Экономические науки/ 2.Внешнеэкономическая деятельность.

Прилуцька У.А.

Наук. керівник Сисюк Л.П.

Вінницький національний торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Міграція робочої сили з України

Вступ. На даному етапі економічного розвитку України глобальною проблемою є демографічна ситуація, а саме негативна динаміка народжуваності, смертності, від'ємне сальдо міграції. Проблема української трудової міграції є надзвичайно актуальною на сьогодні.

Характерними особливостями розвитку ринку праці в Україні на сучасному етапі залишаються: низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки, обмежені можливості отримати досить високооплачувану роботу, поширення безробіття, низька ефективність заходів державної політики щодо підтримки самозайнятості та малого підприємництва. В цих умовах чимало українських громадян пропонують свою робочу силу на зовнішніх ринках праці і таким чином стають учасниками трудових міграцій.

Досліджуючи міграційні процеси, не можна залишити без уваги вже наявний багатий науково-дослідний матеріал, здатний забезпечити спадкоємність у вивченні існуючих перед суспільством проблем, у тому числі й в області міграції. Значний внесок у дослідження теорії і практики міграції внесли такі вчені як: Л.Л.Рибаковський, Ж.Т.Тощенко О.Леонтенко, О.І.Піскун, Н.Р. Нижник , Ю.І.Римаренко, В.Власюк, В.Геєць, О.Позняк, О. Маліновська [2].

Робота Маліновської О. «Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні», яка носить теоретичну і практичну спрямованість, стала, свого роду, відкриттям для багатьох людей, що цікавляться соціально-політичною проблематикою. Так було відзначено, що протягом багатьох років дані про міграцію не публікувалися у відкритій пресі, що не дозволяло обговорювати ці проблеми й обмінюватися результатами досліджень.

Мета даної роботи є за допомогою наукових досліджень різних науковців, виявити причини та наслідки трудової міграції України, а також дати деякі рекомендації щодо подолання проблем пов’язаних з трудовою міграцією.

Завдання даної роботи є розкрити природу трудової міграції, надати методи вирішення проблеми міграції та шляхи вирішення проблеми щодо зменшення еміграції робочої сили.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі глобальнішого характеру. Явище починається у другій половині — наприкінці ХІХ століття і продовжується по нинішній день. Феномен українських еміграції та діаспори як частини світового українства є унікальним явищем культури й історії України.

Нині Україна на міжнародних ринках переважно виступає як держава-експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання кількості іноземних громадян, які працюють в Україні. Згідно з даними звіту державної статистики форми 1 ФМ можна зробити висновки щодо поширеності міграцій за видами економічної діяльності. На першому місці серед галузей для українських мігрантів виступає транспорт і зв'язок, що складає 85% від загальної кількості мігрантів, на другому – будівництво – 4%, на третьому – готельно-ресторанний бізнес та рибне господарство – 3%, сільське господарство, громадські послуги та інші види надання послуг[4]. Близько 80% трудових мігрантів працюють за кордоном нелегально, хоча із 13 країнами світу Україна підписала двосторонні міждержавні угоди щодо працевлаштування мігрантів, а з 15 ведуться переговори. За даними статистичних опитувань, наші мігранти мають досить високий освітній рівень – 75% з них мають вищу чи незакінчену вищу освіту. Той факт, що за кордоном респонденти працюють як правило не за фахом, не є фактором, що стримує міграцію. Тобто, досить кваліфіковані фахівці з різних сфер, освічені люди, на підготовку яких витрачені значні, переважно державні кошти, не можуть реалізуватись у власній країні, а отже і кошти витрачені на їх підготовку залишаються не відпрацьованими державі. До того ж молодь, виїжджаючи за кордон або до інших регіонів у пошуках тимчасового заробітку, має більше шансів та причин й можливостей залишитись на постійне місце проживання. Отже, вилучає назавжди себе, як працівника та своїх майбутніх дітей, як осіб, що оновлюють трудові ресурси[1].

На сьогодні за кордоном перебуває близько чотирьох із половиною мільйонів українських трудових мігрантів. Найбільше наших у Росії — 2 мільйони, потім в Італії та США — по 500 тисяч, а також у Польщі — 450 тисяч осіб. Далі в рейтингу найпривабливіших «робочих місць» йдуть Іспанія (там працюють близько 250 тисяч наших співвітчизників), Чехія (150 тис.), Португалія (75 тис.), Греція (75 тис.), Велика Британія (70 тис.), Нідерланди (40 тис.), Канада. Такі цифри щодо відтоку робочих рук з України оприлюднив завідувач сектору етнонаціональних досліджень Інституту народознавства НАН України, координатор проекту з дослідження української трудової міграції Ігор Макаров[6].

Трудові міграційні поїздки з України до інших країн стали об’єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем. Це обумовлює необхідність формування державної політики щодо регулювання трудових міграцій, причому ефективність відповідних заходів буде досягнута лише за умови, якщо їхня розробка та впровадження спиратиметься на потужну аналітичну базу досліджень у цій сфері[3].

Висновки. Розглядаючи дану тему ми зіткнулись з глобальною проблемою, як міграція робочої сили. Україна повинна прикласти максимум зусиль в демократичному руслі, щоб на далі не відбувалася трудова еміграція населення, а також сприяти поверненню до України закордонних українців, стимулювати імміграцію діячів науки та культури, кваліфікованих спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки країни. І хоч основним позитивним наслідком української трудової міґрації називають додаткове спрямування в Україну значних фінансових потоків (за експертними оцінками, українські трудові міґранти інвестують в Україну близько 19 мільярдів євро на рік, зокрема тільки понад 150 тисяч моряків – 2,5 млрд), ми втрачаємо найцінніше – своїх людей[5].

З метою зменшення еміграції робочої сили необхідне впровадження системи заходів, які повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки — створення робочих місць, розширення іноземного інвестування, вирішити питання підвищення рівня оплати праці. Головним чинником, що знизить трудову міграцію є забезпечення людей роботою з належними умовами праці та її оплатою, обмеження «тіньової» економіки та «тіньової» зайнятості.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення / І. Гнибіденко // Економіка України. – 2001 . – № 4. – С. 19.

2. Позняк О. Групові міграції в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи/ О.Позняк// Економічний часопис. – 2007. – №2 – С.34 –38

3. Чехович С. Б. Елементарний курс міграційного права України : Конспект лекцій : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К. : МАУП, 2004. — 216 с. — Бібліогр.: с. 205-210.

4. Держкомстат України - www.ukrstat.gov.ua

5. http://navihator.net/ - інтернет-портал для мігрантів

6. http://migraciya.com.ua