Економічні науки/16

Кочарян І.С.

к. е. н., доцент, перший проректор

Київський національний університет театру,

кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, Україна

Планування розвитку навчальних потужностей
вищих навчальних закладів України

Метою реформування вищої освіти є створення привабливої і конкурентоздатної національної системи, інтегрованої в Європейський простір тому, що та, що існує на даний момент, недостатньо відповідає потребам ринку праці як відносно складу фахівців з вищою освітою, так і його якісних характеристик. Трансформаційні процеси на ринку праці протікають значно динамічніше, ніж у системі підготовки кадрів, і це відбивається в її низькій адаптивності до потреб ринку праці [1].

У процесі життєдіяльності людина змушена задовольняти свої фізіологічні та соціальні потреби. У свою чергу, ступінь задоволення останніх залежить від того, наскільки розвинений у суспільстві економічний механізм. Цим і пояснюється інтерес економіки до вивчення потреб [2].

Головною причиною дисбалансу у підготовці фахівців з вищою освітою є відсутність сучасної системи державного макроекономічного планування як потреби у фахівцях з вищою освітою, так і потужності вищих навчальних закладів.

Основні масиви інформації, на яких базується розробка планів підготовки фахівців — потреба і навчальна потужність — є параметрами, що динамічно змінюються.

При розробці планів щодо потреби у необхідній кількості фахівців існує доцільність обґрунтування таких планових завдань, при яких необхідні капіталовкладення у розвиток вищої освіти будуть мінімізовані. З цією метою доцільно визначити та використовувати не тільки загальні резерви навчальних потужностей окремих ВНЗ, але і резерви по усіх складових навчальних потужностей. Також, при складанні планів необхідний регіональний розподіл вищих навчальних закладів.

При нестачі навчальних потужностей для підготовки фахівців для потреб певного регіону доцільно, перш за все, розглядати питання нарощування потужностей саме цього регіону. При цьому необхідно враховувати особливості навчальної потужності ВНЗ.

Загальна навчальна потужність ВНЗ не може перевищувати мінімальну пропускну спроможність її складових. У зв’язку з цим підвищення потужності ВНЗ доцільно звести до нарощування потужностей тих складових, які є обмежуючими. При цьому необхідні витрати можуть бути значно зменшені. У зв’язку із цим із множини ВНЗ регіону, при необхідності нарощування навчальних потужностей за окремими спеціальностями, доцільно обирати такі, які для збільшення потужностей складових потребують найменших витрат [3].

Для обґрунтування моделі планування розвитку навчальних потужностей регіону введемо такі показники та їх позначення: r – регіон, ; і – ВНЗ, ; – множина ВНЗ r-го регіону; j –- спеціальність, ; – множина спеціальностей і-го ВНЗ; s – складова навчальної потужності ВНЗ, ; – навчальна потужність і-го ВНЗ; – навчальна потужність і-го ВНЗ за s-ою складовою; – навчальна потужність і-го ВНЗ за j-ою спеціальністю; – навчальна потужність і-го ВНЗ за j-ою спеціальністю за s-ою складовою; – резерви навчальної потужності і-го ВНЗ за j-ою спеціальністю відповідно за складовою s; – незадоволена потреба економіки r-го регіону у фахівцях j-ої спеціальності; С – питомі витрати на збільшення навчальної потужності;

– питомі витрати на нарощування потужності і-го ВНЗ за j-ою спеціальністю за s-ою складовою;

– кількість нових навчальних місць, що створюється у і-му ВНЗ за
j-ою спеціальністю;

– ендогенна змінна, що відображає обсяги резервів і-го ВНЗ за j-ою спеціальністю за складовою потужності s, які підлягають використанню. Визначається за правилом:

, ; ; . (1)

З метою адаптації моделі під обчислювальні можливості стандартних оптимізаційних пакетів можна здійснити наступне перетворення моделі.

Обмеження на невід’ємність змінних:

(2)

Обмеження щодо задоволення потреби у фахівцях:

, . (3)

Цільова функція полягає у максимізації економії коштів від використання наявних резервів за кожною складовою потужності:

. (4)

Без додаткової штучної змінної цільова функція максимізації економії коштів від використання наявних резервів за кожною складовою потужності може бути представлена у вигляді:

. (5)

Завдання полягає у виборі таких варіантів підвищення навчальної потужності, які спрямовані на забезпечення задоволення потреби регіону у фахівцях кожної спеціальності, а загальні витрати на нарощування складових навчального процесу будуть мінімізовані.

Представлена модель спрямована для вирішення завдання розвитку (нарощування) навчальних потужностей ВНЗ одного регіону з однієї, найбільш дефіцитної, спеціальності підготовки фахівців за рахунок існуючих резервів ВНЗ за різними складовими.

Крім визначення величин незадоволеної потреби за кожною спеціальністю, комплекс завдань дозволяє розрахувати резерви потужностей ВНЗ по кожній із складових для різних спеціальностей, які залишились невикористані після вирішення завдань розвитку.

Вирішення представленого комплексу завдань дає можливість визначити такі варіанти розвитку навчальних потужностей ВНЗ за рахунок існуючих резервів окремих складових, які спрямовані на задоволення потреби у фахівцях кожної спеціальності підготовки кожного регіону та всієї економіки країни при найменших витратах.

Література

1. Моніторинг потреб ринку праці у випускниках ВНЗ: регіональний аспект / Аксьонова І. В., кандидат економічних наук, Голубенко М. С. – Харків : Бізнесінформ, № 12, 2011.

2. Гриньова B. M. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / B. M. Гриньова, Г. Ю. Шульга. – К. : Знання, 2010. – 310 с. – (Вища освіта XXI століття) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/15584-111-viznachennya-potrebi-u-robochy-sil.html.

3. Клименюк М. М. Стратегія управління вищим навчальним закладом в сучасних умовах / М. М. Клименюк, І. С. Кочарян. – К. : Освіта України, 2011. – 192 с.