Філософія/2. Соціальна філософія

Дзирук С.В.

аспірантка 3-го року навчання Національного педагогічного університету

імені М.Драгоманова, Україна

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ НА СУТНІСТЬ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

В умовах сьогодення, коли частина населення незалежної України ще живе особливостями старої ідеології і патріотичне виховання молоді є спадкоємцем радянського патріотизму, одночасно з цим відбувається народження незалежної України, формується новий світогляд особистості, йде зміна її цінностей та ціннісних орієнтацій. Одним із найважливіший питань сьогодення є вирішення проблеми патріотичного виховання серед української молоді.

Теоретичне осмислення патріотичного виховання характеризується різноманітністю змісту та його спрямованості. Соціально-філософський аналіз патріотизму на всіх етапах розвитку суспільства припускає різні напрямки та різні історичні етапи: від стародавньої Греції до сьогодення, розглядаючи такі питання, як: розуміння державного патріотизму; поєднання релігії і античного патріотизму; формування нації, для якої патріотизм стає основним чинником.

Проблематика, пов’язана із сутністю патріотичного виховання, давно має місце в філософії. Так, ідеям патріотичного виховання приділяли увагу мислителі різних епох: від стародавньої Греції до сучасності: Конфуцій, Платон, Макіавеллі, Фіхте, Гегель, Ф.Бекон, Д.Дідро, З.Бауман та ін. У російській філософській думці питання любові до своєї Батьківщини розглядалися в працях М.Ломоносова, П.Чаадаєва, А.Хом'якова, А.Герцена, Г.Плеханова та ін. Цією проблемою займалися і займаються й українські філософи, зокрема Г.Сковорода, В. Сухомлинський Д.Донцов, І.Дзюба, В.Бех, Д.Дзвінчук, Л.Рижко, І. Стогній, Н.Крохмаль та ін.

У кожну історичну епоху погляди на патріотизм змінювалися в залежності від тієї ідеології, яка панувала в країні та соціального устрою суспільства, але всі вони зводилися до одного: патріотизм — це, перш за все, любов до Батьківщини і діяльність на її користь.

Сутністю патріотичного виховання є вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання Української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини.

Патріотом не народжуються, а саме в соціумі відбувається формування й розвиток патріотизму, як продукту розвитку особистості. Тому не можна забувати, що процес виховання молоді в дусі патріотизму тісно пов’язаний із необхідністю створення можливостей для самореалізації молодих громадян у всіх сферах суспільного життя.

Виховання патріотизму відбувається на різних рівнях розвитку особистості молодої людини. На емоційному рівні почуття патріотизму виникає в шкільні роки та підтримується і поповнюється протягом усього життя людини; на інтелектуальному – погляди та переконання молодої людини набуваються в сім'ї, у колі друзів, на вулиці і доповнюються в школі, трудовому або військовому колективах, а також під впливом засобів масової інформації. Ті з них, які мають для найближчого оточення молодої людини в початковий період її соціалізації значення безперечних, механічно засвоюються. Вони просто інтеріоризуються, вбираються молоддю без її свідомо вибіркової участі.; на діяльнісному – патріотична свідомість формується в результаті вчинків на благо Батьківщини.

Почуття патріотизму може й втрачатися у процесі життєдіяльності молодої людини, що зумовлюється впливом соціальних, економічних та політичних чинників, а також, якщо на формування патріотичної свідомості впливає західна модель, коли ще з дитинства прищеплюють думку, що країну потрібно любити лише тоді, коли вона створює для тебе умови для розвитку, роботи та відпочинку.

Необхідно пам’ятати, що патріотичне виховання виступає складним соціально-культурним, політичним феноменом, що слугує консолідації нації для найефективнішої реалізації завдань українського національного відродження, яке має комплексний характер і є цілісним процесом становлення і розвитку власної національної державності, пробудження національної самосвідомості і гідності, розвитку національної культури й мови, утвердження економічної незалежності.

Про патріотизм необхідно не лише говорити, а й прикладати максимум зусиль для виховання його у дітей та молоді, а також і відродження у населення середнього й старшого віку.

Патріотичне виховання молоді діалектичне і поєднує в собі низку окремих напрямів виховання: військового, морального, правового та ін. Проте головним результатом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п’ять основних компонентів – освітній, фізичний, психологічний, соціальний і духовний.

Освітня готовність – це обсяг знань героїчного минулого українського народу. Фізична – передбачає певний рівень розвитку в молодої людини фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах. Психологічна – включає в себе сформованість таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість. Соціальна – передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, високу дисциплінованість, національно-громадянську активність.

Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального; самоочищенні та самовдосконаленні, в духовній активності. Остання передбачає рефлексію як акт самопізнання окремих ознак своєї індивідуальності, власних рис характеру, що відображають знання внутрішнього світу.

Основною властивістю цих п’яти складових готовності виступає патріотична активність – внутрішня активна позиція молодої людини щодо захисту своєї Батьківщини. Така позиція розвивається шляхом послідовної зміни, трансформації простіших властивостей, якостей особистості на різних вікових стадіях, з притаманною їй структурою і психологічними закономірностями.

Таким чином, патріотичне виховання молоді – це організований, планомірний та цілеспрямований процес засвоєння особистістю національних цінностей і норм культури, спрямований на формування у неї національно-громадянської самосвідомості, патріотичних переконань та поведінки, усвідомлення своїх вчинків і дій на благо народу й держави, готовності до захисту Вітчизни.

Складовими патріотичного виховання молоді є національна ідея та культура, любов до малої й великої Батьківщини, самовизначення і самоідентифікація, які охоплюють систему поглядів етносу, його загальні принципи життєдіяльності, уявлення про основну мету, до якої він прагне у своєму історичному поступі. Будучи своєрідною “філософією життя” народу, ці складові базуються на спільному історичному досвіді, спільній території, мові, побуті, традиціях і звичаях. Саме вони виступають стрижнем єднання і гармонізації сучасного українського суспільства, збереження його самобутності, ідейного й морального плюралізму.

Література

1. Лебедев А.Г. Социальные права и патриотизм // Психолого-педагогические проблемы повышения эффективности патриотического воспитания школьников и студенческой молодежи. – Тверь: ТФ МГЭИ, 2004. – Т.1. – С.22.

2. Липинський В. Націоналізм, патріотизм і шовінізм (Лист В.Липинського до Богдана Шемета) // Хроніка 2000. – 2000. – Вип.39-40. – Ч.ІІ. – С.717-719.

3. Філософський енциклопедичний словник / Редкол.: В.Шинкарук та ін.; НАНУ, Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди. – К.: «Абрис», 2002. – 742с.