Кондратьєв В.О., Ходова Г.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

Щодо питання позначення розбіжностей між сторонами трудових відносин

Перехід від планової до ринкової економіки суттєво впливає на правове положення суб'єктів трудових правовідносин, їх взаємини. Змінюються акценти у правовому регулюванні, виникають нові інститути, удосконалюються існуючі. Все це супроводжується активною правотворчістю, яка включає як розробку нових, так і доповнення, зміну або ж скасування існуючих норм права, але все одно існує значна кількість розбіжностей між сторонами трудових відносин.

Метою даного дослідження є позначення певних розбіжностей між сторонами трудових відносин.

Проблеми розбіжностей у трудових правовідносинах між робітниками та роботодавцями досліджувалися такими вченими як А. Андрущенко, О.М.Бондарчук, В. Бурак, Л.П. Гаращенко, В. Дзюба, І. Дубровський В.І. Жуков, С.М. Карлицький, В. Лазор, П.Д. Пилипенко, А.В. Соловйов, М.П. Стадник, В.М.Скобєлкін, А. Твердохліб, В. Толкунова.

В законодавстві України для позначення розбіжностей між сторонами трудових правовідносин використовується конструкція «колективний трудовий спір (конфлікт)», на що вказує навіть назва Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Таким чином, для позначення одного поняття вживаються два різні терміни «колективний трудовий спір» та «колективний трудовий конфлікт»,

С.М. Карлицький, П.Д. Пилипенко, М.П. Стадник, В.М. Скобєлкін, В. Бурак вважають ці поняття рівнозначними [1, с. 438]. Однак, дана позиція не тільки не відповідає міжнародним стандартам, але і нормам юридичної техніки, а саме точності термінології, відсутності двозначних тлумачень тощо, а також не враховує існування двох різних видів розбіжностей, на розмежуванні яких ще у 60-х роках наполягала В. Толкунова, пропонуючи поділ розбіжностей на ті, які стосуються встановлення нових умов праці, що не врегульовані законами або іншими актами та розбіжності щодо застосування норм законодавства до конкретних суспільних відносин [2, с. 305-306]. І, більше того, на першому місці для позначення розбіжностей між сторонами трудових правовідносин вживається поняття спір, і вже в дужках наводиться його інше значення - конфлікт, що суперечить співвідношенню понять.

На помилковості застосування понять «трудовий спір» і «трудовий конфлікт» як синонімів вже неодноразово зосереджувалася увага науковців. Прикладом, за визначенням В. Лазора, трудовий конфлікт - це зіткнення між роботодавцями і працівниками з приводу встановлення і застосування умов праці, У даній ситуації не йдеться про порушене право, про захист його шляхом визнання і поновлення. У трудовому конфлікті сторони не пов'язані приписами правових норм щодо предмета спору, тому вони вільні у досягненні домовленості. Розв'язання таких конфліктів повинно базуватися на принципах соціального партнерства, а саме добровільності прийняття сторонами рішення, а також реальності взятих на себе зобов'язань.

Якщо ж предметом розбіжностей між працівником і роботодавцем або колективом працівників і роботодавцем є невиконання чинних правових норм, закріплених у законодавстві, колективних договорах, угодах, то має місце порушення права, передбачене цими нормами. У даному разі йдеться про спір щодо вже існуючих правових приписів, їх виконання, усунення перешкод до їх реалізації [3, с. 92-93]. Аналогічну позицію займає А. Твердохліб [4, с. 48].

Позиції їх розмежування понять «трудовий спір» і «трудовий конфлікт» дотримуються Л.П. Гаращенко та О.М. Бондарчук. На їх думку «якщо мова йде про розбіжності інтересів сторін соціально-трудових відносин - це колективний трудовий спір. У разі, якщо йдеться про тлумачення чи застосування норм, встановлених законами, колективними договорами або іншими правовими актами, - це колективний трудовий конфлікт» [5, с. 122].

Таким чином, конфлікт у сфері праці можна визначити як не врегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу 1) умов праці, що не врегульовані законами або іншими актами; 2) застосування норм законодавства про працю [6, с. 477; 7, с. 323; 8, с. 290], що виникає як результат порушення балансу інтересів між сторонами соціально-трудових відносин [9, с. 34]. При цьому, колізія інтересів є наявною у разі, коли пропозиції обох сторін знаходяться в рамках закону, однак кожна пропонує зміни у своїх інтересах.

Трудовий спір виникає у разі, коли розбіжності виникають з приводу застосування норм законодавства і одна із сторін помилково трактує норми права, що встановлюється судом.

Література

1. Трудове право України: навч. посібн. для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / П.Д.Пилипенко, В .Я. Бурак, З.Я.Козак та ін..; За ред. П.Д. Пилипенка, - К., 2003.

2. Советское трудове право: Учебн. / Под ред.. В.С. Андреева. - М., 1965.

3. Лазор В.В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: Монографія. - Луганськ: Вид-во «Література», 2004.-352 с.

4. Твердохліб А. Відмінінсть між трудовими спорами і трудовими конфліктами, їх позовний і непозовний характер // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення, № 12 /2006, с.47-49.

Гаращенко Л.П., Бондарчук О.М. До визначення напрямів удосконалення законодавства України про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) // Часопис Київського університету права, 2006/2, с. 120-124.

5. Чаншева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украиньї. - X.: Одиссей, 2001/ - 512 с.

6. Знциклопедический юридический словарь. - М., 1996.

7. Трудовое право России. Учебник для вузов. Отв. ред. Р.З. Лившиц и Ю.П. Орловский. - М.: Изд. группа ИНФРА М- НОРМА, 1998 - 480 с.

8. Шемяков О. Баланс економічних інтересів - шлях збереження соціального миру // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення, № 8/2003, с. 33-38.