Тімченко О.

ОА-10-А

повернення амортизації  у складі виручки - предметна сутність

 

 

  Дехто з прихильників відновлювального підходу до амортизації, розуміючи, що сам процес її нараху­вання не призводить до акумулювання грошових коштів, намагаються виправдати свою концепцію тим, що амортизація повертається підприємству у складі виручки: «Тільки після реалізації готової про­дукції та отримання грошових коштів за неї аморти­зація стає фінансовим джерелом інновацій на онов­лення основних засобів.

[«Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 10. «Проблеми прискореної амортизації».]

    Метою статті є не спростування того, що амортизація «повертається» підприємству, а бажання звернути увагу на предметну сутність такого повернення.

  Актуальність теми цієї статті не викликає сумнівів, оскільки грошове відшкодування зносу основних фондів створюється шляхом амортизації. Амортизаційні  відрахування не  просто дають  можливість  оновлювати морально  і  фізично  застарілі основні  засоби  але  побічно збільшує  потужність  і  не  дозволяє  морально  застаріти  усьому  підприємству  в цілому, що  на мій погляд,  є  не  мало  важливим  чинником  для  успішного  функціонування  і  досягнення  яких або цілей  поставлених  перед  цим  підприємством.

Виникає запитання: якщо ак­тиви у вигляді грошових коштів підприємство отри­мує лише після реалізації продукції, то яке відно­шення до цього має процес амортизації (розподілу вартості активів)? Амортизація є процесом, під час якого відбувається нарахування пасивів, але вона не здатна перетворити їх на активи, оскільки забезпечує визнання витрат на придбання основних засобів, але аж ніяк не їх покриття.

На це питання можна знайти відповідь, посилаючись на думки вчених процесу амортизації. (табл..1)

Таблиця 1.

Думки вчених

Л.Бернстайн

Є.Харламова

С. Голов

 «Амортизація - це процес, за допомогою якого вартість майна, буді­вель та обладнання розподіляється протягом строку їх експлуатації. Мета амортизації - відшкодування у результаті діяльності за допомогою цього розподі­лу первісної вартості активів».

 

«Амортизація є видатками підприємства і, від­німаючись від фінансового результату, сума амор­тизації залишається у розпорядженні підприємст­ва, виникаючи на поточному рахунку як відшко­дування вартості необоротних активів, яке надійшло в складі доходу (виручка від реалізації). Отже, скіль­ки «бухгалтерської» амортизації було віднято з до­ходу як видатки, стільки ж і повертається в опера­ційний грошовий потік» .

 

 «Відшкодування» первісної вартості основних засо­бів.

«амортизація характеризує грошовий потік минулого періоду, а минулі грошові потоки є нерелевантними для прийняття управлінських рі­шень, оскільки такі рішення стосуються майбутніх грошових потоків. У цьому полягає основне обме­ження бухгалтерської амортизації та причина помил­ки тих, хто включає минулі витрати в розрахунок майбутніх грошових потоків .

 

Може лише здаватися, що подібні ідеї мають зміст з бухгалтерського погляду.

[«Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 11. «Податкова амортизація та системи податкових методів впливу на відновлення основних фондів».]

По-перше, доходи в обліку відображують за фак­том відвантаження продукції, тому відображення пев­ної суми як доходу не означає обов'язкового надход­ження цих коштів на поточний рахунок. Саме тому обороти за рахунком 79 «Фінансовий результат» не можуть використовуватися при складанні звіту про рух грошових коштів.

  По-друге, апеляція до того, що амортизація, яку віднімають від фінансового результату, не є реаль­ним грошовим відтоком, а тому має виникати на по­точному рахунку, безпідставна, оскільки жодна стат­тя

видатків (матеріальні, на оплату праці тощо) у бі­льшості випадків не є реальним грошовим відтоком звітного періоду. Визнання й відображення видатків відбувається лише за фактом отримання пов'язаного з ними доходу (чого вимагає принцип відповідності доходів і видатків), а тому ці видатки характеризу­ють грошові відтоки минулих періодів. Наприклад, заробітну плату, включену до собівартості продукції, може бути виплачено в першому кварталі, але ви­знання її як видатків відбудеться лише після того, як відповідна продукція буде відвантажена й буде відо­бражено дохід.

  По-третс. навіть якщо підприємство працює прибутково, воно, як правило, не виділяє, які саме витрати «повернулися» йому у складі виручки. Різ­ниця між доходами та витратами, здійсненими для отримання цих доходів, формує фінансовий резуль­тат підприємства, і підприємство не зобов'язано від­кладати для оновлення в майбутньому основних за­собів кошти, які дорівнювали б сумі «поверненої амортизації». З цього приводу Р. Еитоні та Дж. Ріс зазначають: «Іноді підприємство відкладає гроші для конкретної мети - придбання нових активів... Це операція фінансування і вона ніяк не пов'язана з обліковою процедурою реєстрації зносу».

[«Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 12. «Бухгалтерська амортизація – проблеми усвідомлення у контексті конфлікту концепції.]

 

  Отже посилаючись на думки вчених можна зробити висновок , що насправді вирахування з виручки, які під­приємство здійснює зі своїм власним вибором з ме­тою придбання нових або модернізації діючих об'єк­тів основних засобів, не мають до процесу амортиза­ції жодного відношення. На рішення підприємства щодо періодичного відкладання певної суми коштів

для придбання нових активів швидше впливають по­точні обсяги реалізації та виручка: якщо у відповід­ному періоді підприємство працювало успішно, від­рахуванню у грошовий фонд відновлення можуть перевищувати суми амортизації, якщо невдало - на­впаки. бути меншим чи відсутніми взагалі.

Таким чином ми бачимо, від сприйняття (чи не сприйняття) сум нарахованої амортизації як додат­кових до прибутку грошових потоків, а саме таке сприйняття передбачає проектний аналіз.

 

Література

1. «Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 10-12.