Бабалюк Надія Степанівна

Науковий керівник: Попадюк О.О.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Інвестиційна привабливість України: проблеми та шляхи її поліпшення

В статті розглядаються основні причини низької інвестиційної привабливості України. Також автор аналізує держане регулювання інвестиційної діяльності та визначає основні шляхи вирішення проблем в цій сфері. Ключові слова: інвестиції, інвестиційний процес, інвестиційна привабливість, фінансово-інвестиційні ресурси, ефект фінансово-інвестиційного левериджа, інвестиційний клімат, інвестиційна політика.

В умовах структурної перебудови економіки України особливо важливого значення набуває активізація інвестиційної діяльності. Результати фундаментальних досліджень українських та зарубіжних вчених однозначно свідчать про те, що процеси економічного росту обумовлюються обсягом і темпами зростання інвестицій, їх структурою та якісними характеристиками. Незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційного процесу в Україні, позитивні тенденції в інвестиційній сфері ще не набули сталого характеру. Крім того, в умовах трансформації економічних відносин продовжують діяти чинники, що стримують розвиток інвестиційної діяльності. Грунтовні дослідження особливостей інвестиційної привабливості України в працях спеціалістів і вчених, а саме: О. Л. Ворсовського, І.В. Крючкова, Р.В. Попельнюхов, В.М. Кужель, С.О. Шосталь, І.О. Щелбикіна та багато інших. Найголовнішою серед існуючих деструктивних тенденцій є проблема гострої нестачі інвестиційних ресурсів в економіці України та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Проблемі покращення інвестиційного клімату на державному рівні увага приділяється ще з 1991 року. На сьогодні в нашій державі створено правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера діяльності регулюється низкою законів України («Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного страхування» тощо), понад 10 Указами Президента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ[3, с.87]. Для України інтенсивний розвиток інвестиційної діяльності і підвищення конкурентноспроможності вітчизняного виробника має особливе значення, адже він сприяє прискоренню ринкової трансформації економіки, входженню до світових товарних ринків та створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва. Тому зростає інтерес до розробок інвестиційно-інноваційної стратегії економічного піднесення, рекомендацій щодо формування та застосування цієї стратегії в контексті подальшого розвитку економіки України. Дуже важливе значення має виявлення та оцінка фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємств. Співвідношення цього потенціалу з об’ємом інвестованого капіталу та доходами від інвестиційної діяльності дає можливість управляти процесами прогнозування, планування, управління інвестиційною та всією фінансово-господарською діяльністю підприємств, а також оцінити використання своїх фінансово-інвестиційних ресурсів.Всі фінансово-інвестиційні ресурси характеризуються величиною; часткою в загальній сумі цих ресурсів; вартістю; ступенем використання при інвестиційній діяльності; доходами, отриманими від інвестицій, профінансованих за рахунок цих ресурсів; ризиками, що генеруються при їх використанні. Для оптимізації структури фінансових ресурсів використовується ефект фінансового левериджа, що враховує вплив позичкових фінансових ресурсів на можливість отримання додаткового прибутку на власний капітал [2,с.527]. Для оцінки структури фінансово-інвестиційних ресурсів як фактора, що впливає на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств, доцільно розглянути цей показник саме для інвестиційної діяльності. Його можна назвати ефектом фінансово-інвестиційного левериджу: ЕФІЛ = ( 1 - Сіпр) × (КРФІР - ПСк) × ФІРп / ФІРв , де ЕФІЛ – ефект фінансово-інвестиційного левериджу; Сіпр - ставка податку на прибуток; КРФІР - коефіцієнт рентабельності фінансово-інвестиційних ресурсів; ПСк - середній процент на позичкові фінансово інвестиційні ресурси; ФІРп - фінансово-інвестиційні ресурси позичкові; ФІРв - власні фінансово-інвестиційні ресурси. Цей показник може бути використаний для характеристики додаткового прибутку, отриманого при різних обсягах позичкових фінансово-інвестиційних ресурсів. Тому, величина фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємств буде більшою мірою при зменшенні середньозваженої вартості фінансово-інвестиційних ресурсів та загальної суми ризиків, пов’язаних з використанням цих ресурсів у даному співвідношенні та збільшенні рентабельності власних фінансово-інвестиційних ресурсів[1, с.14]. Серед причин невисокої інвестиційної привабливості України можна виділити такі: - недостатня ємність внутрішнього ринку; - високий податковий тиск на бізнес; - низька конкурентоспроможність багатьох українських товарів на світовому ринку, що робить невигідними вкладення в їх виробництво; - недостатня інтегрованість у глобальну економіку; - відсутність послідовної інвестиційної політики держави та відповідних механізмів її втілення на місцевому рівні; - брак достовірної та оперативної інформації, що зменшує ефективність співпраці між суб’єктами ринку. Для усунення зазначених вище недоліків та з метою заохочення інвесторів працювати в Україні необхідно насамперед забезпечити: - однакові умови діяльності місцевих та іноземних компаній; - широке поле для чесної конкуренції; - ефективне антимонопольне законодавство, гарантоване урядом і правовою системою[4,с.25]. Головну роль у процесі підвищення інвестиційної діяльності України має відігравати держава. Саме вона повинна в масштабах усієї країни визначити перспективні напрями та об’єкти інвестування і створювати умови для виконання відповідних державних програм незалежно від джерел фінансування інвестицій. Держане регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом прямого (адміністративно-правового) та непрямого втручання в інвестиційну діяльність(рис.1).

- бюджетно-податкова політика; - грошово-кредитна політика; - амортизаційна політика; - регулювання фондового ринку; - інноваційна політика; - політика заохочення іноземних інвестицій; - інші непрямі форми державного регулю-вавння інвестиційної діяльності.

- прийняття законів та інших нормативних актів , що регулюють інвестиційну діяль-ність; - надання фінансової допомоги підприємств-вам та окремим галузям народного господар-ства у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик; - встановлення державних норм та стандар-тів; - встановлення антимонопольних заходів; - визначення умов користування природними ресурсами ; - забезпечення захисту інвестицій.

Рис.1 Важелі державного впливу на інвестиційний клімат [6,с.230]

Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій, оскільки цьому сприяє її величезний внутрішній ринок; вона має стратегічне розташування в Європі - звідси виробник може експортувати свою продукцію безпосередньо в країни Центральної Європи, на Балкани, в Росію, на Кавказ, у Центральну Азію; наша країна має найродюшічі сільськогосподарські землі у світі і багата на інші природні ресурси; ми володіємо рядом авангардних технологій; у нас працюють добре освічені і висококваліфіковані кадри. Основні напрямки інвестиційної політики на найближчі роки визначатимуться принциповими чинниками, що стосуються джерел і спрямування інвестицій: - активізація інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання за рахунок власних і особливо залучених ресурсів; - створення сприятливого інвестиційного клімату для всіх перспективних інвесторів; - сприяння зростанню власних інвестиційних ресурсів у фінансово бідних підприємств; - мобілізація всіх законних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів та підвищення рівня ефективності їх використання; - посилення мотивів до накопичення громадянами грошових ресурсів і стимулювання їх інвестиційного використання в реальному секторі економіки; - спрямування грошових ресурсів кредитно-фінансової сфери в інвестування реального сектору економіки; - пріоритетне стимулювання інвестицій в основний наукомісткий капітал, особливо підприємств базових галузей; - сприяння зростанню обсягів залучення фінансових інвестицій, особливо у формі техніки і технологій, для значного покращення матеріально-технологічної бази підприємств України[5,с .91]. Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні в Україні залученням інвестицій займається дуже багато установ, приватних структур, організацій, окремих суб’єктів як на державному рівні, так і на регіональному рівнях. Відсутність у більшості учасників інвестиційного процесу досвіду по залученню і управлінню інвестиціями, їх неузгоджені дії призводить до неефективної роботи в цьому напрямку. На сучасному етапі процес залучення інвестицій в економіку України повинен координуватися на державному чи щонайменше на муніципальному рівні. Основну увагу варто приділити підготовці фахівців і розробці інвестиційних проектів за однаковими вимогами. Запропоновані заходи, безперечно, не вирішать всіх проблем по залученню інвестицій в національну економіку, але їх можна розглядати, як такі, що суттєво вплинуть на поліпшення інвестиційного клімату. Сучасні умови економічного розвитку нашої держави демонструють необхідність змін у політиці залучення іноземних інвестицій, а відтак і формуванні інвестиційної привабливості України. Тому на перше місце виходить розробка нових заходів, які б допомогли сформувати сприятливий інвестиційний клімат та підвищити інтерес інвесторів до нашої країни саме в умовах економічної кризи та нестабільності. Список використаних джерел

1. Ворсовський О. Л. Вплив внутрішніх та зовнішніх економічних факторів на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств / О.Л. Ворсовський // Інвестиції: практика та досвід – 2009 - №2 – с. 14-17 2. Крючкова І.В., Р. В. Попельнюхов Вплив фінансово-економічної кризи на інвестиційну діяльність в Україні/ І.В. Крючкова, Р. В. Попельнюхов // Фінанси України – 2010 - №8 – с.15-23 3. Кужель В.М. Трансформація інвестування виробництва в ринкових умовах господарювання/ В.М. Кужель //Формування ринкових відносин в Україні – 2010 - №4(107) – с.85-89 4. Попельнюхов Р. В. Інвестиційна привабливість економіки України / Р. В. Попельнюхов//Інвестиції: практика та досвід – 2009 - №21 – с.24-28

5. Шосталь С.О. Джерела та напрями залучення інвестицій в економіку України/ С.О. Шосталь // Економіка та держава – 2009. - №9 – с.89-91 6. Щелбикіна І.О. Інвестиційний процес в Україні/ І.О. Щелбикіна //Екоміка та підприємництво – 2009 -№6 – с. 226-231