Азрапкина К.Ф, Молчанова Е.Ю.

Керівник: Бедзай О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Криза підприємства: ознаки та наслідки

У ринкових умовах кожне підприємство у своїй діяльності знаходиться під впливом різних непередбачуваних факторів зовнішнього середовища. У більшості випадків недбале управління і невизначеність у майбутньому зумовлюють появу кризових явищ на підприємствах. Проблема полягає в тому, що багато керівників реагують на кризу тільки з появою, здебільшого, коли банкрутство чи ліквідація є необхідною.

Економічний розвиток підприємства полягає в його динамічній гармонії росту й стійкості. Сьогодні світова економіка переживає серйозні зміни у зв’язку з кризою. У сформованих умовах ринку України також відбуваються значні зміни, коли успішний розвиток підприємства й саме його існування безпосередньо залежать від розробленої стратегії і методів її впровадження, знання ситуації на ринку та спроможності працювати якщо не з прибутком, то хоча б з повним покриттям своїх витрат.

Для запобігання виникненню фінансової кризи потрібно проводити комплексний аналіз фінансового стану підприємства. Питання оцінювання фінансового стану розглядають такі вченні як: І.О. Бланк, В.О. Василенко, Л.О. Лігоненко, Н.М. Євдокімова, Г.О. Швиданенко, О.І. Олексюк, П.П. Табурчак, А.Є. Вакуленко, а також іншими науковцями в сферах фінансового та стратегічного менеджменту, антикризового управління.

Кризи відображають не тільки суперечності функціонування та розвитку, але можуть виникати і в самих процесах функці­онування. Це можуть бути, наприклад, суперечності між рівнем техніки та кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами їх використання.

Криза — це загострення суперечностей у соціально-еко­номічній системі (організації), які загрожують її життєстійкості в навколишньому середовищі.

Виходячи з наведеного визначення, кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які зароджуються у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім середовищем.

Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи, поступово втрачається життє­здатність підприємства, виникає дефіцит ресурсів або можли­востей підприємства для подальшого розвитку. Створюється кризова ситуація.

Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам.

Наслідками кризового стану вітчизняних підприємств є зростання заборгованості з виплати заробітної плати, кредиторської заборгованості, обов’язкових відрахувань до бюджетів різних рівнів. Крім того, є інші негативні наслідки кризи суб’єктів підприємництва для розвитку економіки країни. Так, кожен фінансово неспроможний суб’єкт підприємництва спричиняє зростання рівня фінансового ризику для своїх постачальників та споживачів, що в результаті може призвести до збитків у процесі їх діяльності. Поряд із зазначеними підприємствами, наслідки кризи можуть відобразитися у кредитних установ, які надали такому підприємству фінансові ресурси у тимчасове користування. Такий стан справ полягає у неефективному використанні фінансово неспроможним підприємством кредитних ресурсів, що знижує рентабельність усього капіталу підприємства. Разом з тим, позичальник, перебуваючи у нестійкому фінансовому стані, може не виконати своїх зобов’язань щодо сплати відсотків за користування кредитом та повернення основної суми боргу. Унаслідок цього, кредитор також матиме збитки від такої операції, що знизить рівень доходності капіталу кредитора. Неплатоспроможність і збиткова діяльність підприємства  призводить також до зниження обсягів податкових платежів та відрахувань до бюджетів різних рівнів, що в результаті не дозволяє сформувати необхідні обсяги дохідної частини бюджету та, як наслідок, призводить до невиконання програм економічного, соціального розвитку країни, окремого регіону.

Саме тому, для підприємства, що бажає розвиватися навіть у несприятливих умовах, необхідно застосувати таку послідовність дій: 

1. Стратегічне планування в умовах кризи відіграє першорядну роль.

2. Управління компанією в умовах кризи обумовлене швидким реагуванням і здатністю прогнозувати ситуацію, швидко знаходячи ті проблеми, які необхідно вирішити.

3. Швидкість передачі інформації, розпоряджень впливає на швидкість реагування й упровадження змін на підприємстві.

4. Формування бюджету компанії. Планування витрат і передавання повноважень із управління витратами менеджерам підрозділів дозволить значно знизити витрати компанії.

5. Скорочення витрат на оплату праці виступає альтернативою скороченням. Слід розробити бонусні схеми для персоналу компанії й мотивувати його на зниження витрат.

6. Приділити особливу увагу розробці антикризових асортиментів продукції, що дозволяє не тільки ефективно функціонувати в умовах зниження попиту, але й дає можливість збільшити частку компанії на ринку.

7. Розглядаються можливості зниження витрат на рекламу.

8. Вирішуючи призупинити або закрити довгострокові інвестиційні проекти, які не принесуть доходу в найближчому майбутньому, важливо врахувати можливості альтернативного розвитку проектів в умовах, що змінилися. 

Таким чином, можна зробити висновок, що криза має дві сторони: першу – небезпечну й руйнівну, а другу – спрямовану на поліпшення й зміни, коли стають явними допущені помилки й постає неминуча необхідність їх виправлення. Від прийнятих у цей момент рішень і виконуваних дій залежить, чи виживе підприємство й з якими результатами воно вийде з економічного безладдя. Спроби перечекати кризу, відклавши плани з розвитку підприємства й виправдовуючи бездіяльність несприятливими умовами – це прямий шлях до банкрутства. Емоційно прийняте рішення про закриття або замороження бізнесу в більшості випадків приведе до захоплення частки ринку конкурентами, що мають стратегічне бачення.

Література

1. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств// Фінанси України. – 2009, № 6. – С. 53-61.

2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретично-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.: КНТЕУ, 2010.

3. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємства// Фінанси України. – 2001, № 11. – С. 54-62.

4. Швиданенко Г.О., Олексюк О.І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2009. – 290 с.