Філологічні науки ̸ 6. Актуальні проблеми перекладу

Джугля Корнелія

Чернівецький національний університет, Україна

Порівняння семантики і функціонування пейоративної лексики в українській та німецькій мовах

Пейоративна лексика є надзвичайно актуальною темою сьогочасної лінгвістики. О. Є. Голод під пейоративами розуміє «...лексичні одиниці, в структуру лексичного значення яких входить конотативний аспект (негативна емотивна сема), за допомогою якого виражається негативне ставлення мовця до адресата» [1, c. 3].

Мало досліджені як семантичний, так і лексико-морфологічний аспекти пейоративної лексики різних мовних груп.

Суть застосування пейоративної лексики зводиться до того, що автор дає нищівну оцінку не безпосередньо, а при допомозі достатньо обмеженого набору легко впізнаваних морфологічних і лексичних засобів [2]. Проте різні мовні групи надають перевагу відповідно різним семантичним та лексико-граматичним мовним категоріям.

Метою нашого дослідження є визначення пріоритетних засобів передачі пейоративної лексики в німецькій та українській мовах, а саме передача пейоративів лексико-граматичними категоріями в обидвох мовах, їхні спільності і відмінності, переваги та недоліки.

Для нашого дослідження ми використовували роман українського письменника Юрія Андруховича «Московіада» та його переклад німецькою мовою Сабіною Штьор. «Московіада» та її переклад є чудовим взірцем для дослідження та порівняння пейоративної лексики на всіх лінгвістичних рівнях.

Для досягнення мети нашого дослідження ми створили класифікацію „Морфологічні засоби вираження пейоративної лексики за лексичним принципом“. За допомогою створеної нами класифікації ми порівняли лексико-морфологічну передачу пейоративів та пейоративних фразеологізмів в німецькій та українській мовах. В результаті нашого дослідженя, ми вияснили основні частини мови та їх сполучення, за допомогою яких виражається пейоративна лексика як в німецькій, так і в українській мовах, а саме: іменник (нім. - 49%, укр. – 47,2%), дієслово (нім. – 9,1%, укр. – 12,7%), прикметник (нім. – 6,4%, укр. – 2,7%), прислівник (нім. – 3,7%, укр. – 1%), іменник + дієслово (нім. – 7,3%, укр. – 7,3%), прикметник+іменник (нім. – 24,5%, укр. – 29,1%).

Таким чином, ми дійшли висновку, що в обидвох мовних картинах світу пейоративна лексика найчастіше виражається іменником (1/2 від загальної кількості досліджених пейоративів: „Die Schlampe aus dem Abendkurs“ – „Профура з заочного“) та поєднанням прикметника з іменником (1/4 від загальної кількості: „So ist das Leben in diesem verdammten Loch“ – „І таким є життя в цій заклятій дирі“) [4]. Разом з тим помічається тенденція утворення німецьких пейоративних одиниць за допомогою прикметника та прислівника (Im Sommer verläßt er sein verlaustes, verlumptes, vergammeltes Partisansk oder Mückomorsk“[4] — „Улітку він покидає свій завошивлений, зачуханий, свій задрипаний Партизанськ чи Мухоморськ“ [1]), а пейоративів української мови — за допомогою дієслова, а також сполученням прикметник + іменник („die aufgequollenen Fratzen“[4] — „Пики позапухали“[1]).

Література:

1. Андрухович Ю.: Московіада. – Ів.-Фр.: Лілея НВ, - 2006, 215 с.

2. Голод О.Є. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 18 с.

3. Мирошниченко А. Основы лингво-идеологического анализа. Пейоративная лексика // Толкование речи. - Ростов-на-Дону: 1995, С. 112.

4. Stöhr S.: Moskoviada. – Frankfurt am Main: Suhrkamp GmbH & Co. KG,- 2006, 222 S.