максимізацію не тільки доходів і прибутку, а й усіх фінансових показників діяльності банківського холдингу в цілому.

2. Істотно зростає можливість як для надання клієнтам холдингу більш великих кредитів, так і для залучення високих позик, що сприяло б реалізації більш масштабних виробничих проектів в економіці народного господарства країни.

3. Забезпечується всебічний розвиток банків, що входять до складу холдингу, підвищується їх рентабельність, забезпечується зростання рівня капіталізації, знижуються ризики, по проведених фінансових операцій, істотно поліпшується якість обслуговування клієнтів і розширюється перелік надаваних послуг.

4. Наявність усередині самого банківського холдингу постійного попиту і пропозицій грошових ресурсів створює практичну можливість учасникам об'єднання, не зупиняючи традиційний процес залучення і розміщення грошових ресурсів, здійснювати фінансування всіх структурних організацій холдингу за допомогою регулювання і перерозподілу грошових потоків.

5. Банківський холдинг сторить серйозну конкуренцію іноземним банкам, котрі активно входять на український фінансовий ринок.

6. Наявність достатньої капітальної бази і ресурсної маневреності надає важливу перевагу в таких напрямках, як розвиток інноваційної діяльності в області інформаційних технологій, створення нових фінансових продуктів і послуг.

7. Банки-учасники не втрачають своєї юридичної незалежності, на відміну від інщих форм об’єднань.

Проте існують і недоліки:

1. Зміна та ускладнення організаційної структури створеного об’єднання.

2. Виникає проблема прозорості діяльності банківського холдингу.

3. Складність системи управління, що потребує нових підходів до менеджменту об’єднання.

4. Існує загроза розподілу холдингу на окремі складові.

5. Виникнення монополії на ринку фінансових послуг [3, 44].

Незважаючи на ряд суттєвих переваг, за останніми даними офіційно зареєстроване тільки одна “Банківська холдингова група „ТАС”. Проте, як засвідчує практика, в нашій державі досить багато фінансових холдингів, які не зареєстрували себе як такі.

Таким чином, значного підвищення конкурентоспроможності банківського сектора України, на наш погляд, можна досягнути шляхом формування банківських холдингів, що дозволить з одного боку протистояти світовим фінансовим корпораціям, які поглинають вітчизняні банки з неймовірною швидкістю і перетворюють їх на свої функціональні підрозділи, а по-друге – сприятиме зміцненню банківської системи України, мінімізації наявних ризиків, підвищенню стабільності і поверненню довіри населення до банківських установ.

Список використаних джерел:

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України №2121-III, 07.12.2000 р. зі змінами

2. Банківський менеджмент: Підручник / За ред. О. А. Кириченка, В. І. Міщенка. – К.: Знання, 2005. – 831 с.

3. Черкашина К. Ф. Банківський холдинг: переваги та недоліки для банківського сектору України / К. Ф. Черкашина // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 1. - С. 42-45.

4. Національний банк України [сайт http:// www.bank.gov.ua]

5. Асоціація українських банків [ сайт http:// www.aub.org.ua]