Стан розвитку факторингу в Україні після подолання наслідків світової фінансової кризи

Экономические науки/1. Банки и банковская система

Москальов А.А.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Стан розвитку факторингу в Україні після подолання наслідків світової фінансової кризи

Перехід до ринкової економіки потребує інтенсивного розвитку банківської системи та формування стійкої структури банківських послуг з використанням сучасних розрахунково-платіжних форм та інструментів. Крім того, необхідність пошуку нових форм ефективного управлення дебіторською заборгованістю посприяла впровадженню нових видів банківських операцій, в тому числі факторингу - договору про купівлю торгової (фінансової) заборгованості з прийняттям на себе обов'язку щодо її стягнення і ризику неплатежу.

Вагомий внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у розрахунково–платіжну систему зробили Е.Д. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз, К. Шміттгофф. Теоретичні дослідження концепції методологічних та інституційних аспектів розвитку ринку факторингових послуг в Україні присвятили вітчизняні науковці Є Афоніна, О. Беліков, С. Глущенко, В. Гриценко, Н. Дзюба, Р. Малимоненко, О. Пальчук, А. Токунова та інш.

Слово "факторинг" у перекладі з англійської означає маклер, посередник. Вперше офіційно факторингові операції були визнані в США в 1963 році, коли урядова організація - контролер грошового обігу прийняла рішення, що факторингові операції являють собою законний вид банківської діяльності..

В Україні факторинг почав свій розвиток у 1989-1990 роках, коли було проведено формування першої мережі комерційних банків. Але з виникненням деяких обставин, перш за все дії інфляційних процесів, базу для факторингових операцій було підірвано та їхню дію здебільшого припинено. У 2006 році Україна приєдналася до Конвенції UNIDROIT, яка регулює питання застосування договорів факторингу і переуступлення права грошової вимоги, що має полегшити ухвалення законів, які б чітко регулювали надання факторингових послуг.

Але, до прийняття Цивільного кодексу України, що набрав чинності 1 січня 2004 року, в українському правовому просторі не існувало досконалого та цілісного регулювання факторингових операцій в Україні, крім визначення поняття «факторинг» в Законах України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про податок на додану вартість».

Цивільний кодекс встановив спеціальне правове регулювання факторингу як окремого цивільно-правового інституту в окремому розділі, який визначив основні правові норми для цього виду договірних зобов’язань та регламентував вимоги щодо регулювання факторингової діяльності. Разом з тим, окремі визначення є неузгодженими, а регулювання діяльності та відповідна нормативна база є суперечливими. Так, наприклад, немає однозначної відповіді на питання, хто саме може здійснювати надання факторингових послуг, яким чином повинне здійснюватись оподаткування різних видів факторингу [1].

В Україні послуги з факторингу надають переважно банки, хоча цією діяльністю також займаються і спеціалізовані компанії. Станом на 31.12.2010 року в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 78 фінансових компаній, що мають право надавати послуги факторингу.

Інформація Державної комісії з регулюванню ринку фінансових послуг про обсяги факторингових послуг, наданих фінансовими компаніями за 2008-2010 роки свідчить, що факторингові послуги в 2008 році становили 1 448,2 млн. грн., у 2009 році - 1 594,9 млн. грн., у 2010 році - 6 407,9 млн. грн. Тобто обсяг факторингових операцій у 2010 році склав 442,4 % від обсягів 2008 року та 401,7% від обсягів 2009 року, що свідчить про динамічний розвиток фінансових компаній та поступове подолання наслідків світової фінансової кризи [3].

Разом з тім, міжнародна факторингова індустрія активно розвивається. Так, за даними Factors Chain International (FCI) у 2009 році обсягах факторингових операцій склав у Великобританії 195,6 млрд. євро, у Франції - 128,2 млрд. євро, в Італії - 124,3 млрд. євро, в Іспанії - 104 , 2 млрд. євро, у Німеччині - 96,2 млрд. євро, в США - 88,5 млрд. євро, в Японії - 83,7 млрд. євро, у Китаї - 67,3 млрд. євро, в Австралії - 39,4 млрд. євро. Серед постсоціалістичних країн в 2009 році факторингові операції в Польщі склали 12,0 млрд. євро, в Росії - 8,6 млрд. євро, в Чехії - 3,8 млрд. євро [2].

На думку аналітиків, на ринку факторингових послуг України є багато проблем:

- зниження кількості та обсягів торговельних операцій;

- здійснення банками факторингу лише як фінансування без додаткових послуг (факторингового страхування ризиків неплатежу, адміністративного управління, інкасування дебіторської заборгованості, леджерингу та інш.), що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;

- відсутність стандартів якості факторингових послуг фінансових установ;

- висока вартість тарифного обслуговування відносно суми постачання;

- відсутність відповідного законодавства щодо ефективного функціонування ринку факторингових послуг;

- наявність суперечностей в нормативних актах з питання оподаткування факторингових операцій в Україні

- жорсткі вимоги банку до наданих документів, що стосуються продажу товару [4];

- посилення конкуренції для вітчизняних компаній за рахунок виходу на український ринок потужних факторингових компаній, в першу чергу, російських;

- відсутність фахівців в сфері факторингових послуг.

Тільки ліквідація вказаних недоліків може позитивно вплинути на розвиток фінансового ринку держави, дозволить зменшити вартість факторингових послуг і буде сприяти залученню більшої кількості клієнтів, підвищить ліквідність дебіторської заборгованості, ліквідує касові розриви, збільшить оборотний капітал та посприяє виходу з економічної кризи.

Таким чином, здійснення факторингових операцій їде на користь як банківській системі так і підприємствам, організаціям, установам. Факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін і є перспективним напрямом розвитку як для фінансових компаній, що ним займаються, так і для їх клієнтів. Тому можна стверджувати про наявність позитивної перспективи розвитку факторингу в Україні за умови поступової стабілізації становлення ринкових відносин в господарській сфері країни, податкової політики та формуванні ефективного грошового обігу.

Література:

1. Цивільний Кодекс України [Електронний ресурс] : Затверджений Президентом України від 16 січня 2003 року N 435-IV - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15.

2. Объем и тенденции рынка факторинга в 2009 году [Електронний ресурс] : Рейтинговое агентство «Эксперт Ра». - Режим доступу: http://www.raexpert.ru/researches/factoring/2010_1p/part1.

3. Огляд ринків фінансових послуг та підсумки діяльності небанківських фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюється Держфінпослуг за 2010 рік [Електронний ресурс] : Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/742.html.

4. Ринок факторингових послуг: тенденції розвитку та перспективи [Електронний ресурс] : Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. - Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/strah_rynok/116.htm.