ПРОБЛЕМА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ У ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Розвиток бізнесу, завоювання ринку, отримання максимального прибутку є безпосередніми цілями існування будь-якої організації. В свою чергу стратегічне планування забезпечує створення фундаментальної основи для досягнення головної мети підприємства. Але зважаючи на сучасний стан глобальної економіки та наслідки світової фінансової кризи постає питання: чи є доцільність у розробці стратегічних планів та чи можливе існування стратегічного планування як такого?

Теоретичну основу дослідження стратегічного планування заклали багато зарубіжних та вітчизняних науковців, а саме Мінцберг Г., Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф., Оборська С.В., Шершьова З.Є., Василенко В.О., Шегда А.В. та інші. Всі ці вченні заклали основи більш формалізованого підходу до впровадження стратегічного планування на підприємстві, окрім Генрі Мінцберга, який висуває критику цьому підходу. Ми будемо опиратись на думку саме цього вченого,  так як його погляд на стратегічне планування є більш практичним у сучасних умовах.

Безперечною є актуальність проблематики цієї статті, адже саме в ці роки, коли світова економіка вже дещо оговталась від кризового стану, необхідне дослідження, вивчення та впровадження функціонально нових методів стратегічного планування на підприємствах. А отже, головною метою статті є дослідження та  аналіз проблеми розробки стратегічних планів в організації.

Що взагалі являє собою стратегічне планування? Більшість вчених зійшлись на думці, що стратегічним плануванням являється система дій та заходів, які розробляються керівництвом організації з метою досягнення її довгострокових цілей. Цей процес передбачає велику трудомісткість, так як на діяльність підприємства впливає велика кількість факторів, зокрема зовнішніх, на які вона не може впливати. А зважаючи на те, що передбачити майбутнє ми не спроможні, наші стратегічні  плани можна оцінити лише як прогнози майбутнього. В стабільних умовах розвитку економіки найбільш ефективним вважається розробка стратегічного плану на період до п’яти років.

Розглянемо ситуацію розробки стратегії у посткризовий період. Що ми бачимо? Давайте звернемо увагу на саме поняття «стратегія», воно передбачає собою довгостроковість цілей організації. Безумовно створення та функціонування будь-якої організації здійснюється з метою досягнення певних економічних, соціальних та інших цілей. Відповідно постановка цілі є відносно нескладною у порівнянні з її реалізацією. Саме складність реалізації стратегічних планів є основною проблемою стратегічного управління та навіть являється протиріччям самому поняттю «стратегічного планування». Так  відомий бізнес-гуру та науковець Мінцберг взагалі вважає стратегічне планування оксюмороном, тобто поєднання непоєднуваного. Його думка може бути доречною особливо у посткризовий період, коли розробку стратегічних планів можна визначити лише як марне витрачення коштів та часу. Адже як взагалі організація може оцінити свій потенціал, можливості та загрози, які постануть на її шляху, коли зовнішнє середовище таке мінливе, а визначити вплив того чи іншого фактора на діяльність підприємства практично неможливо. І знову виникає питання: чи існує можливість застосування стратегічного планування у період нестабільної економічної ситуації? Очевидно, що ні. Саме тому на сьогодні більшість підприємств розробляє плани на термін реалізації не більше одного року, коли існує менший ризик впровадження розробленого плану та можна передбачити вплив деяких негативних факторів.

А як же вплинула ця проблема на українські підприємства? Як не дивно, коли починаємо говорити про ситуацію в нашій країні, одразу вимальовується невесела картина, але маємо те, що маємо. З першу, необхідно відзначити, що українські підприємства не мають досвіду компаній високо розвинутих країн світу, тому можливо впроваджувані ними стратегії не досить ефективні, але не будемо їх за це судити. Адже перед українським підприємством постає найгіршій фактор впливу -  постійні зміни в середовищі. Як можна говорити про розвиток середнього та малого бізнесу, покращення рівня життя, інтеграцію на зовнішні ринки, коли підприємство – головний виробник ВВП знаходиться у такому скрутному становищі. В цьому безумовно є великий вплив з боку держави, а саме багаторазові зміни влади, постійні зміни у законодавстві, системі оподаткування. Стає зрозумілим те, що для українського підприємства проблема стратегічного планування у посткризовий період постає особливо гостро.

Підводячи підсумки, можна сказати, що стратегічне планування як найбільш важливий елемент стратегічного управління є необхідним інструментом досягнення підприємством своїх цілей, але  в сучасних умовах, у посткризовий період постає проблема реалізації стратегічних планів, в свою чергу виникає проблема доцільності стратегічного планування як такого. Така ситуація спричинена рядом факторів, найголовнішим з них можна виділити постійну мінливість середовища.  Така проблемна ситуація постала і перед українськими підприємствами, які знаходяться ще у більш несприятливому середовищі, зважаючи на нестабільність економічного та політичного становища в країні. А отже, основним способом вирішення цієї проблеми є постійне коригування стратегічних планів відповідно до зовнішніх умов, орієнтація на середньострокові цілі.